РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ ДЕМІНУТИВНИМ
ТА АУГМЕНТАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ
2.1. Семантико-граматичні розряди ФО
з демінутивним та аугментативним компонентом
Сама природа фразеологізмів, своєрідне фразеологічне значення, що утворилося в результаті метафоризації вільного словосполучення, зумовлюють труднощі у визначенні семантико-граматичних розрядів стійких зворотів. Як зазначає О.І. Молотков, переосмислення словосполучення у фразеологізм - це не просто процес десемантизації слів, що становлять словосполуку, а утворення із того чи іншого словосполучення особливої одиниці мови з її особливими властивостями [217, 9]. На властивості стійких зворотів, на думку В.П. Жукова, суттєво впливає характер семантичної деактуалізації компонентів фразеологізму, під впливом якої у свою чергу відбувається морфологічна й словотворча переорієнтація [85, 203]. Деактуалізацію він розглядає як семантичне, дериваційне, морфолого-синтаксичне перетворення слова на компонент (складову фразеологізму), викликане частіше за все метафоричним переосмисленням вільного словосполучення (об'єкта метафоризації). Унаслідок такого перетворення між компонентом і відповідним словом виникає семантичне розходження, що є показником ідіоматичності. Своєрідність морфологічних властивостей багатьох фразеологізмів безпосередньо залежить від дії оцінного фактора: наприклад, із посиленням оцінного значення відповідно послаблюється категоріальне значення адвербіальності, і навпаки.
У лінгвістиці існують різні погляди на визначення семантико-граматичних категорій ФО. М.М. Шанський вважає, що фразеологізми еквівалентні граматичним розрядам слів [237, 63]. Деякі мовознавці класифікують категоріальні розряди ФО за формально-граматичними ознаками їх стрижневого компонента (В.Т. Бондаренко та ін.), а інші розрізняють належність того чи іншого фразеологізму до відповідного семантико-граматичного розряду на підставі співвіднесення його значення зі значенням слів певної частини мови [85, 30-32]. Услід за М.Ф. Алефіренком, семантико-граматичні розряди на фразеологічному рівні розглядаємо як сукупність гомогенних ФО, об'єднаних однотипними взаємодіючими смисловими елементами різних структурних рівнів. Найважливішими ознаками семантико-граматичного розряду вважаємо:
а) характер семної репрезентації об'єктивної дійсності в семантичній структурі фразеологізмів;
б) наявність або відсутність у лексичних компонентів граматичних категорій і їх морфологічних парадигм;
в) структурно-граматичну модель ФО;
г) тип її граматичного зв'язку з іншими елементами мовленнєвого контексту;
д) синтаксичні функції у реченні [11, 46].
За цими ознаками ФО співвідносяться з лексико-граматичними класами слів, тому лінгвісти [11; 30; 31; 85; 152 та ін.] їх групують у такі умовні семантико-граматичні розряди:
* субстантивні;
* ад'єктивні;
* дієслівні;
* адвербіальні;
* інтер'єктивні.
Але кількість і межі класифікаційних розрядів, критерії їх виділення ще лишаються предметом наукових дискусій.
За розрядами ми розподілили такі ФО з ДК та АК, які виражають цілісне фразеологічне значення, зі структурного, змістового та інформативного погляду не є реченнями і в контексті виступають у функції одного члена речення. Також матеріалом для класифікації стали фразеологізми з ДК та АК із формальною структурою речення, у яких відбулася редукція синтаксичних відношень між лексичними компонентами. У межах кожного структурно-семантичного розряду виділено найпродуктивніші структурні моделі ФО з ДК та АК.
Моделювання як спосіб дослідження все більше й більше охоплює всі мовні рівні - фонологічний, лексичний, морфологічний, синтаксичний (Л. Калнинь, С. Бромлей, С. Булатова, П. Гриценко, А. Зеленько, М. Степаненко та ін.). Успішно використовують структурно-семантичні моделі, еталони-моделі й дослідники фразеології (В.М. Мокієнко, А.О. Івченко, В.Д. Ужченко та ін.). Уточнюється, зокрема, методика застосування різних моделей, еталонів, схем, фразеосемантичних рядів залежно від конкретних завдань дослідження. Моделювання все більше й більше застосовується у зіставленні різних фразеологічних мікроструктур, вивченні генетичного, стильового й лінгвогеографічного розшарування фразем, в етнолінгвістичних студіях, особливо у виявленні образності ФО, визначенні питомої ваги спільного й національно специфічного, їх внутрішньої форми - з проекцією на культурно-національну й регіональну парадигми.
Моделювання найтісніше пов'язане з фразеутворенням, оскільки останнє досліджує похідні, узуальні, потенційні та оказіональні стійкі словесні комплекси, які вивчаються не як окремо взяті одиниці фразеологічної системи, а в їхньому співвідношенні з відповідними вихідними, в їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за своєю фразеотворчою структурою, "відповідно до способу утворення, моделі побудови" [211, 150].
З погляду семантики структурно-семантичною моделлю вважають "ряд фразеологічних варіантів, що відрізняються часовою та просторовою характеристиками, але об'єднані спільним значенням, синтаксичною структурою (що може мати імпліцитні або експліцитні варіанти) та варіюванням компонентів у межах тематично однорідної групи лексики" [65, 6]; "фразеосхему, що лежить в основі варіантного ряду ФО, які мають спільне значення, відносно цілісну структуру та достатньо тотожну форму" [65, 10]; "структурно-семантичний інваріант стійких сполучень, що схематично відбиває відносну стабільність їх форми й семантики" [138, 53]. На думку Я.А. Барана, фразеологізмам не притаманна модельованість як поєднання типової структури з типовим значенням. Модельованість притаманна вільним словосполученням і реченням, а фразеологізми є одиничними, а не серійними утвореннями, які не характеризуються закономірністю і регулярністю утворення. Це стосується й деривації у сфері фразеології. Неможливість творення фразеологізмів за моделями мотивується й відсутністю стандартних будівельних одиниць, з яких утворюються фразеологізми: фразеотвірної мо
- Київ+380960830922