РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клініко-лабораторні методи дослідження
При клінічному обстеженні хворих проводилося ретельне опитування (збір анамнезу), що дозволило виявити сприяючі та причинні чинники, що призводять до формування поведінки, що відхиляється. Тривалість і характер обстеження та лікування, що ймовірно проводилося раніше, було вівчено із застосуванням епідеміологічних методів дослідження, що включали ретроспектівній аналіз амбулаторніх карт та історій хвороб пацієнтів, що звернуліся на прійом.
Збір анамнезу та подальше обстеження проводилося з мінімальною травматізацією неповнолітнього відповідно до вимог, описаних Асановою Н.К. [5].
Приділялася увага наявності алергічних і шкірних захворювань, які могли призводити до гіперемії та набряклості в ділянці статевих органів, з'ясовували інформацію про наявність в анамнезі інфекційних захворювань сечостатевих органів, про стан шлунково-кишкового тракту (запори, кровотечі) [185, 191, 273].
При об'єктивному огляді звертали увагу на такі моменти, як загальний стан хворого та морфотип, вивчали антропометричні дані за допомогою методики Декура-Думіка [172].
Дослідження статевих органів починали із з'ясування характеру оволосіння та огляду зовнішніх статевих органів, з метою виявлення можливих вад розвитку, деформації статевих органів, розмірів яєчок, атонії мошонки, пігментації, стан придатків і сім'явивідних проток.
Стан внутрішніх геніталій, локалізацію та вираженість запального процесу у жінок досліджували загальноприйнятими гінекологічними методами.
При проведенні комплексного обстеження враховували той факт, що окрім змін в аногенітальній ділянці, у неповнолітніх можуть спостерігатися пошкодження слизової оболонки порожнини рота та м'якого піднебіння, що також може істотно полегшити доступ інфекційних агентів в організм підлітка, в якому ще не закінчено формування та дозрівання імунної системи.
Дані, отримані в результаті клінічних досліджень, статистично оброблені по таблицях відсотків і їх помилок В.С. Генеса [23], оскільки цей метод, широко вживаний в медицині, показуючи середню помилку при виразі отриманих даних у відсотках, дозволяє судити про їх достовірність.
Методи лабораторного дослідження включали загальноклінічні аналізи (загальний аналіз крові; сечі; протеїнограму; для виключення сифілітичної інфекції всім пацієнтам проводилися стандартні компоненти комплексу серологічних реакцій КСР/РЗК, засновані на зв'язуванні компліменту, з двома антигенами - ультраозвученим трепонемним і кардіоліпіновим, флюорографію. Біохімічні (визначення рівнів білірубіну, трансаміназ, глюкози, серомукоїдів) і мікробіологічні (бактеріоскопічні, бактеріологічні) дослідження експриматів.
Лабораторна діагностика уретральних інфекцій, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами, проводилася класичним методом досліджень мазків-препаратів, пофарбованих по Граму, у поєднанні з культуральною діагностикою.
На першому етапі виключають інфекції, які передаються статевим шляхом, обумовлені абсолютними патогенамі. Далі проводили мікроскопію уретральних мазків, забарвлених по Граму. Оцінювали стан уретрального епітелію, лейкоцитарну реакцію, склад мікробної флори.
Для уточнення етіології уретральних інфекцій, особливо при порушенні епітеліального покриву сечовивідного каналу, виконували мікробіологічне обстеження з виділенням чистих культур мікроорганізмів з уретральних виділень та їх ідентифікацію. При встановленні етіологічного діагнозу враховували масивність і кратність виділення умовно-патогенних мікроорганізмів. Для встановлення кратності виділення однойменних умовно-патогенних мікроорганізмів у великій кількості з виділень сечовивідного каналу, дослідження проводили через 24, 48 і 72 години із застосуванням пірогеналу або вакцини гонококової [90].
Діагностика ІПСШ проводилася методами, що мають високу чутливість і специфічність (зокрема, для діагностики гонореї, хламідіоза і трихомоніаза застосовувався культуральний метод), оскільки як не поставлений вчасно, так і помилково поставлений діагноз ІПСШ є додатковою важкою травмою для дитини та його сім'ї [171].
Для діагностики хламідіозу застосовувалі методі віявлення антигенів хламідій в досліджуваному матеріалі методом іммуноферментного аналізу (застосовували автоматизований комплекс для імуноферментного аналізу "PR-2100" ("Sanofi Diagnostics Pasteur", Франція) та мікропланшетний ІФА-рідер останнього покоління "Sunrise" ("TECAN", США) з комп'ютерною обробкою результатів прочитування) на реактивах провідних світових виробників ("BioRad", "DRG", "DSL")) і метод полімеразної ланцюгової реакції (якісний ПЛР-аналіз проводився за допомогою ампліфікаторів MyCycler (BioRad), а детекція результатів - на високочутливому устаткуванні Cel Doc (BioRad). Кількісне визначення ДНК (РНК) збудника проводилося методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі за допомогою устаткування iCycler iQ5 (BioRad) із застосуванням реагентів виробництва QIAGen (Німеччина)).
Діагностика вагінальних інфекцій, які спричиняються умовно-патогенними мікроорганізмами, складалася з двох етапів: виключення ІПСШ, що спричиняються абсолютними патогенамі, мікроскопія вагінального мазка, забарвленого по Граму, посів вагінальних виділень на факультативно-анаеробну і мікроаерофільну групу мікробів.
При мікроскопії мазків, забарвлених по Граму, оцінювали стан вагінального епітелію, наявність "ключових клітин", лейкоцитарну реакцію, склад мікробної флори, її кількісну і якісну (морфологічну) характеристику. Мікроскопія мазків, забарвлених по Граму, була головним діагностичним методом при виявленні патології, пов'язаної з облігатно-анаеробними бактеріями (бактеріальний вагіноз) або гормональними порушеннями, але вона малоінформатівна при інфекціях, спричинених факультативно-анаеробними мікроорганізмами, для виявлення яких необхідні посіви вагінального вмісту.
Клініко-діагностичні дослідження з метою виключ