Ви є тут

Система стратегічного управління великим текстильним підприємством

Автор: 
Стовба Тетяна Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000993
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЕЛИКОГО
ТЕКСТИЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1.Аналіз середовища і формулювання місії підприємства
Сучасний етап розвитку економіки України має ряд особливостей, які необхідно
враховувати при вивченні середовища. По-перше, статистичні показники не мають
довгих рядів спостережень. По-друге, складність їх аналізу зумовлена
різноманітністю форм власності і прагненням до викривлення звітності.
Політико-правові фактори. В Україні законодавча база підприємницької
діяльності в цілому сформована [48-51]. Але вона є суперечливою і ще слабко
сприяє розвитку підприємництва. Починаючи з 1990 р. прийнято багато нормативних
актів, що регулюють діяльність підприємця, створено близько 100 установ, які
мають право аналізувати діяльність організації, а 28 установам надано право
накладати штрафні санкції. Постійні зміни рамок державного регулювання бізнесу
сприймаються як норма, а не як непередбачувані обставини. Фактори політичного
середовища можуть бути як факторами ринкових можливостей, так і загроз в
залежності від бізнесу та його масштабів.
Нестабільність політичної ситуації впливає на підприємництво: зміна керівників
від регіонального і до державного рівня обов'язково призводить до їх нових
взаємовідносин з бізнесменами і підприємцями. Слід, також відзначити, що:
в Україні ще не завершились процеси формування класової структури нового
суспільства;
політична еліта України не має чіткого "соціального фундаменту" серед
населення;
дії центральної влади знаходяться під впливом інтересів регіональних
фінансово-промислових груп;
великі обсяги щорічного експорту капіталу з країни свідчать про небажання
крупних бізнесменів вкладати кошти в економіку держави.
Недостатній розвиток малого та середнього бізнесу стримує динамічний розвиток
економіки. Існуюча система пільг, податків та регулятивних норм сприятлива для
великих капіталомістких підприємств і несприятлива для малих працемістких
орієнтованих на ринок фірм. Відтак, існує тенденція щодо підтримки збиткових
підприємств і покарання рентабельних. Праця надмірно оподаткована.
Приватизований сектор перебуває в руках «слабких» власників і інсайдерів. Але
світовий досвід доводить, що ці два типи власності неефективні.
Зовнішні контакти України незначні, вони не можуть стимулювати економіку.
Натомість, у Польщі, Чехії, Угорщині та Болгарії доходи отримують переважно за
рахунок торгівлі, послуг, туризму, зовнішніх інвестицій [170, с.16-21].
Економічні фактори. Економічний стан України залишається складним (табл.2.1)
[128,с.36, 99; 129, с.28,114].
Таблиця 2.1
Динаміка основних показників економіки України, млн.грн
Показник
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Валовий внутрішній продукт
1237,7
54516
81519
93365
102593
130442
170070
201927
Обсяг промислової продукції
13098
58824
73321
75061
82889
107537
144483
184300
Валові інвестиції
4253
14547
12557
12401
13958
17552
23629
26744
Частка валових інвестицій у ВВП, %
35,3
26,7
10,12
13,28
13,60
13,46
13,66
13,24
Надлишковий дефіцит бюджету та надмірні запозичення уряду призвели до
втягнення України до масштабної фінансової кризи. Серед шляхів наповнення
доходної частини бюджету пропонуються вже традиційні заходи, підвищення ставок
акцизного збору, відміна різних пільг тощо.
У 1997 – 1998 рр. почала формуватися стійка тенденція до уповільнення темпів
зниження індексів промислового виробництва, інфляції. Кризові явища у
Південно-Східній Азії та Росії сприяли відтоку інвестицій з України, тому про
початок видужання економіки держави говорити ще передчасно.
Частка ВВП на душу населення в Україні (600 дол. на душу населення) більша, ніж
у багатьох країнах колишнього СРСР, але нижча, ніж в Китаї, Албанії та нижча
середнього рівня в Африці. В Індії цей показник дорівнює 450 дол.
Південно-Східна Азія, Латинська Америка та Центральна Європа набагато
випередили Україну. Згідно з офіційною статистикою три чверті населення
перебуває за межею бідності [170,c.16-21]. «Україна – єдина серед майже ста
країн, в якій існує найбільша різниця між економічним потенціалом і реальним
функціонуванням. Тобто, Україна розташована набагато нижче лінії її виробничих
можливостей» [170, c.16-21].
У зв'язку із зменшенням середньодушового сукупного доходу низькими порівняно з
1990 р. є витрати на придбання тканин, одягу, взуття – за цей період
скоротились майже в 3,5 рази (табл. 2.2) [128,с.402].
Таблиця 2.2
Витрати домогосподарств на придбання тканин, одягу, взуття, у % до сукупного
доходу
Показник
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Витрати на придбання тканин, одягу, взуття
8,5
6,4
6,9
6,0
6,5
6,2
В колишньому СРСР Україна була однією з найбільш розвинутих в індустріальному
відношенні республік. Після обвального спаду виробництва, зумовленого розпадом
Союзу та економічною кризою в Україні, лише невелика частка підприємств зуміла
стабілізувати свою діяльність. Велика кількість незайнятих площ, а також
високий рівень прихованого безробіття (40 % і більше) на великих підприємствах
відкривають можливості для підприємців.
Сьогодні Україна, що має повний виробничий комплекс (від виготовлення тканин
до пошиття готового одягу і взуття), імпортує приблизно у 4 рази більше одягу,
ніж сама виробляє. До того ж, як свідчать маркетингові дослідження, лише 50%
імпортованої продукції легкої промисловості не виготовляється в Україні.
Потужності галузі можуть забезпечити щорічне виробництво 800 млн. м тканин,
213 млн. одиниць одягу, 130 млн. пар взуття.
Однак, більшість підприємств страждає саме через надлишкову потужність.
У процесі приватизації підприєм