РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Протягом 1995-1997 років в умовах стаціонару ІКР НЦРМ АМН України обстежено 116 хворих на хронічний холецистит, хронічний холецистохолангіт та жовчокам`яну хворобу. Серед обстежених більшість становили чоловіки - 82 особи (70.6 %), жінки - 34 (29.4 %). Усі хворі належали до категорії потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Доза ІВ встановлена у 86 (74.6 %) осіб і коливалась від 1 до 98 сГр (середня доза загального відносно рівномірного ?- і ?- випромінювання). Розподіл хворих за діагнозами, віковими групами та статтю наведений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за нозологічними групами, віком і статтю, в абсолютних величинах і у відсотках
Нозологічні групиВік, рокихронічний холециститхронічний холецистохолангітжовчокам`яна хворобаУсього
чоловікижінкичоловікижінкиЧоловікижінкиабс.%абс.%абс%абс.%абс.%абс.%20-296 195 2910 29,45 381 6,20 02730-3912 389 5317 507 545 31,31 255140-4911 343 184 11,71 88 502 5029> 503 90 03 8,90 02 12,51 259Усього32100171003410013100161004100116 Із даних (див. табл. 2.1) як бачимо, що хронічний холецистит, так і жовчнокам'яна хвороба, поширені серед осіб працездатного віку (21-50 років). При цьому, найбільша кількість осіб хворіє на хронічний холецистит та хронічний холецистохолангіт.
У групі хворих на хронічний холецистит та хронічний холецистохолангіт переважали хворі з тривалістю захворювання від 6 до 10 років, а в групі жовчнокам'яної хвороби - хворі з тривалістю захворювання понад 10 років.
Група порівняння нараховувала 32 хворих на хронічний холецистит та хронічний холецистохолангіт, яких обстежували в поліклініці № 1 Ленінградського району м.Києва. Ці хворі постійно проживають у м.Києві й не мали контакту з ІВ, і не відносились до категорії постраждалих. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб віком від 25 до 55 років. Усі три групи репрезентативні за віком і статтю з основною групою.
Супутню патологію основної групи і групи порівняння наведено в табл.3.2 розділу 3.
В усіх хворих основної групи хронічна патологія жовчного міхура та жовчних шляхів була запального генезу в стадії невираженого загострення, з кількістю загострень до двох-трьох разів на рік. До групи хворих на хронічний холецистит, холецистохолангіт віднесено осіб, у яких захворювання перебігало в легкій формі, а жовчокам`яна хвороба - у прихованій формі, без нападів жовчної коліки. При цьому у 106 хворих, або 91.4%, початок захворювання був поступовим, а у 9 хворих, або 7.8%, недуга виникла гостро. За даними анамнезу, розвиток загострень хворі пов`язували зі споживанням жирної, смаженої їжі, а також із нервовим перенапруженням. Період загострення патологічного процесу при всіх нозологічних формах не мав чітких термінів, був тривалішім, аніж в не опромінених осіб з аналогічними захворюваннями.
Стандартне обстеження осіб яких було віднесено до основної групи та групи порівняння включало опитування за спеціально розробленою анкетою, об`єктивний огляд, лабораторно-інструментальне обстеження (загальноклінічний аналіз крові, біохімічні тести крові, ультрасонографічне обстеження органів черевної порожнини, багатомоментне фракційне дуоденальне зондування, фазово-контрастна мікроскопія жовчі), а також біохімічне дослідження жовчі.
Дані про основні скарги хворих на хронічні недуги жовчних шляхів подано на мал.2.1.
Як бачимо (див. мал.2.1), у 108 хворих, або 93.1 %, основними скаргами були загальна слабкість, головний біль, запаморочення, відзначали також значне зниження працездатності, підвищену сонливість або безсоння, емоційну лабільність, підвищену пітливість. Больові відчуття в ділянці правого підребер`я мали 55 хворих, або 47.4 %, причому больовий синдром був невиражений, тупий, і лише в поодиноких випадках відзначалися напади болю. Зазвичай він супроводжувався відчуттям важкості у правому підребер`ї та відчуттям дискомфорту. Часто біль не залежав від споживання їжі, мав постійний, одноманітний характер. У 38 хворих, або 32.8 %, больовий синдром посилювався несподівано, без видимих причин. У 35 хворих, або
30.2 %, була відсутня іррадіація болю; больовий синдром не був виражений у 27 хворих, або 23.3 %.
Патологія жовчного міхура та жовчних шляхів тривалий час перебігала малосимптомно, приховано, із 1-2 загостреннями на рік. На гіркоту в роті скаржилися 36 хворих, або 31 %, нудоту - 46 хворих, або 39.7 %. Метеоризм був у 20 хворих, або 17.8 %.
головний біль 94,8 %
слабкість 79,3 %
запаморочення 67,2 %
біль у правому підребер`ї 47,4 %
нудота 39,7 %
відрижка 30,2 %
гіркота у роті 25 %
артралгії 24,1 %
блювання 17,2%
підвищ. t?, 6%
Мал.2.1. Клінічні симптоми, які переважали у скаргах опромінених хворих, що страждали на патологію жовчного міхура та жовчних шляхів (частота скарг наведена у %)
Опитування хворих основної та групи порівняння проводилося за спеціально розробленою анкетою. При вивченні скарг хворих з названою патологією виділено чотири синдроми: абдомінальний (біль та тяжкість у правому підребер`ї); астеноневротичний (слабкість, головний біль, швидка втомлюваність, запаморочення); диспептичний синдром (зниження апетиту, блювання, нудота, відрижка, присмак металу в роті); катаральний (підвищення температури тіла, наявність симптомів гострого запалення).
Частота виявлення окремих клінічних синдромів у хворих на патологію жовчного міхура та жовчних шляхів наведена в мал.2.2.
Мал.2.2. Частота виявлення окремих клінічних синдромів у хворих на хронічний холецистит ,хронічний холецистохолангіт та жовчокам'яну хворобу в основній групі та групі порівняння
Як вид