Ви є тут

Міжнароднополітичні проблеми інформаційної безпеки України.

Автор: 
Андрєєва Ольга Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001074
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
2.1. Актуальні проблеми національної безпеки України в контексті глобалізації
світового розвитку міжнародних відносин
Аналіз стану національної безпеки України свідчить, що нині процес загострення
більшості загроз пріоритетним національним інтересам триває, в окремих сферах
продовжують наростати негативні явища. Ситуація погіршується тим, що ступінь
впливу, масштаб і тривалість існуючих загроз в Україні безперервно змінюються,
їх комплексна дія суттєво впливає на рівень реалізації національних інтересів,
стан національної безпеки країни в цілому. В цих умовах назріла потреба
кардинальних змін у державній політиці національної безпеки, яка дозволила б
вийти з економічної кризи, розробити ефективні механізми соціального захисту
населення, стабілізувати державні та політичні процеси, зайняти гідне місце в
світовому полі.
Функціонування системи забезпечення національної безпеки мають підтримувати
досконалі інформаційно-методологічні технології прийняття рішень. Здійснення
цих рішень буде ефективним, якщо воно спиратиметься на виконавчі структури з
раціональним розподілом та координацією їхніх дій.
Це дасть змогу відпрацювати та ефективно реалізовувати визначену державну
політику, забезпечувати захист інтересів людини (її соціально-політичних прав
та свобод), суспільства (виявлення та реалізацію інтересів різних суспільних
груп, досягнення суспільної стабільності та громадської злагоди, повного та
безперешкодного інформування про світові проблеми та досягнення), держави
(суверенітет, територіальну та інформаційну цілісність, конституційний лад,
недопущення іноземної інформаційної експансії, ефективне функціонування
державного механізму).
Основними вимогами до функціонування системи забезпечення національної безпеки
мають бути:
відповідність принципам забезпечення національної безпеки;
спрямованість на захист інформаційних інтересів населення України - як груп,
так і окремих осіб;
законність функціонування системи;
керованість системи;
ефективність і сталість функціонування.
Закономірно виникають запитання: як забезпечити необхідний рівень національної
безпеки, який орган має виявляти загрози національним інтересам і вживати
відповідні заходи з метою їх нейтралізації, хто має розробляти політику
національної безпеки та координувати зусилля державних органів і недержавних
установ щодо усунення загроз?
В результаті досліджень на нашу думку - всі ці функції повинна виконувати
цілісна система забезпечення національної безпеки. Справді, політика у сфері
національної безпеки України буде виваженою і відповідатиме інтересам людини,
суспільства та держави, коли в єдиній системі здійснюватимуться моніторинг,
ідентифікація, виявлення джерел і причин загроз національним інтересам України,
негайно розроблятимуться стратегія і тактика щодо їх нейтралізації”, про це
йдеться в роботі В.Г. Кременя та Д.В. Табачника [106].
Складність суспільно-політичного життя зумовлює необхідність застосування
різноманітних тактичних прийомів - форм, способів і засобів захисту
національних інтересів держави. При цьому для нейтралізації діючих загроз
можуть бути залучені як окремі міністерства й відомства, так і групи
міністерств і відомств або всі державні органи. З метою проведення узгодженої
зовнішньої та внутрішньої політики, щодо захисту національних інтересів
України, повинні об'єднуватися зусилля й коригуватися дії як державних органів,
так і недержавних організацій та установ, більш докладно в роботі Н. Паніної
[107, С. 29].
Державні рішення з питань національної безпеки будуть ефективними, якщо вони
розроблятимуться на базі багатомірного кількісного аналізу процесів у складній
системі "пріоритетні національні інтереси - загрози". Це дозволить своєчасно та
з меншими зусиллями вживати необхідні заходи на різних стадіях загострення
загроз й унеможливлювати виникнення кризового стану в будь-якій сфері
життєдіяльності країни, розглядається в праці науковців НІСД [85].
"У зв'язку з цим нині перед Україною стоїть завдання - створити цілісну
збалансовану систему забезпечення національної безпеки України. В цьому
напрямку вже чимало зроблено, але для остаточного вирішення проблеми слід
додатково вирішити низку як теоретичних, так і практичних питань...
На створенні такої системи необхідно зосередити зусилля всіх гілок влади,
виконавчих структур, вчених, провідних спеціалістів тощо. Тільки спільними
зусиллями, скоординованими діями можна стабілізувати кризові процеси в державі,
зупинити спад виробництва, створити умови для розвитку економіки, науки,
культури, забезпечити кращу долю своєму народові” [108, С. 40-41].
Зокрема, необхідно розробити методологічні основи оцінки поточного рівня
національної безпеки України з використанням багатьох показників, визначити
межі неприпустимої зони значень рівня національної безпеки України, зони
стабілізації (зони ризику) та зони повної реалізації життєво важливих інтересів
людини, суспільства й держави, забезпечити індикацію загроз, виявити джерела їх
виникнення, оцінити рівень розвитку та ступінь їх впливу на національні
інтереси. Це дозволить виробляти обгрунтовані пропозиції щодо нейтралізації
загроз національним інтересам, планувати та вживати необхідні заходи щодо
забезпечення потрібного рівня національної безпеки України. Інакше кажучи,
вирішити стрижневі питання теорії національної безпеки, а на її основі
розробляти і проводити ефективну державну політику, такий висновок зроблений В.
Косевцовим та І. Бінько [108, С. 41].
Одним з головних питань, шо виникають при створенні складних організаційних
си