Ви є тут

Вплив заходів основного обробітку ґрунту, удобрення та вапнування на продуктивність озимого жита в умовах західного Полісся України.

Автор: 
Макарук Анатолій Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U002108
99 грн
(320 руб)
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Місце, ґрунтові умови та методика проведення досліджень

Вивчення заходів обробітку ґрунту в поєднанні з добривами і вапнуванням і їх вплив на продуктивність озимого жита проводилось в господарстві "Полісся" Любешівського району Волинської області в 1996-1998 рр., яке розміщене в західній частині Полісся України.
Порівняно невелика територія західного Полісся має значну різноманітність природних умов: рельєфу, клімату, рослинності і ґрунтового покрову. Переважають тут дерново-підзолисті ґрунти легко гранулометричного складу, переважно піщані. Загальна площа легких піщаних ґрунтів складає тут приблизно 180 тис. га [157].
Ґрунт дослідної ділянки дерново-підзолистий супіщаний. Дані гранулометричного аналізу наведені в таблиці 2.1. Питома маса твердої фази складає 2,94 г/см3. Фракційний склад глини, як видно із таблиці 2.1 складає в горизонті 0-10 см - 9,7%, 10-20 см - 9,4%, 20-30 см - 8,9%. Ці дані вказують на те, що ґрунт піщаний, але він близький і до супіщаного який, як відомо має від 10-до20% частин фізичної глини. Особливістю цього ґрунту являється те, що він бідний на глинисті часточки і містить більше 40% крупного пилу, в результаті чого характеризується низькою агрегатністю. При такому співвідношенні механічних елементів не можуть утворюватись міцні механічні агрегати. В умовах перезволоження цей ґрунт розпиляється і ущільнюється, а при недостачі опадів - швидко пересихає і утворює міцну кірку.
Водний режим цих ґрунтів нестійкий і в основному залежить від кількості і частоти атмосферних опадів, тобто в значній мірі має стихійний характер.

Таблиця 2.1 - Гранулометричний склад ґрунту дослідної ділянки
Шар ґрунту, смГранулометричний склад, %Величина частин, мм1-0,250,25-0,0050,05-0,10,01-0,0050,005-0,0010,0010-107,643,838,93,74,11,910-207,042,740,93,54,41,520-306,543,940,73,43,91,6
Дерново-підзолистий ґрунт легкого механічного складу характеризується недостатньою насиченістю основами і кислою реакцією ґрунтового розчину, невеликим запасом поживних речовин, пониженим вмістом гумусу, а також несприятливими фізичними властивостями, які пов'язані з слабкою оструктуреністю і значною пилуватістю орного шару.
Підорний горизонт відрізняється більш високою сумою поглинутих основ, підвищеною кислотністю і значно меншим вмістом поживних речовин і гумусу.
На думку С.Н.Тайчинова (1956), він характеризується "фізіологічною сухістю, біологічною пасивністю, щільно упакованою ґрунтовою структурою та іншими несприятливими властивостями".
При поглибленні орного шару дерново-підзолистих ґрунтів потрібно враховувати характер підорного шару, поскільки вивернутий на поверхню при оранці підзолистий горизонт може призвести до зниження родючості.
Поряд із пошуком кращого заходу обробітку цього ґрунту потрібно брати до уваги і те, що ці ґрунти, крім поганих воднофізичних властивостей мають незадовільні і агрохімічні властивості.
Агрохімічна характеристика ґрунту дослідного поля вказує на те, що цей ґрунт бідний на органічні речовини. Вміст гумусу за Тюріним 1,2%, середня забезпеченість фосфором і калієм за Кірсановим, їх вміст відповідно складає 7,7-11,6 і 7-7,9 мг і легкогідролізованим азотом за Корнфілдом у чашці Конвея - 6,5 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину потенціометрично за Коппеном середньокисла (рН 4,9-5,2) вміст рухомого алюмінію за Соколовим - 1,76-1,83 мг на 100 г ґрунту, гідролітична кислотність за Коппеном - 2,2-2,4 мг/екв на 100 г ґрунту.
Як видно із таблиці 2.2 найменша вологоємкість ґрунту до глибини 1 м має незначну різницю. Деякі коливання показника пов'язані з чергуванням піщаних і супіщаних горизонтів, які розміщені нижче підзолистого шару. В верхньому (0-30 см) шарі значного зменшення вологоємкості не спостерігається (11,8-12%), а в шарі 80-100 см вона дещо менша - від 9,1 до 11,9%. Загальна кількість вологи, яку вміщував ґрунт в метровому шарі складала 152 мм.
Отже, для стабілізації родючості дерново-підзолистих ґрунтів необхідно застосовувати комплекс заходів спрямованих на підвищення їх родючості, охорони навколишнього природного середовища. Тобто створити такі умови, які б забезпечили оптимізацію воднофізичного та агрохімічного стану ґрунту.
Таблиця 2.2 - Найменша вологоємкість ґрунту дослідного поля
Шар ґрунту, смВологоємкістьв % до маси ґрунтув мм0-1011,918,410-2012,019,420-3011,819,530-4010,217,040-509,118,250-6011,018,460-7011,919,970-8011,819,780-909,415,790-1009,115,2
2.2. Методика проведення досліджень

Дослід по вивченню заходів обробітку в поєднанні з добривами і вапнуванням на урожай озимого жита проводився за такою схемою:
1 - оранка на 20 -22см, (контроль);
2 - плоскорізний обробіток на 20-22 см;
3 - поверхневий обробіток на 10-12 см.;
4 - фрезерний обробіток на 5-6 см.
Кожний захід обробітку поділявся на два варіанти. Перший варіант представляв собою захід обробітку в поєднанні з внесенням N60P60K60, а другий - з внесенням N60P60K60 і СаСО3 з 1,0 н. за гідролітичною кислотністю. Добрива і вапнякові матеріали вносились під основний обробіток ґрунту.
Система основного обробітку ґрунту в контрольному варіанті складалася з лущення попередника дисковим лущильником на глибину 5-8 см з полицевою оранкою на глибину 20-22 см в агрегаті з кільчасто-шпоровим котком і боронами.
Передпосівний обробіток складався з суцільної культивації з боронуванням на глибину 5-6 см.
В другому варіанті система основного обробітку ґрунту складалась з дискування на 5-6 см з наступним плоскорізним обробітком ґрунту культиватором плоскорізом КПГ-2,2 в агрегаті з гілчастою бороною на глибину 20-22 см.
Передпосівний обробіток був таким же як на контролі.
Складовими заходами основного обробітку в третьому варіанті було дворазове дискування бороною БДТ-7 в агрегаті з кільчаст