Ви є тут

Мінімалізація обробітку чорнозему південного в Криму в умовах зрошення

Автор: 
Томашова Ольга Леонідівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001609
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
умови та методика ПРОВЕДЕННЯ досліджень
2.1. Характеристика місця та умов проведення досліджень
Дослідження проводились на дослідному полі Кримської державної
сільськогосподарської дослідної станції (з 2004 року Кримського інституту
агропромислового виробництва УААН), яка розташована в центральній частині
степового Криму, на відстані 78 кілометрів від міста Сімферополя та 9
кілометрів від райцентру Красногвардійське та залізничної станції Урожайна.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем південний слабогумусний [227, 228].
Ґрунтоутворююча порода – жовто-бурі лесовидні легкі глини. Чорноземи південні
формувались в умовах глибокого залягання ґрунтових вод (20-30 м та більше).
Потужність гумусового горизонту (А) складає 24-36 см, всього гумусового шару
57-70 см. Шар А сірий з темнобурим відтінком. Структура на цілині
грудочкувато-зерниста, на ріллі – грудочкувато-пилувато-порошиста. В шарі (В)
бурувато-сіре забарвлення в нижній частині стає неоднорідним, структура
крупно-грудочкувата, складення щільне. Вскипання від НСl з поверхні або із
глибини 32-49 см. Білоглазка – на глибині 60-100 см. Накопичення кристалів
гіпсу спостерігається в шарі 150-200см. В даних чорноземах в шарі А на цілині в
поверхневій частині (0-7 см) вміст гумусу сягає 4,6-4,7%, в нижній частині
гумусово-акумулятивного шару – 2,2-2,5%. В середньому в гумусовому горизонті
вміст гумусу становить 3,5%. В ріллі вміст гумусу в цьому шарі не більше
2,4-2,6%. Валового азоту на цілині в горизонті А міститься 0,20%, на ріллі
0,11-0,12%, валового фосфору – відповідно 0,17 та 0,20%, калію – 2,0-2,7 та
1,96%. Азоту, що легко гідролізується, в шарі 0-20 см міститься 3,0-6,1, в
підорному шарі - 2.1-3,8 мг, рухомого фосфору 1,0-2,5, обмінного калію 18-28
мг/100 г ґрунту [228].
Реакція ґрунтового розчину в поверхневому шарі слаболужна (рН 7,7-7,9). Із
глибиною вона стає лужною (рН збільшується до 8,3-8,4).
Гранулометричний склад чорноземів південних легкоглинистий,
крупнопилувато-мулуватий. Ці ґрунти характеризуються великою
мікроагрегірованістю. Коефіцієнт дисперсності коливається в межах 7-11.
Кількість водостійких агрегатів на цілині розміром > 0,25 мм в гумусовому
горизонті складає 72-77%. Вміст агрономічно цінних агрегатів (від 0,25 до 1 мм)
становить 33-42%. Агрегатний стан ріллі в орному шарі також більшою частиною
задовільний. Щільність твердої фази ґрунту визначається його мінералогічним
складом та вмістом органічної речовини. В верхніх шарах таких ґрунтів вона
коливається в межах 2,57-2,69 г/см і з глибиною по профілю збільшується до 2,71
г/см.
Щільність складення (об’ємна маса) в орному шарі становить 1,14-1,28, в
підорному вона збільшується до 1,33-1,48 г/см3. Зміна показників загальної
пористості відбувається зворотньо-пропорційно зміні щільності складення.
Найбільш висока шпаруватість характерна для верхніх горизонтів, та складає
50,2%, що з агрономічної точки зору є задовільною. Вниз по профілю шпаруватість
зменшується до 45,7%. Максимальна гігроскопічність цих ґрунтів висока (11-12%).
Це вказує на погану водовіддачу, та високий показник недоступної рослинам
ґрунтової вологи (вологість в’янення), яка сягає 15% від маси гумусових шарів
ґрунту, тобто, приблизно 40-50% водного запасу при зволоженні до повної
польової вологоємності орного та підорного шарів виявляються недоступними для
рослин.
Чорноземи південні мають високу водоутримуючу здатність, та можуть накопичувати
в метровому шарі 327-383 мм загального запасу вологи. Відповідно запаси
доступної для рослин вологи складають 160-180 мм. Швидкість поглинання вологи
ґрунтом за першу годину складає 2,7-7,9 мм/хв., за 6 годин в середньому 1,7-
2,8 мм/хв, коефіцієнт фільтрації – 2,19 мм/хв., при поливній нормі 750 м3 вода
повністю проникає в ґрунт через 20 хвилин.
Відмічені особливості водно-фізичних властивостей ґрунтів та дефіцит вологи
визначають необхідність заходів по накопиченню та раціональному використанню
води для рослин та необхідність правильно організованого зрошення. [ 227-229].
Клімат району степовий, помірно-холодний, напівсухий, континентальний, з
великими річними та добовими коливаннями температур [230].
Температурні умови росту сільськогосподарських культур в районі розміщення
інституту характеризуються різкими переходами від низьких температур до
високих, як протягом доби, так і за середньодобовими температурами на протязі
місяців і року. Середньорічна температура повітря становить +10,3оС, із
коливаннями від +9,0 до +12,2 [230]. Найхолодніший місяць року – січень
(-1,9оС), самий теплий – липень (+23,1оС) [231]. Перші заморозки в степовому
Криму спостерігаються в середньому – 12 жовтня. Останні весняні заморозки
відмічаються в середньому 22 квітня, інколи – 19 травня. Таким чином, абсолютно
безморозний період за багаторічними даними триває 138, а в середньому 172 дні.
Температура повітря зими нестійка і в середньому становить –2,4о С0. Сніговий
покрив також нестійкий, через часті та доволі довгі відлиги на протязі зимового
періоду. Кількість днів із сніговим покривом становить 32 дні та менше. Під
впливом різких коливань температури зимою та навесні відбувається розущільнення
ґрунту, що викликає розрив кореневої системи озимих культур і оголення вузла
кущіння при осіданні ґрунту. Чергування відлиг із одночасними опадами у вигляді
дощів та різким похолоданням може викликати утворення льодової кірки. Наслідком
таких кліматичних умов є часта загибель озимих хлібів в степових районах
Криму.
Весна характеризується значною сухістю та частими холодними вітрами
південно-східного напрямку. Літо