РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРТИЗА ЗАЯВОК НА ОБ'ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Поняття, види й мета експертизи заявок на об'єкти промислової власності
Експертиза заявок на об'єкти промислової власності пройшла складний і тривалий час свого розвитку. Зародилась вона ще в надрах царської Росії [217, с. 250], продовжувала розвиватися в колишньому СРСР [156, ст. 109] і продовжує удосконалюватися на терені України в наш час [71, ст. 37]. У роки радянської влади експертиза заявок на об'єкти промислової власності називалася "Державна науково-технічна експертиза заявок на винаходи та інші об'єкти промислової власності". Уже 25 січня 1918 р. відповідно до постанови Народного комісаріату торгівлі і промисловості Комітет з технічних справ царської Росії був переданий до відділу організації виробництва ВРНГ [195, ст. 311.]. На нього була покладена функція реєстрації і оцінки винаходів лише з погляду новизни. Відтоді почала свій розвиток експертиза заявок на винаходи в межах колишньої радянської Росії, а потім і колишнього СРСР. В останні роки існування СРСР це була висококваліфікована й потужна система експертизи заявок на винаходи, ефективність якої зумовлювалася тим, що діяла перевірочна система видачі авторських свідоцтв і патентів. За рішенням Уряду СРСР у 1960 р. був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут державної патентної експертизи (ВНДІПЕ) [144, ст. 194.]. Основним завданням цієї Установи було проведення експертизи пропозицій на новизну й корисність, які на той час були основними умовами патентоздатності.
Із розпадом СРСР законодавче регулювання правової охорони промислової власності стало компетенцією України.
Становленням експертизи заявок на об'єкти промислової власності в Україні можна вважати день прийняття Указу Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92, яким було затверджено Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні [94, с. 207].
За цим положенням Держпатент України за заявкою на винахід проводить формальну експертизу, під час якої перевіряється наявність необхідних документів, відповідність цих документів встановленим вимогам, а також можливість надання правової охорони заявленому об'єкту. За клопотанням заявника чи будь-якої третьої особи проводиться експертиза заявки по суті ( п. п. 23, 26 положення).
Така ж схема експертизи заявок на об'єкти промислової власності була збережена в законах України про промислову власність, прийнятих у 1993 і наступних роках [72, ст. 32], Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. [72, ст. 32].
У ст. 15 цього закону передбачено, що після встановлення дати подання заявки й за наявності документа про оплату відповідного збору відомство проводить експертизу за формальними ознаками. Метою цієї експертизи було встановити:
* чи належить заявлений об'єкт до категорії тих, кому надається правова охорона;
* чи відповідають заявочні матеріали встановленим вимогам;
* чи відповідає встановленим вимогам документ про сплату збору за подання заявки.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" прийнята його нова редакція, яка не внесла суттєвих змін у процедуру проведення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Проте 21 грудня 2000 р. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності" до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" [71, ст. 163] до процедури експертизи заявок на винаходи й корисні моделі були внесені значні зміни. Тепер передбачається так званий попередній розгляд заявки, метою якого є виявлення в заявці матеріалів, що згідно із чинним законодавством можуть бути віднесені до державної таємниці [71, ст. 163]. Після цього може проводитись формальна експертиза.
Якщо заявка на видачу патенту на винахід містить пропозицію, що входить в коло об'єктів, які охороняються в Україні, та за наявності документа про сплату відповідного збору, заявнику надсилається повідомлення про завершення формальної експертизи й можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки (експертизи по суті). Отже, уведено нове поняття - "кваліфікаційна експертиза заявки" .
У зв'язку з уведенням різновиду патенту - деклараційного патенту - запроваджується додаткова експертиза. Якщо заявка на видачу деклараційного патенту на винахід містить пропозицію, що підпадає під ознаки об'єктів, які охороняються в Україні, і за наявності документа про сплату відповідного збору, експертний заклад розпочинає проведення експертизи заявки на так звану локальну новизну.
Якщо ж заявник бажає одержати патент на винахід терміном 20 років, то за його клопотанням проводиться кваліфікаційна експертиза.
Таким чином, сучасна система експертизи заявок на винаходи в Україні складається з чотирьох послідовних етапів:
* попередній розгляд заявки;
* формальна експертиза заявки;
* експертиза заявки на винахід на локальну новизну;
* кваліфікаційна експертиза.
Її можна розглядати як єдине ціле, що складається з чотирьох частин. Разом із тим кожний етап є самостійною ланкою в цій системі, має своє завдання, свої цілі й свою мету. Формальна експертиза й кваліфікаційна експертиза для певних об'єктів промислової власності є обов'язковими. Кваліфікаційна експертиза може бути трьох видів:
* кваліфікаційна експертиза за клопотанням заявника;
* кваліфікаційна експертиза за клопотанням іншої особи;
* кваліфікаційна експертиза на відповідність умовам патентоздатності [56, с. 19].
Попередній розгляд заявки на окремі об'єкти промислової власності й експертиза заявок на винаходи на локальну новизну не є обов'язковими.
Попереднього розгляду заявок раніше не було, як не було й експертизи на локальну новизну [103, с. 25]. Мінялися й назви формальної і кваліфікаційної експертизи.
На ранньому етапі р