РОЗДІЛ 2
ОНТОЛОГІЧНА ЕКСПЛІКАЦІЯ МОДИ
2.1. Специфіка мінливості моди
Мінливість - найхарактерніша риса моди, оскільки вона проявляється в усіх її явищах. Саме недовговічність існування робить моду модою. "Дещо нове і миттєво поширене в життєвій практиці - вказував Зіммель - не буде назване модою, якщо воно викликає віру в його довговічне перебування та фактичне обґрунтування; лише той назве це модою, хто впевнений у такому ж швидкому зникненні нового явища, яким і була його поява" [50, с. 275]. Таким чином, певне явище навряд чи може бути назване "модним", якщо люди впевнені в тривалості його існування. Виходить, правомірною була теза Кьоніга про те, що всякій моді (тут мається на увазі "модність" об'єкту) споконвічно притаманне суїцидальне бажання [184]. Отже, мінливість моди диктується самою модою, тобто мінливість зразків моди зумовлюється не якимось причинами зовнішнього характеру (переважаючим стилем мистецтва, суспільним ладом тощо), вона детермінована специфікою самої моди. Об'єкт, попадаючи в поле дії моди, набуває цієї своєрідної специфічності: ставлення до себе, як до чогось плинного та минущого. Таке ставлення продукується самою модою, хоча, навряд чи тільки в сфері моди спостерігаються подібні явища.
Проведемо аналогії з мінливістю в науці (мається на увазі концептуальна мінливість). У науковій діяльності, вказував Тулмін, вчений зобов'язаний дотримуватись колективних цілей дисципліни; він не має права не змінювати свої поняття там, де це необхідно, оскільки випаде з наукового співтовариства. Таким чином, концептуальні зміни в науці інституалізовані [141, с. 171]! Отже, мінливість у науці теж диктується самою наукою. Виходить, що саме в точці мінливості спостерігається спільність позицій моди і науки. Оскільки найчастіше мінливість певних явищ супроводжується, на наш погляд, впровадженням новацій у відповідну сферу культури, тому можна припустити, що спільність інтересів як моди, так і науки (їх "дотичність") спостерігається саме в точці зміни новацій.
І, дійсно, згідно з В. В. Шкодою, процес наукового пізнання з тими процесами, в описі яких безперечно присутнє поняття "моди", споріднює спонтанність та непередбачуваність зміни наукових парадигм [166]. Отже, новації непередбачувані як в науці, так і в моді, тому "дотичність" моди і науки здійснюється, на наш погляд, в точці вибору нової парадигми. Томас Кун також вказував, що бувають ситуації, коли прийняття рішення вибору парадигми "може бути засноване тільки на вірі" [69, с. 199]. Таким чином, саме в питаннях вибору новацій спостерігається спільність позицій моди та науки.
Оскільки виявити специфіку мінливості моди легше через співставлення її з паритетними конфронтантами, зупинимось на порівнянні відмінностей між мінливістю моди та мінливістю науки. Власне, співставлення саме моди і науки спровоковане тим фактом, що між обома сферами, як не дивно, досить багато спільного. Як мода, так і наука виникли в європейській культурі, причому виникли приблизно в один і той же час; як мода, так і наука тривалий час були явищами характерними лише для елітарних кіл; як мода, так і наука демократизувалися тільки в ХХ столітті, набуваючи масового характеру тощо. Дивна когерентність, яка заслуговує особливої уваги. Крім того, наука настільки категорично не сприймала моду, що такий антагонізм позицій став ще одним приводом для співставлення цих феноменів.
В сфері науки спостерігається явно зневажливе ставлення до моди. Так, відносно вибору напрямків розвитку науки, Тулмін писав, що такі способи рідко бувають "просто справою моди" [141, с. 255], вказуючи, що було б дуже зручно, якби "ми вміли чітко розмежовувати різні фактори, що діють у теоретичному мисленні та ясно відокремлювати строгі вимоги дисциплінарного розвитку від зовнішніх розмірковувань, таких, як мода і національний стиль, метафізичні пристрасті та політична ідеологія" [141, с. 254]. Хоча, продовжував він далі, навряд чи це можливо, оскільки пошуки критеріїв демаркації таких факторів, на жаль, безуспішні.
Поппер також відзначав: "у науці теж є мода, і деякі вчені готові встати під нові прапори з не меншою легкістю, ніж деякі художники і музиканти. Але, хоча мода і популярні гасла можуть бути привабливими для слабких, їх треба не заохочувати, а з ними потрібно боротись" [122, с. 507].
Втім, незважаючи на категоричне неприйняття моди наукою, вторгнення моди в наукові сфери все-таки спостерігається. Так, ще в ХІХ столітті відзначалось, що під вплив моди попадає багато сфер культури "аж до найбільш швидких у даний історичний момент філософських вчень чи поетичних творів (застосування терміну мода до явищ у світі науки і мистецтв завжди, втім, має характер осудження)" [170, с. 579]. Отже, хоча мода і заявляє про себе в окремих сферах науки, такі її заявки найчастіше супроводжуються зневажливим ставленням учених.
Проте, деяке позитивне сприйняття моди наукою все-таки можливе, і можливе воно, очевидно, в ситуаціях вибору наукою нової парадигми. І, дійсно, Тулмін вказував, що "інтелектуальні моди і теоретичні стилі одного покоління часто здобували досить істотне значення для наступних поколінь, коли дисциплінарні цілі науки поширювалися на нові сфери досвіду" [141, с. 255]. Отже, мода заявляє про себе в науці саме на нових, незвіданих її територіях, допомагаючи, вірогідно, розвідуванню нових міждисциплінарних острівців. Адже будь-які нововведення цікаві тим, що вони, з одного боку, ще не користуються довірою, а з іншого, і не втрачали її. Відповідно, мода виступає своєрідним перевірочним полігоном новацій: або новаціям стануть довіряти і вони повноправно ввійдуть у науку (і ніхто згодом не згадає, що ці новації зароджувалися у вигляді моди), або ці новації не пройдуть перевірки часом і все спишеться на їхню "модність".
Зупинимося більш детально на новаціях в науці і в моді, оскільки саме ці сфери культури мають безпосереднє відношення до процесів нововведень. Як наука, так і мода вводять новації в культуру, вони, в