РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ
АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ
На основі теоретичного аналізу феномену молодіжної агресії та його факторів,
автором були висунені дві гіпотези. Згідно першої, існує два типи
соціально-психологічних факторів агресивної поведінки: фактори першого типу
діють в залежності від особистісних характеристик індивіда; фактори другого
типу мають універсальний характер впливу, тобто діють завжди і на всіх. Друга
гіпотеза полягала в тому, що зростання агресії в сучасному молодіжному
середовищі зумовлено, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії
серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молодіжної популяції.
З метою перевірки даних гіпотез, було підготовлено та проведене комплексне
емпіричне дослідження, а також серія пілотажних та додаткових досліджень. Опису
їх процедури та аналізу одержаних результатів присвячений другий розділ.
2.1. Мета, гіпотези, завдання та процедура комплексного емпіричного
дослідження
Мета, гіпотези та завдання емпіричного дослідження. Вивчення феномену агресії
потребує аналізу взаємозв’язку та взаємодії різних факторів виникнення та
розвитку агресивної поведінки. Тобто, вивчення соціально-психологічних факторів
агресії повинно проводитись в контексті їх взаємодії з іншими (біологічними,
індивідуально-психологічними і т.ін.), у відповідності з принципом єдності
природного й суспільного в онтогенезі психіки, сформульованим основоположниками
вітчизняної психології, зокрема Г.С.Костюком [155]. Цей же підхід відповідає і
головному завданню соціальної психології – розкриттю конкретного механізму
“вплетіння” індивідуального в тканину соціальної реальності [11].
Сам механізм взаємодії різних факторів може розглядатися в двох аспектах:
по-перше, це взаємозв’язок між факторами однієї групи (в даному випадку – між
самими соціально-психологічними факторами), по-друге – взаємодія зовнішніх,
соціально-психологічних факторів з внутрішніми, особистісними.
Перший аспект проблеми уявляється більш-менш зрозумілим. Не викликає сумнівів
той факт, що фактор виховання дитини буде, в багатьому, впливати на те, яким
телефільмам ця дитина буде віддавати перевагу (фактор ЗМК), і членом яких
соціальних груп стане пізніше (фактор групи однолітків). Фактор виховання, в
свою чергу, буде пов’язуватись з соціально-економічним становищем сім’ї та
всього суспільства в цілому (фактор “соціальних фрустраторів”).
Більш складною є проблема взаємодії вказаних соціально-психологічних факторів з
іншою групою чинників агресивної поведінки, а саме з особистісними. Таким
чином, ми виходимо на більш загальну методологічну проблему психологічної науки
– співвідношення “внутрішнього” (ендогенного) та “зовнішнього” (екзогенного),
“біологічного” (індивідуального) та “соціального” (суспільного). Спроби
вирішити цю проблему робились ще в рамках філософії, але найбільш чітко вона
постала в рамках психології.
В вітчизняній психологічній науці на даний момент існує два основних погляди на
вказану проблему. З одного боку, згідно О.М.Леонтьєву, “внутрішнє діє через
зовнішнє…” [183, 181]. З іншого боку, С.Л.Рубінштейн вважав, що будь-який вплив
одного явища на інше, переломлюється через внутрішні властивості того явища, на
яке цей вплив здійснюється. Тобто результат такого впливу буде залежати не
тільки від зовнішніх факторів, а й від внутрішніх властивостей об’єкту впливу
[259]. В цілому, ці дві формули (“внутрішнє через зовнішнє” і “зовнішнє через
внутрішнє”), в чомусь заперечливі, тим не менш доповнюють одна одну. Як
зазначав в свій час Б.Ф.Ломов, взаємне опосередкування біологічного та
соціального виступає в процесі психічного розвитку в найбільш розгорнутій та
повній формі [189].
Слід зауважити, що при відносно високому ступені розробки проблеми агресивної
поведінки в західній психології, до сих пір не існує єдиної думки про роль та
значення особистісних та соціально-психологічних факторів в етіології агресії.
Як вже відмічалось, наявність різних методологічних основ в дослідженні агресії
призвело до того, що ряд дослідників (З.Фрейд, К.Лоренц) віддавали перевагу
внутрішнім факторам, в той час як інші (Д.Доллард, Н.Міллер, Л.Берковітц,
А.Бандура) – зовнішнім, соціальним.
Результати комплексних досліджень дозволяють виділити ряд особистісних
(ендогенних) характеристик, які впливають на виникнення та форми прояву
агресивної поведінки. До останніх відносяться: вік індивіда, стать, певні
характерологічні риси (зокрема, тривожність), характеристики центральної
нервової системи (рівень збудження, врівноваженість тощо), локус контролю
індивіда, рівень особистісного самоконтролю, особливості самооцінки, наявність
певних нервово-психічних відхилень (психопатії і т.п.), система ціннісних
орієнтацій індивіда [3; 12; 28; 38; 50; 104; 197; 294; 321; 340].
Можна побачити, що частина з вказаних факторів (характерологічні риси,
особливості свідомості і т.п.) прямо пов’язані з дією соціально-психологічних
чинників. Інша група факторів (вік, стать, психофізіологічні показники), хоча і
не мають прямого причинно-наслідкового зв’язку з зовнішніми факторами, можуть
побічно впливати на силу їх впливу. Таким чином, вивчення
соціально-психологічних факторів агресії, повинно проводитись з урахуванням
наявності та ступеню вираженості ряду особистісних рис. Останні створюють
певний симптомокомплекс, який, вірогідно, підсилює вплив одних соціальних
факторів, та знижує силу впливу інших. При цьому, однак, не слід забувати про
точку зору деяких західних дослідників, згідно якої певні ситуативні фактори
впливають незалежно від особистісних характеристик індивіда (так зва
- Київ+380960830922