РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Місце проведення і погодні умови
Дослідження способів розмноження клонових підщеп яблуні проводились в
експериментальному маточнику проблемної науково-дослідної лабораторії з
плодового розсадництва Уманської державної аграрної академії. Насадження
розташовані на висоті 245 м над рівнем моря в Маньківському природно
сільськогосподарському регіоні Середньо-Дніпровсько-Бугського округу
Правобережного Лісостепу України. Географічні координати по Гринвічу – 48о 46/
північної широти та 30о 14/ східної довготи [89].
Клімат. Для Уманського агрогрунтового району характерний
помірно-континентальний, досить теплий клімат. За причини нерівномірності
опадів та температури райони північного й північно-східного Степу,
південно-східного Лісостепу відносяться до зони нестійкого зволоження. Останнє
визначає потребу в зрошенні промислових насаджень плодових порід [48].
Середньорічна температура повітря коливається в межах +6,9...+7,6оС; мінімальна
температура повітря (в найбільш холодні зими) буває в січні-лютому –
-34...-36оС, а максимальна в червні-серпні – +36...+38оС. Безморозний період із
середньодобовою температурою повітря понад +5оС триває 205...210 днів, а вище
+10оС – 160...170 днів. Суми температур вище +5оС знаходяться в межах
2900...3000оС, а температур вище +10оС – 2530...2870. Весняні заморозки
закінчуються звичайно 24 квітня (24.ІІІ...25.ІV), а осінні розпочинаються 6
жовтня (15.ІХ...19.ХІ). Пізньовесняні заморозки спостерігалися у другій-третій
декадах травня.
Середньорічна кількість опадів становить 633 мм з максимумом у червні-липні –
більше 25% від річної величини. Стійкий сніговий покрив із середньою висотою 15
см триває 60...70 днів.
Співвідношення тепла і вологи для зими у цілому нормальне; гідротермічний
коефіцієнт знаходиться в межах 0,9...1,2. Середня багаторічна вологість повітря
складає 77...78%, причому в листопаді-грудні – 88...79%, а в липні-серпні –
46...48%. Кількість сумарної фотосинтетично-активної радіації (ФАР), що
надходить за вегетацію, становить 1561,6 кДж/м2.
Характерною особливістю клімату зони є те, що в окремі роки нестійкість
вологозабезпечення зумовлюються не стільки загальною кількістю опадів, як
нерівномірним їх розподілом протягом року (рис. 2.1, В).
За роки проведення досліджень спостерігалася значна зміна метеорологічних умов
відносно багаторічних даних у сторону потепління. Так, зима 1999 року була
теплою та малосніжною з пониженою вологістю повітря. Найнижча середньомісячна
температура повітря (–2,7оС) відмічалася в січні. Початок і середина весни були
дощовими та теплими, що сприяло ранньому пробудженню маточних рослин клонових
підщеп. Однак різке зниження температури у травні, коли відхилення від
середньобагаторічних температур склало –1,9оС, дещо стримало ростові процеси
підщеп. Цьому сприяла також посушлива погода у період із травня по вересень
місяць (рис. 2.1, А). У червні-липні температурний режим був вищим від
звичайного, відповідно, на 4,0 та 3,3оС. Одночасно, недобір вологи влітку та
більшій частині осені становив 9,5...58,1 мм, а низька відносна вологість
повітря протягом року призвела до формування рослинами меншої асиміляційної
поверхні. Закінчення осені було посушливим і прохолодним. Це певним чином
позначилося на процесах укорінення відсадків.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений важкосуглинкового
гранулометричного складу з вмістом гумусу 3,5%. Щільність ґрунту – 1,2 г/см3,
найменша польова вологоємність в орному шарі – 24,0% від маси сухого ґрунту.
Згідно виконаного до закладання досліду агрохімічного аналізу, вміст рухомих
сполук фосфору і калію за методом Егнера-Ріма-Домінго становив, відповідно –
25,0 і 53,2 мг/100 г сухого ґрунту [1 Зразки грунту відібрані автором, хімічний
аналіз зразків виконано к.с.-г. наук С.Ю.Пермяковою.]. Орний шар містить 10,8
мг/100г
ґрунту легкогідролізованого азоту (за методом Корнфілда).
2.2. Об’єкти досліджень
Об’єктами досліджень були вегетативно розмножувані підщепи яблуні М9 і М26.
Закладання досліду проведено клоновими підщепами із маточника Уманської ДАА,
який був посаджений у 1989 році югославським сертифікованим садивним
матеріалом.
М9. Типова карликова підщепа, класифікована в Іст-Моллінгу (Англія) в 1962
році.
Маточний кущ низький, розлогий із порівняно невеликою кількістю потовщених,
злегка зігнутих біля основи відсадків. Деревина зеленувато-біла, з інтенсивним
опушенням. Кора рожево-каштанового кольору. Потовщення у вузлах вище
середнього. Міжвузля досить короткі. Сочевички нечисленні, округлі, середньої
величини, білуваті. Листова пластинка зелена блискуча, краї гофровані,
середньозубчасті.
Висота відсадків становить 54…67 см частина відсадків, за діаметром переростає.
Діаметр відсадків близько 8,0…10,0 мм. Бічне галуження відсадків становить
1,6…2,2 бали [29].
Визрівання пагонів складає 4,2…4,7 бали. На період відділення від маточних
кущів 57,2% відсадків повністю закінчують ріст, 38,1 – продовжують апікальний
ріст, а 4,7% – можуть його відновлювати.
Укорінення підщеп задовільне. Перерослі відсадки часто не утворюють коренів і
їх доводиться бракувати. Довжина кореневої системи відсадків – 5,3…7,9 см.
Період від першого підгортання маточних кущів до початку утворення коренів
складає 34…69 доби.
Коренева система розміщується в поверхневих шарах ґрунту, досить ламка, за
наявністю халконів та антоціанів належить до групи слабозимостійких підщеп
[29].
Вихід стандартних відсадків у маточнику при схемі садіння 1,5х0,3 м становить
50…60 тис. шт. з
- Київ+380960830922