РОЗДІЛ 2
ВИЯВЛЕННЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В ІСТОРІЇ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ (1917-2002 РР.)
2.1. Зміст правової культури в навчальних планах і програмах вищих педагогічних навчальних закладів досліджуваного періоду
Навчальні плани і навчальні програми - вихідні державні документи планування та організації навчального процесу у вищій школі. Відомо, що навчальним планом встановлюється кількість років навчання, перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення по курсах, вказуються кількість годин, яка відводиться на вивчення кожного предмету, види занять, форми курсового та кінцевого контролю результатів тощо.
Підготовка фахівців у системі вищої освіти України в сучасних реаліях відбувається за умов високого темпу нагромадження науково-технічної інформації, постійного оновлення й удосконалення технологій виробництва, навчання, виховання. Все це до певної міри ускладнює діяльність вищих навчальних закладів і його фахівців. Демократизація і гуманізація нашого суспільства, вищої школи в умовах входження України в європейський освітній простір, бурхливий ріст наукової інформації, зміна і підвищення в цих умовах вимог до структури підготовки майбутніх вчителів ставить в число центральних проблем вищої школи проблему наукового обгрунтування змісту освіти, тобто проблему забезпечення сучасного підходу до складання навчальних планів для вищої школи всіх видів.
Проведений нами аналіз навчальних планів вищої педагогічної школи щодо місця в ньому правознавчих дисциплін свідчить, що при їх складанні завжди витримувалася певна логіка і певна етапність. Перший етап у складанні навчальних планів базується на грунтовому вивченні вимог, які обумовлюються конкретними галузями професійної діяльності майбутніх фахівців (освіта, наука, мистецтво, культура тощо). Визначений державний орган, або ж створена державними органами компетентна комісія за допомогою предметно-функціонального аналізу професійної діяльності в тих чи інших галузях народного господарства, а саме у сфері освіти загальноосвітньої школи, визначають обсяги знань і вмінь випускника вищої школи і, зокрема, вчителя для повноцінного виконання професійних функцій.
Другий етап - це, власне, складання навчального плану, який базується на основі визначених завдань. Саме тут передбачається підбір наукових дисциплін і, зокрема, правознавчих, які потрібні для молодого фахівця в його майбутній професійній діяльності. На цьому етапі встановлюється перелік і раціональне співвідношення навчальних дисциплін та їх циклів. У діючих навчальних планах педагогічних університетів правознавчі дисципліни введено до циклу загальнокультурних дисциплін.
Останній, третій етап - складання навчальних програм на основі навчальних планів. Як підкреслює А.М. Алексюк, працівники вищої школи часто вважають навчальні плани стратегією, а навчальні програми - тактикою навчального процесу, які й відіграють вирішальну роль у науковій організації та плануванні всіх видів навчального процесу вищої школи, на їх основі вирішуються головні питання змісту підготовки спеціалістів. [10]
Правознавство як навчальний предмет у педагогічних та класичних університетах, які здійснюють підготовку вчительських кадрів, на всіх етапах розвитку державності України було тісно пов'язане з вимогами навчально-виховного процесу середньої загальноосвітньої школи та політичними, соціальними й економічними умовами держави. Наявність правознавчих дисциплін у навчальних планах вищих педагогічних навчальних закладів України та їх програм завжди залежала від політичного устрою держави, а відповідно, й від історії української держави і права.
Оскільки до 1991 року історія українського народу подавалася радянськими дослідниками як складова частина історії російського народу, то, звичайно, не могло бути й мови про введення до навчальних планів вищих навчальних закладів педагогічного профілю правознавчих дисциплін України. Введені у навчальні плани педагогічних навчальних закладів дисципліни цього циклу в радянський період були надзвичайно заполітизовані ідеями комунізму і спрямовані на підготовку майбутніх учителів до ідейно-політичного виховання учнів і формування у кожного громадянина України бажання вірного служіння ідеалам комунізму, комуністичної партії.
У зв'язку з цим кожного історичного періоду залежно від політичного, економічного стану держави, розв'язання національних питань у країні правознавчі предмети вводилися до навчально-виховного процесу вищої і середньої педагогічної школи як за визначеним обсягом годин у навчальних планах, так і за змістом програм. У радянський період ставилось питання про те, щоб кожний учитель, вихователь, класний керівник, керівництво школи мали належний рівень правової підготовки для проведення ідейно-виховної роботи з учнями і самі були б прикладом для учнів у цій справі. Традиційно правове виховання було складовою частиною морального виховання.
Оскільки українське право базується на двох основних джерелах - звичаєві та законові, є частиною духовної культури українського народу і засобом забезпечення справедливості, прав і свобод людини та інтересів нації, то його вивчення майбутніми вчителями покликане сприяти підвищенню рівня їх правосвідомості, самосвідомості, як складової частини формування правової культури, та підготовки до правового виховання учнів.
Уведення до навчальних планів вищих педагогічних навчальних закладів циклу правознавчих дисциплін та розробка відповідних програм завжди залежала від політичного устрою України, Конституцій, основних державних законів та інших нормативних документів. Враховуючи тісні зв'язки і взаємозалежності у розвитку держави і права, а також ту обставину, що завжди закони та інші нормативно-правові акти приймалися на основі Конституцій, до навчальних планів 1917-2002 рр. правознавчі дисципліни вводилися в різні періоди під назвами "Конституція радянської республіки", "Історія українського права", "Радянська держава і пр