РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ СТАНУ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ
2.1. Оцінка стану планування на підприємстві
Планова діяльність більшості вітчизняних підприємств не відповідає умовам їх
функціонування на сучасному етапі. У процесі аналізу планової діяльності десяти
промислових підприємств Харківського регіону вдалося виявити наступні основні
недоліки:
1) відсутність планово-економічної служби підприємства;
2) фрагментарність реалізації планування, тобто охоплення функцією планування
тільки деяких елементів і підсистем об'єкта господарювання;
3) орієнтація планування переважно на поточні напрями діяльності;
4) перевага короткострокового планування за фінансовими показниками;
5) планування заходів, які спрямовані на створення нових напрямків діяльності,
здійснюється як відповідна реакція на дії конкурентів, що згодом знижує ефект
від реалізації цих заходів;
6) відсутність стратегічного підходу до планування.
Причиною зазначених недоліків є те, що на підприємствах не здійснюється робота
в напрямку підвищення системності реалізації планування. Одним з основних
напрямків вдосконалення планування на підприємстві виступає проведення аналізу
й оцінки фактичного його стану. Оцінка стану системи планування являє собою
кінцевий результат процесу оцінювання, в результаті якого формується судження
щодо ефективності її функціонування.
Функціонування системи планування полягає в забезпеченні реалізації процесу
планування, що відбувається шляхом взаємодії функціональних і забезпечуючих
підсистем. Ствержувати, що система планування ефективно функціонує, можна
тільки в тому випадку, коли кожен її елемент відповідає певним вимогам.
Виходячи з цього, задачею процедури оцінювання є виявлення ступеня
відповідності стану системи планування конкретного підприємства певним
критеріям оцінки.
Критерій оцінки – це еталонна міра, що характеризує об'єктивно необхідний стан
системи планування, з яким співвідносять фактичний стан планування конкретного
підприємства. Об'єктивно необхідний стан системи характеризується тим, що
сукупність функцій планування реалізується стосовно усіх елементів об'єкта
планування з урахуванням умов його функціонування
Складність проведення подібної оцінки полягає в необхідності виділення
результатів функціонування безпосередньо системи планування.
Питання щодо способів оцінки якості планів у науковій економічній літературі і
практиці залишається завжди актуальним. Так, у роботі [137, с. 59]
відзначається, що «усі спроби виробити критерії якості планів зводилися до
питання відносно розмежування показників рівня якості планів і підсумкових
показників діяльності виконавців відповідних планів».
Традиційний підхід до оцінки планування базується на положенні, що система
планування являє собою сукупність планів різних рівнів, відповідно до цього
показником ефективності функціонування системи планування є відсоток виконання
планів за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства [15]. До
основних недоліків такого підходу можна віднести такі:
1) на підставі такої оцінки можна зробити тільки непрямий висновок щодо
функціонування системи управління в цілому, але проаналізувати внесок системи
планування в досягнення тих чи інших результатів підприємства, а тим більше
виявити диспропорції між елементами і рівнями системи – практично неможливо;
2) показники фінансово-господарської діяльності підприємства не дають
можливості оцінити ступінь досягнення цілей, які постають перед системою
планування, особливо якщо більшість цілей є якісними характеристиками.
На жаль, у сучасній вітчизняній літературі недостатньо уваги приділено проблемі
вдосконалення системи планування, і зокрема, одній з важливих її складових –
оцінці стану як її елементів, так і системи в цілому. У зарубіжній літературі
існують дослідження, що розглядають саме якісний бік оцінки системи планування,
однак ці підходи вимагають подальшого розвитку.
Оцінка процесу стратегічного планування на основі якісних показників була
запропонована У. Кінгом і Д. Кліландом. Вони роблять висновок про те, що єдиним
надійним критерієм оцінки процесу планування служить якість рішень,
відображених у плані, а не просто його зміст. Крім цього, у роботі
відзначається, що в основу системи планування повинно бути закладено певні
передумови (допущення). Ці передумови відображають функції, які виконуються
різними керівниками при користуванні системою, характер інформації, котра
обробляється в системі, засоби використання інформації для підвищення
ефективності діяльності керівників [52]. Запропоновані У. Кінгом і Д. Кліландом
передумови служать не тільки основою при проектуванні системи планування, але
можуть використовуватися для її оцінки та вдосконалення. Аналіз передумов
дозволив точніше виразити їх зміст, згрупувати і представити в більш наочному
вигляді:
1) процес планування має здійснюватися за участю всіх працівників підприємства;
2) для розробки планів необхідно створити «плануючу структуру» – механізм, що
дозволяє об'єднати всіх працівників підприємства при розробці та реалізації
планів;
3) відповідальність за реалізацію планів мають нести ті працівники, які їх
розроблюють;
4) в якості елементів процесу стратегічного планування мають виступати такі як
вибір головних цілей, задач і стратегічних альтернатив;
5) планування має здійснюватися на основі формалізованої системи й
організаційного підходу, що дозволяє оцінювати внесок кожного працівника в
планування;
6) процес планування має супроводжуватися формуванням інформаційної системи, що
дозволяє оцінювати тенденції розвитку зовнішніх факторів, конкурентноздатності,
а також сильні і слаб
- Київ+380960830922