Ви є тут

Ефективність інвестицій у дорозробку нафтових родовищ України

Автор: 
Витвицька Уляна Ярославівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U001086
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАФТОВИДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Ресурси нафтовидобутку України й ефективність їх використання
Україна має давні традиції видобутку нафти і газу і належить до найстаріших
нафтогазовидобувних регіонів світу. За більш ніж 100 років інтенсивної
експлуатації в Україні видобуто 290 млн. т нафти, 1659 млрд. м3 природного
газу, 70 млрд. м3 нафтового газу і 61 млн. т конденсату, що в сукупності
становить менше 25% від усіх розвіданих запасів. Після досягнення максимального
видобутку нафти – 13,9 млн. т у 1972 р. і газу – 68,7 млрд. м3 у 1975 р.,
незважаючи на введення в розробку низки нових родовищ, рівень вилучення
вуглеводневої сировини поступово почав знижуватись, а розвідувані запаси
перестали випереджати обсяги видобутку [74, С.18-19].
У 70-ті роки нафтогазовидобувна промисловість Радянського Союзу була
зорієнтована на освоєння гігантських родовищ Західного Сибіру. Саме туди
директивно спрямовувались капіталовкладення у розвідку, видобуток і
транспортування нафти і газу. Україна брала чи не найактивнішу участь у цьому
прориві, що призвело не тільки до спаду українського видобутку, а й до
прискореного старіння технологій, міграції кваліфікованих кадрів і,
найголовніше, до занепаду нафтогазовидобувної галузі України.
Негативними виявились і тенденції останніх 10-15 років:
зменшення капіталовкладень у модернізацію та реконструкцію об’єктів
нафтогазового комплексу;
скорочення обсягів пошуково-розвідувального буріння;
призупинення вдосконалення технологічних процесів нафтогазовидобутку;
згортання дослідно-промислових робіт з підвищення
нафтогазоконден-сато­вилучення пластів;
несприятлива податкова політика;
низький рівень розрахунків за видобуті та спожиті нафту і газ.
Сьогодні Україна належить до енергодефіцитних країн. Видобуваючи протягом
останніх років близько 4 млн. т нафти й газоконденсату і 18 млрд. м3 газу
щороку, вона задовольняє свої потреби в нафті на 10-12%, у газі – на 22-25%
[32, 3 с., 51, 9 с., 74, 22 с., 76, 1 с., 78, 34 с.]. При цьому щороку Україна
споживає більше газу, ніж такі країни, як Франція, Італія чи Японія. Частка
газу в енергоресурсах, які споживаються в Україні, в перерахунку на умовне
паливо перевищує 45%, нафти – 17%. У розвинутих країнах це співвідношення має
зворотній характер: більшу частину становить споживання нафти – 42,4%, значно
меншою є частка природного газу – 20,6% і вугілля – 19,7% [107, 3 с.]. Різке
зменшення споживання нафти і газу в Україні (відповідно на 66 і 36%) відбулось
протягом 1990-1998 рр. У першу чергу це пов’язано зі значним скороченням витрат
палива на військові потреби, спадом обсягів промислового виробництва, зниженням
завантаження виробничих потужностей багатьох енергомістких підприємств, а також
підвищенням цін на енергоносії до світового рівня.
На даний час початкові потенційні запаси вуглеводнів України оцінюються в
8 643,7 млн. т умовного палива, з яких природний газ становить 79,8%, нафта –
12,5%, конденсат – 5,3%. На суходолі знаходиться 6 264,8 млн. т умовного палива
(72,5%), в акваторіях Чорного та Азовського морів – 2 378,9 млн. т (27,5%).
Розвідано всього 39,4% початкових ресурсів. Виявлено понад 300 родовищ нафти і
газу з початковими видобувними запасами 3 407,4 млн. т умовного палива, при
цьому рівень їх виснаження перевищує 60%. Обсяги ще не розвіданих запасів
оцінюються приблизно в 5 млрд. т умовного палива. 72% родовищ з розвіданими
запасами нафти належать до дуже малих. У середньому на одне таке родовище
припадає лише 0,3 млн. т нафти. Серед газових родовищ до дуже малих відноситься
41% з середніми запасами близько 0,4 млрд. м3 газу. Переважну більшість
розвіданих запасів – 82% нафти та 73% газу – вже залучено до розробки [32,
С.3-6].
Проблемі стабілізації та нарощування обсягів видобутку вуглеводнів сьогодні
надається велике значення [28, С.14-16, 44, С.43-46, 47, С.7-11, 51, С.9-14,
74, С.363, 79, С.20-21, 92, С.29-38, 94, С.37-46, 95, С.22-28, 116, С.56-66,
121, С.3-4, 124, 44 с., 125, С.63-70, 128, 26 с.]. З метою її вирішення було
розроблено і затверджено ряд концептуальних документів. Так, Національною
програмою “Нафта і газ України до 2010 року” передбачено збільшити видобуток
нафти з конденсатом у 2010 р. до 7,5 млн. т, газу – до 35,3 млрд. м3, а рівень
споживання нафтопродуктів – до 40 млн. т. Для досягнення цих показників
необхідно залучити близько 8 млрд. грн. додаткових капіталовкладень.
Згідно затвердженого НАК “Нафтогаз України” документу “Основ­­ні напрями
збільшення обсягів видобутку і транспортування нафти і газу” власний видобуток
нафти з конденсатом у 2010 р. має ста­но­вити понад 4 млн. т, газу – до
20 млрд. м3, тобто не набагато перевищуватиме обсяги видобутку 2000 р. При
цьому передбачається значне нарощування обсягів пошуково-розвідувального
буріння – зі 100 тис. м у 1999 р. до 265 тис. м у 2005 р.
Значну роль у збільшенні видобутку повинно відіграти нарощування сировинної
бази новими розвіданими запасами, а також повніше вилучення вуглеводневої
сировини з покладів, які вже знаходяться в промисловій розробці, шляхом
широкомасштабного застосування прогресивних технологій.
За останні шість років (1996-2001) вперше за всю історію вітчизняної
нафтогазової промисловості щорічні прирости нових розвіданих запасів
вуглеводнів є значно меншими, ніж їх видобуток. А це значить, що сьогодні в
Україні не забезпечується навіть просте відтворення ресурсної бази. Особливо це
стосується нафти, приріст запасів якої становив лише половину видобутку [32, 4
с.]. Така ситуація зумовлена у першу чер