Розділ 2
лексичні засоби публіцистиКИ ІВАНА Багряного
Для мови публіцистики Івана Багряного характерним є використання різних шарів
лексики, зокрема суспільно-політичної, побутової, термінологічної та емоційно
забарвленої. Усі ці категорії лексики, своєрідно трансформовані й
інтерпретовані публіцистом, служать, як правило, засобом викриття політичних
опонентів І.Багряного та більшовицько-радянської тоталітарної системи, а також
її керівників.
2.1. Суспільно-політична лексика
Найбільш специфічною для публіцистичного стилю є суспільно-політична лексика
(СПЛ), оскільки саме з нею пов’язане формування публіцистики. За своїм обсягом
СПЛ перевершує всі інші категорії лексики. Із загальномовних словників вона
найповніше представлена й витлумачена в 11-томному Словнику української мови
(6700 слів). Дослідженням суспільно-політичної лексики займались такі визначні
українські вчені, як М.А.Жовтобрюх, А.А.Бурячок та ін. Більшість учених
послуговуються терміном суспільно-політична лексика, а А.А.Бурячок віддає
перевагу терміну соціально-політична лексика, пояснюючи, що ця назва точніше
окреслює зміст термінованого поняття. У своїй монографії А.А.Бурячок відмежовує
соціально-політичні терміни від загальновживаних слів, які семантично тісно
пов’язані з ними, а, об’єднавши їх під назвою СПЛ, розглядає як слова, назви
тощо й лише у виразних випадках застосовує поняття термін [36].
СПЛ використовується й поза межами публіцистичного стилю, але найбільш активною
вона є саме в публіцистиці, оскільки без неї взагалі важко уявити собі цей
стиль [18, 110], який відрізняється від інших тим, що в його межах функціонує
значна кількість слів, наділених ідейним змістом. Як правило, такі слова
належить до СПЛ, частково – до філософської лексики. СПЛ настільки органічно
вливається до словника публіцистичного стилю, що деякі дослідники цей розряд
слів цілковито включають до публіцистичної лексики [22, 14], яка досить
різнопланова за своїм складом. По-перше, у СПЛ представлені слова на позначення
суспільно-політичних явищ: боротьба, гуманізм, демократія, диктатура, ідея,
революція, патріотизм, свобода. По-друге, лексичні одиниці урочисто-піднесеного
звучання: героїзм, злодіяння, трибун, самовідданість. По-третє, слова
викривальної семантики: визискувач, запроданець, мракобіс, людолов, інквізитор
[259, 224].
Значне місце в публіцистиці І.Багряного займає політична лексика (ПЛ), оскільки
його творчий доробок має політичну й письменницьку суть: сталінський
тоталітаризм [16, 202] (зрозуміло, часто повторюється в інших місцях, оскільки
передає важливе поняття політичного життя тієї епохи); перифрастично звучать
сталінська рабовласницька система [16, 266]; комуністична імперія [16, 195];
російська багатонаціональна імперія [16, 257]; комуністична система [16, 269];
безкласове суспільство, соціалістична зрівнялівка [16, 267]; апологетика
комунізму [16, 268]; прогресивна догма соціалізму [16, 273]; політична лінія
партії [16, 269] – так було прийнято говорити про різні партії, тому це
загальномовний фразеологізм.
Зрозуміло, що сюди можна включити багато слів, що становлять
суспільно-політичний шар лексики, призначення яких – характеризувати політичний
устрій відповідних країн, політичне життя всередині цих країн. Може бути
питома, але, мабуть, частіше запозичена. Особливо цікаво з погляду боротьби
двох політичних систем. Пор. (мирне) співіснування – коекзистенція (прагнення
уникнути української кальки відповідного російського терміна сосуществование).
Частина слів цієї групи може вступати в антонімічні відношення.
СПЛ можна класифікувати за функціональними ознаками та за
семантико-понятійними.
З функціонального погляду в складі СПЛ розрізняємо власне соціально-політичні
лексеми (значення яких сформувалося одночасно з їх виникненням) і
контекстуальні соціально-політичні лексеми, в основі яких лежать
переносно-метонімічні й метафоричні переосмислення загальних значень слів [36,
25]. Наприклад: палії і палії війни, злочинці і кремлівські злочинці; у статті
І.Багряного „Шлях до миру” читаємо: „Сила антирежимних і національно-визвольних
рухів в СРСР стоїть в прямій залежності від сили протиставлення зовнішнього
світу кремлівським злочинцям і паліям війни” [16, 677].
У складі контекстуальної СПЛ залежно від вихідної семантики переосмислення слів
можна виділити три тематичні групи:
І – слова, що походять із загальновживаної лексики на позначення конкретних
предметів і ознак: верхівка, вогнище, попутник лівий тощо. Наприклад: „Керівною
верствою в СРСР є верхівка партії... партія ж є в руках цієї верхівки тільки
знаряддям... Ця верхівка справді паразитарна” [16, 225].
ІІ – слова, що походять із книжно-абстрактної лексики (від назв опредмечених
процесів, абстрактних ознак): братання, тиск безробіття, пильність,
свідомість.
ІІІ – назви термінологічного походження (з військово-воєнної лексики,
виробничо-професійної, конфесійної тощо): авангард, блок, платформа, заповідь,
культ, актив, елемент, криза, лінія. Наприклад: „Скажете, що боротьба з
„культом особи” – це боротьба проти Сталіна й сталінізму й ніщо інше?” [16,
461].
За семантико-понятійним принципом СПЛ в публіцистичних текстах І.Багряного
можна виокремити такі основні тематичні групи:
1) лексеми на позначення назв політичних партій чи угрупувань: комуністична
партія, соціалістична, ліберальна, консервативна тощо. Наприклад: „Ми виросли в
зразкову політичну партію з своєю чіткою політичною програмою, з яскраво
замаркованою революційною ідеологією – як українська революційно-демократична
партія...” [16, 389];
2) лексеми на позначення назв л
- Київ+380960830922