Розділ 2
ЗМІ В СТРУКТУРІ ВЛАДНИХ ВІДНОСИН
2.1. Політична влада ЗМІ
Прорив у галузі високотехнологічних засобів зв'язку, комп'ютерних технологій, поява інтерактивних електронних систем та Інтернет привели до трансформації поля політичної влади, яка змістилася від інститутів примусу до сфери високотехнологічних комунікацій.
Стосовно журналістики визначення "четверта влада" введено політиком Е.Берком у 1776 р. [241, 30], і з тих пір дискусії на тему влада і ЗМІ тривають серед журналістів, політиків та вчених.
Традиційне розуміння влади представлене у позитивістській парадигмі. Згідно з нею основу влади складають державні інститути, які утворюють у демократичному суспільстві три гілки влади: представницьку ("першу"), виконавчу ("другу"), судову ("третю"). Більш-менш формалізована сфера керівництва проявляється у недержавній галузі життя суспільства (внутрішньопартійна влада, влада у житловому кооперативі-кондомінімумі, влада у родині, влада педагога у школі та вузі, влада диригента в оркестрі тощо). Широко розвинуте розуміння влади у біхевіористській парадигмі. Влада, що постає як неформальний вплив - "влада грошей" і "влада громадської думки", "авторитет знання" і "авторитет вождя", "сила слова" і "сила прикладу". Можна говорити і про внутрішньополітичну владу [241, 33].
У посттоталітарних державах влада ЗМІ часто ставиться під сумнів. Проте у демократичних державах "дифузний тиск" ЗМІ дорівнює, а часом і переважає над дією політичної й економічної влад. Виникає необхідність відповісти на істотно важливе запитання: хто ж надав журналістиці такі широкі й могутні "владні повноваження"? Або інакше: чию волю реалізує ЗМІ? Чия це влада? [241, 34]. Становлення національної системи ЗМІ відбувається під дією внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішній аспект - це політичні, економічні й культурні трансформації в Україні останнього десятиріччя. Процеси, які привели до краху радянської соціально-економічної системи, не змогли не відбитися на інституті ЗМІ. Зовнішній аспект - це процеси глобалізації, на фоні яких відбувається розвиток українських мас-медіа. Процеси глобалізації істотно впливають не лише на інститут ЗМІ, але і на процес формування національної (громадянської) ідентичності, і на всю сферу політичної культури України.
Феномен інформаційної глобалізації "дозволяє в режимі реального часу спостерігати за подіями, які відбуваються за тисячі кілометрів від нас, це можливість читати у будь-якій точці планети "Нью-Йорк Таймс" і "Газету Виборчу", "Ле Монд" і "Ді Цайт" [33, 43].
В умовах інформаційної глобалізації змінюється роль і завдання політики: "Сьогодні часто говорять про "політику тотожності". Політика стає засобом заявити про окремішність, відрізнити "наших" від "чужих", "друзів" від "ворогів" [97 ,23].
У праці "Метаморфози влади" американський футуролог Олвін Тоффлер розглядає три види влади - владу насильства, владу грошей (економічну владу) і владу інформації. Розглядаючи феномен політичної влади у контексті своєї теорії "трьох хвиль" у розвитку людського суспільства, Олвін Тоффлер пише, що остання хвиля ("інформаційна") характеризується відношеннями влади, заснованої на знанні, інформації та використанні комунікаційних каналів [297]. У сучасному світі влада інформації значно ефективніша за владу насильства, яка була характерна для аграрної хвилі, чи владу грошей (економічну владу). Криза індустріальної моделі розвитку людства ознаменувалася трансформаціями найкрупніших політико-економічних систем - соціалізму й капіталізму. Політична реальність насичена різноманітними комунікаційними каналами. Достовірна інформація відіграє виключно важливу роль у прийнятті політичних рішень. Доступ до інформації та інформаційних технологій є основою передвиборчої кампанії будь-якого політика в Україні. Телевізійні канали, преса й радіо дозволяють контролювати цілі сегменти політичної реальності і здійснювати (й робити предметною) політичну владу.
Предметом серйозних дискусій виступає проект "громадського телебачення" та "громадського радіо" - доступного для більшості жителів України теле- і радіоканалу [111; 9]. Таке "громадське ТБ" дозволило б журналістам уникнути економічного тиску олігархів, з одного боку, і контролю з боку номенклатури - з другого. Предметом ретельного вивчення у нашій країні є мережа Інтернет. Заяви ряду високопоставлених осіб в Україні (у тому числі й Секретаря Ради Національної Безпеки України Євгена Марчука) про доцільність державного контролю над українським сегментом електронної мережі Інтернет викликали протест з боку журналістів, що працюють в Інтернет [113; 245]. Два найгучніших політичних скандали в Україні - справа журналіста Гонгадзе і поставки українською стороною зброї Іраку через Йорданію - також пов'язані зі ЗМІ [248]. В Одесі під час виборчої кампанії міського голови у 1994 році був розстріляний на вулиці головний редактор газети "Вечерняя Одесса" Борис Дерев'янко. Вбивства журналістів Георгія Гонгадзе, Євгена Александрова, Бориса Дерев'янка громадськість і представники журналістського цеху пов'язують з політичними подіями, з тим, що "журналісти заважали владі" [81].
Спроби тиску на незалежні Інтернет-видання, економічний та бюрократичний контроль над традиційними ЗМІ, усунення неугодних журналістів з ефіру, вбивства - це реальність, яка склалася в Україні. У такій ситуації ЗМІ продовжують впливати на владу. З іншого боку, безпрецедентні спроби тиску на ЗМІ демонструють, що засоби масової інформації самі мають політичну силу й владу. Основа цієї влади - інформація, знання, образи, які тиражуються й розповсюджуються ЗМІ. Засоби масової інформації відкривають "зони мовчання", аналізують, інтерпретують, і - головне - створюють політичні події. Влада ЗМІ полягає у трансформації, виробництві-відтворенні політичної реальності через комунікації. Влада сама стає засобом комунікації, який конструює політичну реальність, відношення влади переміщуються у сферу комунікації.
Засоби масової інформації являють соб
- Київ+380960830922