РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ОБ'ЄКТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів на хронічний артрит СНЩС
Проведено ретроспективний аналіз архівних історій хвороб 250 пацієнтів, які лікувалися стаціонарно в стоматологічному відділенні Тернопільської обласної клінічної лікарні, що звернулись протягом 1992-1997 рр.
Даний аналіз засвідчив, що на хронічний артрит СНЩС страждають хворіють люди незалежно від віку, статі, місця проживання. Так, із 250 хворих на хронічні артрити СНЩС були: жінки -201 особа (80,4 %), чоловіки - 49 осіб (19,6 %) віком від 15 років і старше (рис. 2.1).
Рис. 2.1 - Залежність хронічного артриту СНЩС від статі хворих
Робітники склали 49 осіб (19,6 %), селяни - 21 особа (8,4 %) і службовці склали 180 осіб (72 %) (рис. 2.2) від загальної кількості обстежених. При цьому, слід зауважити, що мешканці міст хворіють більше, ніж сільські жителі, а службовці більше, ніж робітники та селяни (рис. 2.2).
Із 250 хворих 80 % були люди працездатного віку.
Рис. 2.2 - Вплив професійної діяльності осіб на прояв хронічного артриту СНЩС
Із 250 хворих тільки у 80 (32 %) - було первинно правильно встановлено діагноз, де пацієнти були направлені в спеціалізований стоматологічний відділ. У 70 (28 %) пацієнтів з патологією СНЩС первинно лікувались у невропатологів, ЛОР-лікарів, терапевтів з іншими діагнозами і, тільки, після безуспішного лікування вони були направлені в спеціалізований стоматологічний відділ. Слід зауважити, що у 100 (40 %) хворих первинно встановлювалися діагнози, що не входять в рамки звичних класифікацій: артропатія, деформуюча артропатія, синдром патологічного прикусу та ін. (рис. 2.3).
Рис. 2.3 - Варіанти первинного встановлення діагнозу у хворих
Діагноз хворому у стоматологічному відділі встановлювався на підставі клінічних симптомів та рентгенологічних досліджень по Шюллеру, що не приводило до встановлення точного діагнозу з урахуванням форми, стадії процесу. Хворим призначалась загальноприйнята терапія. Тривалість стаціонарного лікування складала 12-16 днів. Повторний курс лікування через 6-12 місяців проходило 40 % хворих.
Основними помилками у діагностиці при направленні були: у 50 % - гострі артрити, 10,9 % - невралгії, 9 % - ревматичні артрити, 6,4 % - артрози, 3,6 % - артрито-артрози, 8,4 % - м'язевий спазм, паротит, перикороніт, тризм, 11,6 % хворих діагноз не був встановлений (рис. 2.4).
У 40 % хворих на артрити СНЩС, що лікувались у неврологічному відділі з приводу невралгії трійчастого нерва, терапія була безрезультатною, так як основне захворювання (артрит) не лікувалось.
Рис. 2.4 - Основні помилки лікарів у діагностиці хронічного артриту
В якості прикладу, приводимо виписку з історії хвороби хворої П. 36 р. (історія хвороби № 8690, 1996 р) лікувалась в стоматологічному відділі обласної клінічної лікарні з приводу хронічного артриту СНЩС: при поступленні хвора скаржилась на самовільний біль у біля вушній ділянці, що посилювався при розмові і прийомі їжі. Іррадіація болю відмічалась в скроневій ділянці, нижній щелепі. Відмічалась також головна біль. Анамнез захворювання. В 1987 році звернулась до дільничного терапевта із скаргами на біль у білявушній ділянці. З попереднім діагнозом невралгія трійчастого нерва була направлена в неврологічний відділ обласного психоневрологічного диспансеру м. Тернополя, де і лікувалась протягом трьох тижнів з приводу невралгії. В результаті відсутності ефекту від проведеної терапії була направлена в Київський державний медичний університет на кафедру нейрохірургії з підозрою на пухлину мозку. Після проведеного томографічного дослідження пухлина мозку була виключена і хвора повернулась додому з тими ж симптомами, з якими була направлена в м.Київ. По рекомендації знайомих звернулась в стоматологічний відділ Тернопільської обласної клінічної лікарні, де і була госпіталізована з діагнозом: хронічний артрит СНЩС. Під час стаціонарного лікування було проведено курс загальноприйнятої терапії. Після проведеного лікування пацієнтка виписалась із лікарні з виздоровленням. В наступні роки хвора повторно лікувалась з приводу хронічного артриту СНЩС чотири рази, що свідчить про недосконалість існуючої діагностики та загальноприйнятої терапії.
2.2. Клінічна характеристика обстежених хворих
Для вирішення поставлених у роботі мети і задач дослідження нами було проведено аналіз отриманих результатів обстеження 126 хворих на хронічні артрити СНЩС та обстежено 143 СНЩС. Хворі проходили лікування у стоматологічному відділенні Тернопільської обласної клінічної лікарні та амбулаторно спостерігалися в консультативно-лікувальному центрі при Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я.Горбачевського.
Серед обстежених хворих було 12 (9 %) чоловіків та 114 (91 %) жінок, що вказує на вразливість осіб жіночої статі до хронічного артриту СНЩС (рис. 2.5).
Рис. 2.5 - Хронічний артрит СНЩС і стать хворих
Нами достовірно встановлено, що мешканці міст хворіють на хронічний артрит СНЩС значно частіше, ніж сільські жителі (рис 2.6). Жителі міст становлять - 75 осіб (60 %), а сільські жителі - 51 (40 %) хворих.
Рис. 2.6 - Структура хворих на хронічний артрит СНЩС за місцем проживання
При обстеженні ми встановили залежність професійної діяльності пацієнтів від кількості звертань до лікаря хворих на хронічні артрити СНЩС. Частіше всіх хворіють службовці - 94 (74,8 %) особи, робітники - 21 (16,8 %) особа , селяни - 11 (8,4 %) осіб (рис. 2.7).
Рис. 2.7 - Хронічний артрит СНЩС і діяльність пацієнтів
Поділ хворих проводився по стандартним віковим групам (згідно з рекомендаціями ВООЗ): юнацький вік -до 19 років (18,3 %), молодий вік - від 20 до 29 років (21,4 %), середній вік - від 30 до 44 років (30,2 %), зрілий вік - від 45 до 59 (23,0 %), та похилий - 60 років і старші (7,1 %), що представлено на рисунку 2.8.
Рис. 2.8 - Залежність хронічного артриту СНЩС від віку хворих
Я