РОЗДІЛ 2
СЛОВОВЖИВАННЯ ТА СЛОВОТВОРЕННЯ
СТИЛІСТИЧНО ЗНИЖЕНОЇ ЛЕКСИКИ В МОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ
2.1. Слововживання стилістично зниженої лексики в мові газет
На сьогодні в мові газет особливо помітні зрушення в лексико-стилістичній системі: змінюється набір лексичних засобів, частотність їх уживання і переміщення по стилістичній шкалі. Лексична база періодики розширена до обсягу мови: все частіше в газетному узусі трапляється розмовна та просторічна лексика, жаргон (сленг, арго), "суржик", варваризми, вульгаризми, які вводяться в текст з певною стилістичною метою. Актуальним і цілком справедливим є твердження дослідників про те, що в основі стилістичної норми старої ритуальної комунікації лежала схема розподілу мовних засобів за парадигмою "трьох стилів": високий - нейтральний - знижений. "Верхнім" полюсом була так звана "передова стаття" і переважно всі тексти на суспільно-політичну тематику, а "нижнім" - фейлетон із відповідними мовними засобами, дібраними в результаті соціальної традиції. Зруйнувавши стару систему, нова взяла у спадок переважно лише її "нижній" полюс. У рамках нової газетної комунікації майже на всі типи повідомлень можуть поширюватися ознаки фейлетону: "фейлетонне" правило побудови виявилося релевантним для всіх видів текстів [70, 14-15]. Іншими словами, чергування "експресія - стандарт" зміщується в бік більшої експресії. Специфічна інтенція - іронія, модальність, необмежений стильовий контраст - це не тільки оптимальна відповідність висловлювань загальній прагматичній і комунікативній ситуації, а й "намагання "принизити" ритуальний синдром суспільної свідомості елементами просторічної лексики, вульгаризмами, непристойною лексикою" [146, 54-58].
Наприкінці 80-х - протягом 90-х років ХХ ст. простежується тенденція до вживання в публіцистиці, а особливо на сторінках газет не просто стилістично знижених лексичних засобів, але й засобів найнижчого в морально-етичному плані шару лексики. Ця лексика представлена як одиницями, що вже давно відомі в українській мові, так і неологізмами. Таке слововживання в публіцистиці має свою історію (див. 1.1. Мовні особливості та екстралінгвістична зумовленість публіцистичного стилю). Про мову цього періоду написано чимало наукових праць [56; 82; 96; 117; 126; 132; 148; 175]. Уже відзначено, зокрема, що мова цих років характеризується новим стилем висловлювання, більшою свободою вибору мовних засобів (як правило, лексичних та фразеологічних), відмовою від мовних табу та евфемізмів, бажанням перебороти невиразність і сухість викладу, пожвавити усну і писемну мову [див., наприклад, 96]. У цей період "спостерігається процес семантичного переосмислення слів, зміни їхньої сполучуваності, стилістично-оцінної експресії тощо" [92, 79]. Демократизація у всіх сферах суспільного життя не могла не знайти свого віддзеркалення в мові, особливо в лексиці, яка завжди швидко реагує на суспільні зміни. Змінився в бік більшої лібералізації й сам тон газетних публікацій. За шкалою стилістичної зниженості на перше місце можна поставити вульгаризми та непристойні натяки, що зустрічаються в газетних текстах, наприклад: "Сімферопольська влада сказала: "Та пішли ви на ...", і татари пішли на Сімферополь" (УМ, 22.05.99, с.23); "Пролітаючи над..., посилаю вас..." (заголовок) (УМ, 22.01.99, с.5); "Україна може зазнати такого територіального "обрізання", що мало не буде" (Г, 28.09.99, с.4); "Як обрізати Кабмін, щоб нікому не було боляче" (заголовок) (УМ, 12.01.99, с.3); "...бюджет-99 - найжорсткіший у порівнянні з попереднім, тобто обрізаний по самі помідори" (УМ, 20.02.99, с.2); "...в країні з хворою, дегенеративною політичною елітою, готовою за кожну кому розтерзати газету і розстріляти журналіста, видання здатні страхувати лише люди з дуже великими яйцями, які стоять за ними" (УС, 27.04.-10.05.2000, с.5); "Якому кандидатові в Президенти довірять олігархи свої яйця?" (заголовок) (УМ, 21.04.99, с.4); ""Хто є ху" у Верховній Раді, показує цей тиждень" (УМ, 17.02.99, с.3), "Українські клінтони - великі члени Соціалістичної партії" (УМ, 01.04.99, с.3), "... даремно ходив наліво й тицяв чужим бабам у різні місця своє ніби достоїнство" (УМ, 16.01.99, с.6).
Журналісти дістали можливість не тільки вільно критикувати, висміювати й викривати будь-кого і будь-що, але й використовувати для цього всі можливі мовні засоби, зокрема й стилістично знижену лексику навіть у статтях на суспільно-політичну тематику, репортажах, нарисах, наприклад: "У мене викликає протест ситуація в суспільстві, за якої купка буржуїв наживається за рахунок зубожіння більшості народу" (Т, №3, І. 99, с.5); "... дніпропетровська організація НДП категорична в своїй однозначності і хоче "віддатися" тільки Леоніду Кучмі" (УМ, 10.02.99, с.3); "Свобода слова у країні кастрованого права" (заголовок) (УС, 27.04-10.05.2000, с.1), "Минулі проекти - "Жінки-равлики" та "Подорож до Лесбосу" - були ще "ніякішими", хоч і божевільно "продвинутими" для пересічної публіки" (УМ, 06.02.99, с.7). Судячи з прикладів, використання стилістично зниженої лексики у публіцистиці стало майже нормою.
Публіцистичний стиль - це різновид літературної мови, але він "містить у собі мовні засоби, що перебувають поза літературною мовою, наприклад просторічну лексику і фразеологію" [27, 22]. Іншими словами, він займає проміжок між "суворими та несуворими різновидами мови" [179, 55]. Стилістично знижені елементи є одним із найефективніших засобів досягнення експресії в публіцистиці, і саме тому газетна мова завжди їх використовувала: "...будь-яке розмовне слово в газетній мові експресивне, має певний потенціал виразності. Інша причина широкого використання розмовних елементів полягає в тому, що вони є регулярним засобом подолання газетних штампів" [136, 99].
Розмовні та просторічні, а також жаргонні елементи, що використовуються на сторінках газет, привертали увагу дослідників і раніше [див., зокрема: 78; 83; 108; 119; 120; 121; 130; 154]. На думку дослідників, "немотивоване