РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІДНОСИНИ З РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ:
ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, СТРУКТУРА
2.1 Поняття та особливості правовідносин з реабілітації інвалідів
Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять як в загальній теорії
права, так і в галузевих науках. Правовідносини є однією з основних ланок
правового механізму, що забезпечує реальне життя права як регулятора суспільних
відносин. Під правовідносинами розуміють таку форму соціальної взаємодії, що
об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають
взаємні кореспондуючі права-обов’язки і реалізують їх з метою задоволення своїх
потреб та інтересів в індивідуальному порядку, який не заборонений державою чи
гарантований і охороняється нею в особі певних органів [144, с. 16].
Правові відносини мають ряд ознак, що в своїй сукупності відрізняють їх від
інших видів суспільних відносин. Більшість учених-правознавців виділяють
наступні ознаки правовідносин: 1) зв’язок їх з нормами права: правовідносини
складаються, виникають, змінюються, вимірюються і припиняються під дією
правових норм; 2) правовідносини є результатом свідомої діяльності людини і
тому носять вольовий характер; 3) наявність індивідуального зв’язку між
суб’єктами правовідносин, зміст якого полягає у виникненні взаємних
суб’єктивних прав і обов’язків; 4) забезпечувана примусом держави гарантія
здійснення прав і обов’язків [144, с. 82-85; 145, с. 77; 166, с. 7-28; 38, с.
59-64].
Закономірності функціонування і розвитку норм права, що регулюють правові
питання реабілітації інвалідів, можуть бути розкриті тільки на підставі
вивчення правових відносин у цій сфері. Правовідносини з реабілітації інвалідів
є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права
інвалідів на реабілітацію. Правовідносини з реабілітації інвалідів – це система
конкретних юридичних зв’язків суб’єктів реабілітації інвалідів. Конкретні
правовідносини виконують роль соціального трансформатора, через який виражена в
правових нормах державна воля породжує відповідні вольові акти суб’єктів
конкретних правовідносин. [147, с. 21].
Правовідносини з реабілітації інвалідів виникають як результат державної волі,
закріпленої в нормах права, коли необхідність і потреба інвалідів у
реабілітації підтверджується наявністю юридичних норм. Поза правом ці відносини
не можуть виконувати соціально цільового призначення, тобто забезпечувати
реалізацію права інвалідів на реабілітацію, але недосконалість законодавства
породжує проблему можливості чи неможливості застосування аналогії закону чи
аналогії права. Правовідносини з реабілітації інвалідів з’являються там, де
частина відносин з розподілу закріплюється в нормах права стосовно інвалідів.
Держава надає юридичного значення відповідним соціальним підставам шляхом
закріплення їх у законі або іншому нормативному акті у вигляді правових
підстав. До соціальних підстав, які породжують потребу в реабілітації,
відносять інвалідність. Але сама по собі ця соціальна підстава не викликає
конкретних форм забезпечення, необхідно, щоб держава закріпила їх у відповідних
правових нормах [148, с. 35; 149, с. 129].
Реалізація норм у правовідносинах з реабілітації інвалідів показує, наскільки
повно і точно визначено в нормі головні типові риси цих відносин, наскільки
реальною є норма.
Правовідносини з реабілітації інвалідів – це наукова абстракція, оскільки в
реальному житті не існує єдиного правовідношення, в якому інвалід міг би
реалізувати своє право на реабілітацію. Під останньою розуміють комплексне
явище, яке поєднує неоднорідні за своїм змістом заходи [44, с. 40]. У
відповідності з рекомендаціями ВООЗ прийнято розрізняти медичну, соціальну і
професійну реабілітацію інвалідів, бо кожному із вказаних видів реабілітації
притаманні конкретні реабілітаційні заходи.
Специфічною особливістю правовідносин з реабілітації інвалідів є існування їх в
реальному житті в конкретних правовідносинах. У той же час усім правовідносинам
з реабілітації інвалідів притаманна цільова направленість. Така властивість
означає, що вони є формою вираження і закріплення відносин з розподілу частини
суспільних фондів споживання, що використовуються для задоволення певних потреб
інвалідів [67, с. 58].
Видова різноманітність правовідносин з реабілітації інвалідів поєднується з їх
цільовою єдністю. Видів правовідносин з реабілітації стільки, скільки видів
реабілітаційних заходів, так як право на той чи інший вид такої реабілітації
може бути реалізоване тільки через відповідні правовідносини. Таке дослідження
дозволяє зробити висновок, що правовідносини з реабілітації інвалідів
обумовлюються видами реабілітаційних заходів, хоча бувають випадки, коли можна
бути інвалідом і не потребувати реабілітаційних заходів в якомусь конкретному
виді (наприклад, в протезуванні). Об’єднані цільовою спільністю, ці
правовідносини в сукупності представляють собою системне утворення, кожний
елемент якого (конкретні правовідносини в залежності від реабілітаційних
заходів), з однієї сторони, відносно самостійний, а з іншої, – разом з іншими
елементами складають єдине ціле, володіючи загальними ознаками, властивими
кожному елементу даної системи зокрема.
Отже, на практиці правовідносини з реабілітації інвалідів виникають і
функціонують в якості індивідуальних відносин стосовно до кожного конкретного
виду. Індивідуальний характер в даному випадку має особливе значення, однак
єдина сутність і загальне призначення реабілітації інвалідів дозволяє в
теоретичному аспекті розглядати в цілому відносини з реабілітації інвалідів як
правовідносини одного роду. Не дивлячись на те, що
- Київ+380960830922