РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для вирішення поставлених завдань ми використовували комплексні клінічні, інструментальні ( ФЕГДС та комп'ютерна рН-метрія), морфологічні дослідження, методи діагностики хелікобактеріоза ( полімеразно -ланцюгова реакція, швидкий уреазний тест, цитоскопія мазків-матричок).
У процесі виконання роботи обстежено 114 хворих на ВХ ДПК у фазі загострення у віці від 17 до 73 років. Серед них 20% жінок та 80% чоловіків.
Після встановлення діагнозу клінічними методами хворим проводили ендоскопічне дослідження слизової оболонки гастродуоденальної зони .
З метою достовірної оцінки характеру змін слизової оболонки шлунка та ДПК використовувалася езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) за допомогою фіброгастродуоденоскопів "Olympus" К-2 (Японія). Ендоскопічні дослідження проводили за загальноприйнятою методикою, візуально оцінюючи зміни СО ГДЗ.
При змінах слизової шлунка виділяли 3 основні ендоскопічні форми гастритичного процесу (П.Я. Григор'єв, 85 р.):
1) поверхнева форма - помірна набряклість слизової, легка ранимість, вогнищева гіперемія, збільшення слизеутворення.
2) атрофічна форма - витончення слизової, зміна її кольору до блідо-сірого, виражений судинний малюнок, зменшення розміру складок; можлива помірно виражена (з чередуванням атрофічно змінених та незмінених ділянок слизової) та різко виражена ступінь атрофії (слизова суха, сірого кольору, різко витончена, легко ранима, судини добре візуалізуються, складки практично повністю зникають).
3) гіпертрофічна форма - потовщення та ізвитість складок слизової, помірна набряклість та гіперемія, можливі розростання на вершинах потовщених складок; в залежності від їх конфігурації та розміру виділяють зернистий, бородавчастий та поліповидний гастрит.
У залежності від локалізації та розповсюдження ендоскопічних змін при гастриті виділяли:
* вогнищевий гастрит (лише окремі ділянки патологічних змін в слизовій)
* обмежений гастрит (запально-дистрофічний процес локалізується лише у одному з відділів шлунка)
* дифузний гастрит (в патологічний процес залучаються водночас тіло та антральний відділ шлунка).
Для оцінки змін в слизовій ДПК виділяли поверхневий і атрофічний дуоденіти (ендоскопічна семіотика цих проявів не відрізняється від подібних при гастриті), а в залежності від розповсюдження процесу - проксимальні (бульбіт) та дистальні (дуоденіт).
Запально-дистрофічні зміни в слизовій гастродуоденальної зони мали різну ступінь виразності і для їх об'єктивізації нами використовувалися критерії П.Я.Григор'єва із співавт. (1985), згідно з якими існують 3 ступеня активності патологічного процесу:
* 1 ступінь (помірно виражене запалення) -слизова нерівномірно набрякла з вогнищами плямчастої гіперемії і помірною кількістю слизу;
* 2 ступінь (виражене запалення) - набряклість та гіперемія більш значні, можливі дрібнокрапчасті підслизові крововиливи, слизова легко ранима, густо вкрита слизом, місцями білим нальотом;
* 3 ступінь (різко виражене запалення) - набряк та гіперемія носять дифузний характер, слизова вкрита сірим нальотом слизу, часто зустрічаються вогнища підслизових геморагій та дрібні ерозії.
Виразкові дефекти ендоскопічно поділялися на:
1) активні виразки, які у свою чергу зустрічалися
а) округлої, правильної форми (края рівні у вигляді гіперемірованого припіднятого валика з чіткими межами, дно глибоке з сірим чи брудно-жовтим нальотом);
б) полігональної, неправильної форми (края нерівні, частково підриті, набряклі, гіпереміровані, дно глибоке, виповнене нальотом) - все це більш характерне для тривало існуючих виразок.
2) рубцюючися виразки:
а) лінійної форми (у вигляді тріщини слизової з неглибоким дном, з нальотом або без нього);
б) овальної форми (неглибока, є конвергенція складок, набряк та грануляція країв);
3) зарубцьовані виразки:
а) свіжий рубець (втягнення слизової з блідуватим центром, лінійної чи зірчастої форми, періфокальна гіперемія, набряк);
б) старий рубець (аналогічно попередньому, але без набряку та гіперемії; можлива відсутність рубця як такового, а є лише деформація стінки шлунка чи ЦДПК).
Безпосередньо під час ендоскопічного дослідження бралися біоптати з тіла, антрального відділу шлунка та цибулини ДПК для подальшого проведення швидкого уреазного тесту (ШУТ), гістологічного дослідження, ПЛР.
Для визначення персистенції пілоричних хелікобактерій в слизовій оболонці гастродуоденальної зони в роботі застосовано відразу декілька методів індикації НР.
Швидкий уреазний тест - проводився безпосередньо у ендоскопічному кабінті під час дослідження. Він грунтується на визначенні уреазної активності НР в біопсійному матеріалі. Біоптат вміщували в середовище, яке містить сечовину. Уреаза НР каталізує гідроліз ендогенної сечовини з утворенням амонію, який змінює рН в лужний бік, що реєструється індикатором, який змінює колір (від жовтого до малинового). Швидкість зміни кольору прямо пропорційна кількості мікробних тіл в біоптаті. За даними літератури чутливість цього методу становить 90,2%, а специфічність - 100,0%. Використовувався De-nol тест та CLO-тест. Оцінка результатів проводилася через 15, 30 хвилин, 1, та 24 години. Зміна гарячо-жовтого кольору на яскраво-малиновий свідчила про наявність у біоптаті НР. Дослідження із застосуванням цього методу проводилося тричі: при первинній ендоскопії (до початку лікування), на 10- 15-й день ( наприкінці курсу антихелікобактерної терапії) та у частини хворих через 4-6 тижнів після лікування.
2. Для визначення НР цитологічним методом підж час ендоскопічного досліджння бралися 3 біоптати- з антрального відділу, тіла шлунка та цибулини ДПК (за Сіднейсько-Хьюстонською системою (1996). Мазки-відбитки біоптатів слизової оболонки шлунка і ДПК після фіксації та просушування на повітрі протягом 10 хвилин фарбували азур-еозином. Препарати вивчали під масляною імерсією зі збільшенням х630. НР візуалізувався, як зігнута або спіралевидна бактерія, завдовжки 3-6 мкм та зав
- Київ+380960830922