РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
2.1. Об’єкт та предмет торгівлі людьми
Важлива роль об’єкта в системі елементів складу злочину та юридична традиція
зумовлюють необхідність розпочати аналіз складу торгівлі людьми саме з її
об’єкта. Проблема визначення змісту об’єкта злочину розглядається в теорії
кримінального права досить давно і характеризується великим розмаїттям точок
зору [241, c. 21; 41, с. 123; 79, с. 207-228; 116, с. 11; 39, с. 5; 247, с.
81-87; 285, с. 36-39; 220, с. 72; 184, с. 42; 50, с. 41]. Серед них дуже важко
виділити одну, яка б не містила в собі певних суперечностей. У літературі
зазначається, що “спроба визначити об’єкт є вдалою лише на формальному рівні.
Практично ніхто не заперечує проти тези, що об’єктом злочину є те, що потерпає
від злочинної дії чи бездіяльності або опиняється внаслідок їх вчинення у
загрозливому стані. Намагання наповнити формальне визначення об’єкта змістом,
тобто показати, що саме потерпає від злочину, поки що не досягло успіху”
[125, c. 70]. Для створення єдиної обґрунтованої, прийнятної для всіх концепції
об’єкта злочину, вкрай необхідним буде не використаний поки що досвід
соціології і кримінології [ 8 Дуже перспективною сьогодні є нова галузь
соціології, що межує із кримінологією. Вона тільки зароджується та отримала
запропоновану її засновником назву “соціологія злочинності” [226].] та особливо
мудрість філософії. “Вважати метафору доказом, потік довільних слів джерелом
істини, а себе оракулом – це омана, властива усім нам”, – писали класики [28,
c. 100]. Тому без серйозних наукових розробок з боку названих та, можливо,
інших наук, криміналісти працюватимуть в цьому напрямку як при натуральному
господарстві – з великими затратами праці та низькою ефективністю і неякісними
її результатами. Для нашого дослідження вважаємо цілком достатнім розуміння
об’єкта відповідно до його формального визначення. Тому не гаючи часу на
схоластичні суперечки, перейдемо безпосередньо до об’єкта торгівлі людьми.
У теорії кримінального права загальновизнаною є точка зору, згідно з якою
Особлива частина КК поділяється на розділи за родовим об’єктом злочину
[133, c. 99]. Значить, розмістивши статтю 149 у розділі ІІІ КК “Злочини проти
волі, честі та гідності особи”, законодавець вважає, що родовим об’єктом групи
злочинів, до якої належить торгівля людьми, є воля, честь та гідність особи.
Визначення основного безпосереднього об’єкта торгівлі людьми треба проводити в
межах означених категорій, оскільки безпосередній об’єкт є частиною родового
[176, c. 161]. Це означає, що основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми
може бути або воля (свобода) або честь чи гідність. При цьому слід пам’ятати,
що з усієї сукупності об’єктів певного злочину основним є той, що визначає
характер, сутність, зміст злочину та завжди (курсив наш. – А.О.) зазнає шкоди
від цього злочину, або ставиться під загрозу спричинення такої шкоди [210, c.
82]. За попереднім КК основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми
визнавалась свобода (воля), оскільки стержнем злочину було заволодіння особою.
[ 9 Обов’язковість доведення факту заволодіння людиною відповідно до статті
124-1 КК 1960 року створювала великі труднощі у застосування цієї норми [191,
с. 45-74; 192, с. 110-114; 195, с. 31-35].] Багато науковців, коментуючи новий
КК (2001 р.) за звичкою продовжують називати основним безпосереднім об'єктом
злочину свободу (волю) людини [134, c. 77; 174, с. 118; 262, с. 329; 175,
с. 347]. Під свободою (волею) у кримінальному праві розуміють свободу людини
розпоряджатися собою за своїм розсудом, діяти відповідно до своїх інтересів і
цілей, здійснювати вільний вибір [24, с. 23].
На перший погляд, позиція визнання основним безпосереднім об’єктом торгівлі
людьми свободи (волі) здається вірною. Дійсно, у випадках, коли людину продають
із використанням обману або застосуванням насильства, від торгівлі людьми
потерпає свобода (воля) людини. Але ситуація змінюється у випадках, коли людину
продають з її згоди, користуючись її вразливим становищем. У попередніх
підрозділах дисертації ми наводили досить поширені в Україні випадки, коли
молоді жінки, котрі не можуть працевлаштуватись в Україні погоджуються на свій
продаж та подальшу сексуальну експлуатацію. Часто вони перебувають у ситуації,
коли можливість отримати засоби для існування, надсилати гроші для своїх дітей
чи непрацездатних батьків або можливість повернути борг, на їх погляд,
переважає над негативними наслідками продажу та подальшої сексуальної
експлуатації. В таких випадках свобода (воля) проданої людини не потерпає,
оскільки людина розпоряджається собою за своїм розсудом, вільно здійснює вибір
та діє відповідно до своїх інтересів і цілей. Саме тому проблема основного
безпосереднього об’єкта торгівлі людьми може вирішуватись у двох напрямках.
Перший напрямок полягає у тому, що продаж людини з її згоди вважається не
злочинним, а значить свобода (воля) потерпає в усіх без винятку
кримінально-караних випадках торгівлі людьми і тому є основним безпосереднім
об’єктом торгівлі людьми. Другий напрямок полягає у тому, що торгівля людьми,
навіть за наявності згоди проданої особи, вважається злочином, а значить
свобода (воля) у певних випадках не потерпає від торгівлі людьми і тому не може
бути визнаною основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми. Обов’язковість
вибору одного з цих двох напрямків пояснюється тим, що у випадку коли буде
існувати хоч один різновид злочину “торгівля людьми”, що не спричинюватиме
шкоди свободі (волі), останню не можна буде вважати основним безпосереднім
об’єктом торгівлі л
- Київ+380960830922