Розділ 2
ДЕРЖАВНА АВТОМОБІЛЬНА ІНСПЕКЦІЯ, ЇЇ ФУНКЦІЇ
2.1 Етапи формування органів нагляду за автомобільним рухом
Автомобілізація як частина загального поступального розвитку суспільства має як
позитивні, так і негативні риси. З одного боку, цей процес супроводжується
багаточисельними економічними перевагами: активізується розвиток різних галузей
промисловості і сільського господарства, повніше задовольняються потреби
населення у вигляді пасажирських і вантажних перевезень; з іншого –
автомобілізація породжує комплекс негативних проблем: ускладнюється процес
дорожнього руху, зростають транспортний травматизм та збитки від пошкодження
техніки і вантажу тощо.
У додержавний період, коли людство пересувалося лише пішки, природно, не було
жодної потреби в будь-якій організації дорожнього руху. Навіть поява вершників
не вимагала якихось правових норм, а лише призвела до стихійного виникнення
взаємовигідного лівостороннього руху. Доцільність такого звичаю під час
роз’їзду зустрічних вершників пояснювалася просто: товаришеві зручно було
потиснути руку, а при зустрічі з невідомим – скористатися зброєю. Проте
лівосторонній рух тривав недовго. Поява зброї, її вдосконалення, а також засоби
захисту від неї змінили правила роз’їзду вершників. Стало зручніше, щоб ліва,
захищена щитом частина тіла була повернута до зустрічного вершника.
Чинні сьогодні правила дорожнього руху як зведення взаємопов’язаних норм, що
чітко і детально регламентують поведінку учасників руху в різних ситуаціях,
з’явилися, звичайно, не відразу. Вони формувалися поступово, в міру
економічного розвитку країн, з урахуванням необхідності урегулювати ту чи іншу
проблему, що виникала з появою нових видів транспорту, з підвищенням
інтенсивності дорожнього руху. Проте в кожному конкретному нововведенні на
дорогах, у кожному новому правилі головним завжди була і залишається безпека
всіх учасників руху і в першу чергу – пішоходів.
Вважається, що одним з перших “дорожніх актів” на території Росії, до складу
якої з 1654 р. входила Україна, був Указ російського царя від 3 січня 1683 р.,
в якому проголошувалася вимога обережного ставлення до пішоходів. Указ від 25
липня 1732 р. більш конкретизував відповідальність за правопорушення: “Кто
впредь в противность сего Ея Императорского Величества Указа дерзнет так резво
и несмирно ездить и плетьми кого бить и санями и лошадьми давить, таким по
состоянию вины их чинено будет жестокое наказание или смертная казнь /140/
[/140/ 1) стор. 54. ])”.
Через півстоліття за правопорушення правил вуличного руху було встановлено
диференційований підхід: передбачені грошові штрафи для власників екіпажів, для
візників – тілесні й більш суворі покарання, а також був введений досить
жорсткий, за нинішньою термінологією “талон попередження”: “...виновные за
первую вину будут биты кошками, за вторую – кнутом, а за третью будут сосланы
на каторгу /140/ [/140/ 2) стор. 54. ])”.
ХХ століття стало початком ери автомобіля. Автомобільний транспорт, шосейні
дороги, мости видозмінили обличчя землі, всю її екологічну систему,
задовольняючи дедалі зростаючі матеріальні та духовні потреби людини,
автотранспорт разом з тим різко погіршив умови навколишнього середовища. Проте
найбільш вагомою стала проблема безпечного дорожнього руху. Якщо на початку
століття автомобільний парк, який в основному був зосереджений у Північній
Америці і Західній Європі, не перевищував 15 тис. автомобілів, то в наш час,
випередивши най-
сміливіші прогнози і оволодівши усіма континентами, він досяг понад
500 млн. /82/ [/82/ 3) стор. 3. ]).
Розвиток будь-якої країни був неможливий без відповідного розвитку державних
структур нагляду за дорожнім рухом, незалежно, чи це була Австро-Угорська
імперія чи Радянський Союз. Якщо на початкових етапах автомобілебудування, коли
парк автомобілів був досить незначний, їх роль зводилася до контролю за
безперешкодним пересуванням транспорту, то в подальшому функції цих органів
істотно ускладнилися, що зумовлювалося значним зростанням парку автомобілів та
кількості дорожньо-транспортних пригод.
З історії становлення даної структури постають нові вимоги до діяльності
органів внутрішніх справ, зокрема органів державної автомобільної інспекції,
суть яких зводиться до подальшого підвищення ефективності їх роботи. Зростання
автомобілізації суспільства зумовлює потребу переглянути та проаналізувати весь
шлях досягнень та помилок, здійснених на шляху взаємовідносин учасників
дорожнього руху, історію становлення та розвитку органів ДАІ. Аналізуючи
історію створення Державної автомобільної служби Української РСР, слід
зазначити, що серед вимог, які поставали при діяльності органів ДАІ, на перший
план виходили: вдосконалення нормативно-правової бази, форм, методів роботи;
покращання організаційної структури; зміцнення законності в роботі всіх її
підрозділів; підвищення рівня їх матеріально-технічного забезпечення;
вдосконалення кадрової політики. Так, основу державної системи забезпечення
безпеки дорожнього руху складали в Українській РСР вищі органи державної влади
та управління. Стосовно сфери забезпечення безпеки дорожнього руху велике
значення мала законодавча діяльність. Зазначимо, що до моменту розпаду СРСР
існувало близько 4 тис. діючих нормативних актів МВС СРСР.
Система забезпечення безпеки дорожнього руху в Українській РСР була
регламентована партійними та нормативними документами. Сукупність
взаємопов’язаних організаційних, соціальних, економічних та технічних заходів,
методів та засобів була спрямована на забезпечення і підтримку необхідного
рівня безпеки перевезенн
- Київ+380960830922