РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РОБІТ
2.1. Ґрунтово - кліматична характеристика підзони й місця проведення досліджень
Лівобережний Лісостеп відноситься до Лівобережнопридніпровської підпровінції і займає площу близько 180 тис. км2, що становить 14% від загальної площі України. Територія межує на заході та північному заході з лівобережним Поліссям (Київ - Ніжин - Батурин - Путивль), на півдні та південному сході - зі степовою зоною (від гирла р. Ворскли по долині Нові Санжари - Красноград - Балаклея - Куп'янськ по руслу р. Оскол до межі з Росією). На території лівобережного Лісостепу розташовані 6 адміністративних областей країни: Полтавська (крім південно - східної смуги), центральна та північна частина Харківської, Сумська (крім північної частини), піденно - східна смуга Чернігівської, східна Київської та лівобережна частина Черкаської областей [100].
Більша частина цієї території відповідає Дніпровсько-Донецькій тектонічній западині і лише на сході займає відроги Середньоросійської височини. Рельєф території рівнинно-хвилястий. Його формування пов'язано з діяльністю (Полтавський час) льодовикових вод та ерозійно-акумулятивними процесами в долині Дніпра та його приток. Тому плато і тераси прорізані не тільки сучасними річковими долинами, але й багаточисельними давніми долинами і ярами. В будові сучасного рельєфу території велика роль належить річковим долинам лівобережних приток Дніпра - Сули, Псла, Ворскли. На півдні регіону розташовані Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища, водами яких майже повністю затоплена заплава середнього Дніпра.
У порівнянні з Правобережжям кліматичні умови лівобережного Лісостепу більш континентальні. Річна сумарна радіація - 4340 - 4609 МДж/м2. Середньорічна температура становить 6,6- 70С. Теплозабезпеченість вегетаційного періоду характеризується сумою температур 2600-2800 0 С за період із стійкою температурою вище 100 С. Особливістю клімату регіону є поступове зменшення кількості опадів (з 600 до 485 мм) у напрямку на схід і південь та підвищення температур у літній період. Регіон дослідження характеризується найменшим зволоженням у межах Лісостепу України [3].
У минулому на території лівобережного Лісостепу України переважали ландшафти лучного степу та широколистяних лісів (уздовж високих правих берегів річок), що мало вирішальне значення у формуванні ґрунтового покриву. Тому на цій території утворилися надзвичайно родючі ґрунти - чорноземи глибокі.
Сучасні ландшафти - результат тривалого землеробського впливу людини. За останнє століття ліси на території регіону були майже повністю вирубані. Так, на початок 1909 року тільки в Полтавській губернії залишилось лише 4,5 % прадавніх лісів. Це призвело до обміління і пересихання річок, погіршення умов нагромадження вологи, посилило ерозію ґрунтів [100].
На сьогодні характерною особливістю лівобережного Лісостепу є надзвичайно висока ступінь розораності території (до 85%) [7]. Тому основною проблемою в цьому регіоні є ландшафтне обґрунтування найбільш раціонального землекористування, що забезпечує оптимальний землеустрій, попередження ерозійних процесів і засолення ґрунтів в окремих районах.
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Україна", де проводились досліди, розташований у південно - західній частині Хорольського району Полтавської області. Рельєф - широкохвилястий з рідкою балочною сіткою. Характерною особливістю мікрорельєфу є наявність замкнутих западин - блюдець, які є збірниками поверхневих стічних вод [147].
Найбільш поширеними ґрунтоутворюючими породами на Полтавщині є леси, які характеризуються розвиненою пористістю, високим вмістом карбонатів кальцію ( переважно 11 - 15 %) і багатим мінералогічним складом. Тому на лесах утворилися найбільш збагачені гумусом чорноземи глибокі з цінною в агрономічному відношенні структурою [10 ].
Територія кооперативу знаходиться в межах Миргородського природно - сільськогосподарського району. Рільні землі лесової тераси представлені чорноземами глибокими малогумусними. Для них характерна глибока гумусованість профілю й відсутність перерозподілу колоїдів.
Гумусовий горизонт чорноземів глибоких становить 45 - 50 см, він темно - сірого кольору, грудочкуватої зернистої структури, дещо розпиленої в орному шарі. Верхня частина перехідного горизонту ( 75 - 100 см) теж добре забарвлена гумусом, зернисто - грудочкуватої структури, перерита кротовинами. В нижній частині перехідного горизонту гумусованість поступово спадає, з'являється ґрунтоутворююча порода - карбонатний лес.
Чорноземи типові глибокі за механічним складом є крупнопилувато - середньосуглинковими, у яких фізичної глини 42,2 %, у т. ч. мулу - 23,5 %, крупного пилу - 55,4 %, піску - 2,4 %. Кількість гумусу в шарі 0-30 см становить 4,7 %, на глибині 40 -60 см - 3,3 %, у материнській породі на глибині 130-140 см - 1,1 %.
Величина гідролітичної кислотності в чорноземах типових глибоких не перевищує 1,1. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, рН сольової витяжки в шарі ґрунту 0 - 30 см - 6,4, на глибині 40 - 60 см - 6,6, у материнській породі на глибині від 130 до 140 см - 7,1. Ступінь насиченості основами чорноземів типових глибоких складає 95,5 %, увібраного Са - 24,2, Мg - 4,1 мг / екв. на 100 г ґрунту.
Чорноземи типові глибокі найбагатші на органічні речовини. Ці ґрунти середньо й добре забезпечені азотом, помірно і добре -фосфором, недостатньо - калієм ( гідролізованого азоту 6,0 - 7,4 мг, рухомого фосфору - 9 -10, обмінного калію 7 - 8 мг на 100 г ґрунту).
Основним заходом підвищення родючості чорноземів типових глибоких є постійне поновлення запасів поживних речовин шляхом унесення органічних і мінеральних добрив (особливо фосфорних). Пояснюється це слабкою доступністю фосфору для рослин у зв'язку з високою карбонатністю [147]. Сприятливі умови залягання чорноземів глибоких разом із високими агротехнічними властивостями дають змогу рекомендувати ці ґрунти під усі сільськогосподарські культури.
Сільськогосподарський
- Київ+380960830922