РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ УМІНЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ ( НА ПРИКЛАДІ КУРСУ
ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ)
2.1. Теоретичне обґрунтування використання ігрових форм для підвищення
ефективності формувань умінь самостійної роботи
Останнім часом пожвавішали пошуки методів і прийомів активізації пізнавальної
діяльності студентів: впроваджуються ділові ігри, проблемне навчання, творчі
роботи, удосконалюються традиційні форми занять – лекції, практичні та
лабораторні роботи, посилюється контроль і т.п. Однак більшість викладачів
погоджується з тим, що ключ до поліпшення підготовки фахівця – в організації та
забезпеченні самостійної роботи студентів, яка створює надійні основи для
розвитку ініціативи та самостійності, здійснення диференціації та
індивідуалізації навчання, формування власних поглядів і переконань та
відповідальності, необхідних психологічних та професійних якостей особистості
[183, 184].
Деякі педагоги вищої школи (П.І.Підкасистий та ін.) пропонують з метою
організації управління позааудиторною самостійною роботою студентів виділяти
дві взаємопов’язані підсистеми – систематичну і так звану акордну самостійну
працю [185]. При цьому під систематичною працею розуміють працю, розподілену по
днях невеликими порціями, а під акордною – компактну і довготривалу за часом.
Поділ позааудиторної самостійної роботи студентів на систематичну, повсякденну
й акордну досить точно відображає ритм роботи вищої школи і може служити певною
основою для її планування, організації й управління нею. Такий розподіл
доцільно розглядати в нерозривній єдності з репродуктивним, творчим і
комбінованим варіантами самостійних робіт студентів. На базі кількісного
нагромадження умінь самостійної роботи до певного рівня виникає необхідність в
акордній праці. Остання має нову мету – перетворення набутих умінь у нову
якісну структуру (підготовка виступу, доповіді на науковій студентській
конференції й т. ін.). Після цього формування умінь продовжується до якісно
нового етапу узагальнення і т.п. [185].
Аналіз науково-педагогічної літератури переконує в тому, що проблема
формування умінь СР у процесі навчання студентів фундаментальних дисциплін
повністю не вивчена і потребує значної уваги. Це, в першу чергу, стосується
вдосконалення змісту, форм і методів навчання, оскільки слід ураховувати, що
традиційні методи навчання (лекції, семінари, практичні заняття) не завжди
здатні формувати уміння самостійної роботи. Багато уваги при цьому приділяється
методам активного навчання, одним з яких є ігрова форма проведення занять.
Раніше не зверталась увага на те, що використання ігрових методів збільшує
рівень мотивації студентів не тільки для проведення практичних занять, але й
для самостійної роботи в процесі підготовки до них, а отже, позитивно впливає
на формування умінь самостійної роботи.
Під ігровим заняттям розуміють заняття, що пронизане елементами гри або містить
ігрову ситуацію. Ігрове заняття може включати одну або декілька пов’язаних між
собою дидактичних ігор. Разом з тим ігрові форми проведення занять можуть
використовуватися як універсальний засіб формування особистості. Одна і та ж
гра може виступати в декількох функціях:
Навчальна функція – розвиток навчальних умінь та навичок, таких як пам’ять,
увага, сприймання інформації різної модальності.
Розважальна функція – створення сприятливої атмосфери на заняттях.
Комунікативна функція – об’єднує студентів у колектив та встановлює емоційний
контакт.
Релаксаційна функція – зняття емоційного напруження, яке викликане
навантаженням на нервову систему під час інтенсивного навчання.
Психологічна функція – формування навичок підготовки свого фізіологічного стану
для більш ефективної діяльності, перебудова психіки для засвоєння більшого
обсягу інформації.
Розвивальна функція – гармонійний розвиток особистості для активізації
резервних можливостей особистості.
Виховна функція – психотренінг та психокорекція, поява особистості в ігрових
моделях життєвих ситуацій.
Ігрові заняття, на відміну від традиційних, крім активізації пізнавальної
діяльності, забезпечують потрібну циркуляцію інформації, її осмислення, а також
у деякій мірі компенсують недоліки традиційного та індивідуального навчання.
Вони наближають процес навчання до умов реальної практичної діяльності
спеціалістів. На рисунку 2.1 показаний алгоритм ігрового практичного заняття
[43].
Рис.2.1. Алгоритм ігрового практичного заняття
У рольових іграх абстрактні теоретичні схеми набувають конкретного змісту. У
житті людина стикається із запропонованими в цих іграх ситуаціях лише
епізодично, а повне переживання такого досвіду веде до створення істинних
уявлень про самого себе та особливості взаємодії з оточуючими людьми. Розв’язок
ситуаційних задач методом імітаційних ігор знаходить зростаюче використання в
навчальному процесі. Щоб навчити студентів самостійно аналізувати, мислити і
діяти, необхідно перенести центр ваги з екстенсивних, пасивних форм навчання на
інтенсивні, активні, індивідуальні види роботи. Самостійна робота – це складова
частина довільного виду навчального процесу. Ефективність самостійної роботи
студентів здебільшого визначається ступенем їх участі в усіх формах навчального
процесу, потребує комплексного підходу.
Вивчаючи робочі плани з вищої математики на факультеті АКСУ технічного ВНЗ,
можна помітити, що із загальної кількості годин (621), 167 годин відводиться на
самостійну роботу на першому курсі і 52 години на другому (див. додаток А). Як
бачимо, значна кількість годин відводиться на самостійну роботу, і ми,
викладачі, повинні навчити студентів правильно організу