РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНІ ВАРІАНТИ ОБ'ЄКТНИХ СИНТАКСЕМ
2.1. Об'єктна синтаксема у функціі об'єкта дії
У вітчизняному мовознавстві питання дослідження суб'єктності-об'єктності звичайно постає як проблема суб'єктно-об'єктних відношень, які є однією з найуніверсальніших мовних категорій, оскільки виражають універсальні категорії думки ?10?. Із загальною проблемою 'дійсність - мислення - мова' найтісніше пов'язаний синтаксис як один із рівнів мовної системи. Відображенням зв'язку процесу мислення з процесом комунікації є змістовний бік речення (як основної синтаксичної одиниці) і зокрема його семантичної структури ?3:38?. "Семантична структура речення, - пише Н.Н.Арват, - це організований на предикативній основі смисловий комплекс, який є результатом взаємодії семантичних категорій і відображає взаємозв'язок типізованих елементів екстралінгвістичної реальності" ?4:11-12?. Цей взаємозв'язок відбувається у трьох напрямках: до денотата, до сигніфіката та в область категоризації на основі логічних одиниць як вищого ступеню абстракції ?163:2; 68:17?.
Семантичний об'єкт - це залежний компонент семантичної структури речення, що позначає предмет (об'єкт реальної дійсності), за допомогою якого виявляється предикативна ознака суб'єкта. Він є залежною від предиката пасивною субстанцією, на яку спрямована або якої стосується предикативна ознака. У семантичній структурі речення об'єкт виступає з предикатом у складі єдиного комплексу. Семантичні варіанти об'єктних синтаксем визначатимемо на підставі класифікації керуючих предикатів як знаків, що відіграють організуючу роль у структурі речення. Основним критерієм поділу предикатів на семантичні класи є семантична валентність предиката, тобто його здатність супроводжуватися певною кількістю іменників-аргументів. Валентнісні типи дієслів, що керують об'єктами, виділяються на основі змістових та формальних ознак валентності дієслів. Валентність охоплює усі залежні від дієслова елементи, а об'єкт виділяється безпосередньо перехідністю. Граматична категорія перехідності реалізується на формально-синтаксичному рівні як прямий додаток в активних конструкціях, а в пасивних конструкціях - як підмет, або може також виступати прямим додатком, якщо головним членом речення є безособово-предикативні форми на но-, то-. Неперехідні дієслова також здатні керувати іменником-об'єктом, але слід зауважити, що вони обслуговують периферію зони об'єктності. Отже, ще одним критерієм класифікації дієслів є перехідність/неперехідність.
Розподіляючи дієслова у класи за семантикою, не можна обійти увагою взаємодію зони об'єктності із зонами аспектуальності та модальності. Предикативність речення насамперед пов'язана з його модальністю, яка створюється шляхом протиставлення реальної та ірреальної модальності ?182:5-6; 67:4?. Реальна модальність виражається за допомогою часів дієслова, а ірреальна передається умовним, бажальним та спонукальним способами ?153:23-24?. Взаємодія зони об'єктності із зоною модальності особливо чітко виявляється у складній семантичній єдності граматично взаємозалежних особового дієслова та інфінітива, які керують об'єктною синтаксемою. Дія, як правило, виражається інфінітивом, який поєднується з модальним словом. "Здатність сполучатися з інфінітивом - характерна особливість модальних лексем", - підкреслює О.І.Бондарко ?169:148-149?. На думку дослідниці І.К.Казимирової, головною умовою здатності особового дієслова сполучатися з інфінітивом є те, що "у складі дієслівно-інфінітивної конструкції залежний інфінітив як предикатний знак має більшу інтенцію до набуття за допомогою особового дієслова модальної визначеності" ?88:57?. Особові дієслова, що сполучаються з інфінітивами, умовно поділимо на два різновиди: 1) модальні слова, переважно з семантикою волевиявлення (хотіти, могти, вміти, намагатися, бажати, прагнути, мати бажання, мати право), безособові дієслова дозволяється, забороняється, сюди ж можна віднести дієприкметники здатний, спроможний, схильний, а також безособово-предикативні слова можна, бажано, варто; 2) каузальні дієслова (наказати, зобов'язати, спонукати, примусити, визначити), сюди ж віднесемо дієприкметники змушений, зобов'язаний, повинен та безособово-предикативні слова слід, необхідно, треба. Особове дієслово виступає тут включаючим елементом, а інфінітив - включеним: Хочу тебе цілувати ?Д.Павличко:36?, Майданчики необхідно добре утрамбовувати та обгороджувати бар'єрами ?Офіційний вісник України*:140?, Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину ?Конституція України:20?. Вказані позиції інфінітива та особового дієслова становлять неподільну семантичну єдність: каузація як вид спонукання є з синтаксичного боку модальною характеристикою дії, що через присудок формує зовнішню синтаксичну структуру речення; "таким чином, - зазначає Л.О.Кадомцева, - аргументне значення (включення) особових дієслів типу хотіти працювати і примушувати працювати з позиції семантики однакове (однофункціональне)" ?87:59?. Лексичний діапазон дієслів у формі інфінітива, які сполучаються з модальними дієсловами, - необмежений. Особові дієслова у сполученні з інфінітивом вказують на можливість, необхідність, бажаність дії, стану чи процесу. Модальні слова із семантикою волевиявлення можуть керувати синтаксемою у функції об'єкта стану і без інфінітива: Не бажать життя живому, тільки смерті? ?І.Франко:101?, Вимагав дешевої адміністрації та управлінського апарату ?О.Павловський:13-14?, Вона потребує достатніх доказів, практичних підтверджень ?А.Гальчинський:15?.
Практичні дослідження доводять, що існує безперечна зумовленість оформлення висловлення його темою і призначенням висловлення, метою спрямування даної інформації до реципієнта ?187:12?. Мова в її реальному використанні диференціює свої засоби співвідносно з темою і призначенням висловлення і співвідношенням 1-ї і 2-ї особи, тобто мовця і адресата. Модальні дієслова, переважно з семантикою волевиявлення (хотіти,могти, вміти, намагатися, бажати, прагнути) пер
- Київ+380960830922