РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Досліди проводили протягом 1999?2002 рр. на коровах чорної-рябої породи в Луганському інституті агропромислового виробництва (ЛІАВ), червоної степової породи в навчально-дослідному господарстві Луганського НАУ, червоної степової породи у ВАТ птахогосподарства "Червоний прапор" (дод. А, Б, В). Корови були віком 4?8 років з середньорічною молочною продуктивністю 2,5?3,1 тис.кг молока за лактацію.
Раціони годівлі контрольної і дослідних груп тварин були не збалансов ані за окремими показниками відповідно до норм годівлі ?222?. Оцінку перебігу післяродового періоду проводили згідно із змінами, які відбувалися в статевому апараті самки. При цьому враховували не тільки загальний стан тварин, характер ексудату, розмір та топографію матки, але й стан яєчників, шийки матки і піхви при ректальному та вагінальному дослідженнях.
Діагностику хронічного ендометриту проводили з урахуванням даних, одержаних після вагінального і ректального досліджень, а також на підставі анамнестичних даних. Додатково, починаючи з 30 дня і більше після отелення корів, проводили діагностику субклінічного ендометриту за характеристикою ексудату, одержаного з порожнини матки за методом М.М. Михайлова (1967), а також за експрес-методами Г.М. Калиновського, В.Г. Гавріша, М.І. Полянцева, В.С. Шипілова ?2; 79; 81?. Розповсюдження хронічного ендометриту вивчали на 447 коровах.
За даними діагностики, в серію дослідів було відібрано 114 голів корів з діагнозом хронічний гнійно-катаральний ендометрит. З цих тварин було сформовано сім груп для трьох дослідів, яких лікували різними препаратами (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Схема дослідів
Групи тваринЗасіб лікуванняПроведені дослідженняДослід І1 (контрольна), n=16ЙодвісмутсульфамідБактеріологічні, визначення остаточної кількості антибіотиків в молоці, комплексна антибіотикограма2 (дослідна), n=16Гелева основа тетрацикліну і тілануДослід ІІ1 (контрольна), n=1110% АСД-2 на полівалентній сироватці
Морфо-біохімічні2 (дослідна), n=1110% АСД-2 на гіперімунній сироватціДослід ІІІ1 (контрольна), n=20Гелева основа тетрацикліну і тілану
Морфо-біохімічні, імунологічні2 (дослідна), n=20Гелева основа тетрацикліну і тілану + АСД-2 на гіперімунній сироватці3 (дослідна), n =20Гелева основа тетрацикліну і тілану + тимоген У першому досліді тваринам І групи внутрішньоматково з інтервалом 48 годин вводили емульсію йодвісмутсульфаміду у дозі 100 мл. Коровам ІІ групи застосовували внутрішньоматково гелеву основу тетрацикліну і тілану (готували за методикою С. Є. Піскунова із співавт., 1989, до складу якої входять натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, полівінілпіролідон, тетрацикліну гідрохлорид, фармазин, сорбент розроблений ІЕПОіР ім. Р.Є. Кавецького ) у дозі 50 мл через 48 годин.
Для визначення умов зберігання препарат фасували в скляний посуд і розміщували в різні температурні умови (+2; +8; +180 С), а також зберігали на світлі і в темноті. Контроль проводили шляхом визначення активності препарату на 7-, 14-, 30-й день і далі через кожний місяць зберігання. Термін спостереження?24 місяці. Активність визначали методом розведення досліджуваного препарату у твердому поживному середовищі ?223?.
Залишкову кількість антибіотиків визначали мікробіологічним методом дифузії в агар за результатом гальмування росту тест-культури Bac. сereus (АТТС 11778) згідно з "Методичними вказівками щодо визначення залишкової кількості антибіотиків в продуктах тваринництва" (1985) ?224; 225 ?.
Перед початком, в середині та наприкінці лікування проводили бактеріологічні дослідження вмісту піхви і порожнини матки у лабораторії Первомайської міської санітарно-епідеміологічної станції і на кафедрі мікробіології та фармакології Луганського ДАУ. Отриманий матеріал висівали на м'ясо-пептонний бульйон, м'ясо-пептонний агар, жовчно-сироватковий агар, вісмут агар та середовища: Ендо, Плоскирева, Сабуро. Водночас робили мазки та фарбували їх за Грамом (модифікація Синьова) ?226?. Біохімічні властивості визначали на м'ясо-пептонному бульйоні з 0,2%-м розчином глюкози, жовтково-лужному агарі, молоці з 0,1%-м розчином метиленової синьки та за кольоровим рядом Гіса. Рухомі властивості визначали на напіврідкому агарі, а гемолітичні властивості визначали на м'ясо-пептонному агарі з 4% крові ?223?. Ідентифікацію і класифікацію здійснювали згідно з виданням "Краткий определитель бактерий Берги" та за Ф. М. Орловим (1963) ?228?.
Чутливість виділених штамів до 16 антибактеріальних засобів визначали методом дифузії в агар із застосуванням паперових дисків (В.В. Меньшиков, 1987). Крім цього, визначали бактеріостатичну та бактерицидну дію антибіотиків методом серійних розведень (М.М.Михайлов, 1973; В.В. Воронін, 1977).
У другій серії досліджень вивчали терапевтичну ефективність 10%-ого розчину АСД-2 на гіперімунній та полівалентній сироватках. З цією метою у дослід відібрали 22 корови, з яких було сформовано дві дослідні групи. Тваринам І групи було застосовано внутрішньом'язово суміш, яка складалася з 18 мл полівалентної сироватки і 2 мл АСД-2, а коровам ІІ дослідної групи внутрішньом'язово вводили суміш, до складу якої входило 18 мл гіперімунної сироватки і 2 мл АСД-2 тричі з інтервалом 4 дні.
Гіперімунну сироватку одержували за загальноприйнятою схемою. Гіперімунізацію виконували на неплідних низькопродуктивних коровах бактеріальними штамами, виділеними із статевих органів корів, які дали негативний результат при дослідженні на туберкульоз і лейкоз ?207?. Після імунізації визначали титри антитіл ?229?, стерильність ?230?, нешкідливість ?231?, після чого отримували сироватку ?96; 214; 231?.
На заключному етапі дослідів вивчали можливість підвищення терапевтичної ефективності гелевої основи антибіотиків, застосовуючи засоби з групи модуляторів імунної системи (тимоген, АСД-2 на гіперімунній сироватці). З цією метою було сформова