Ви є тут

Соціально-правовий захист працівників міліції України (адміністративно-правовий аспект)

Автор: 
Лапка Оксана Ярославівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U003018
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ
2.1. Поняття механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції України та його структура
Закріплення у законодавстві гарантій соціально-правового захисту особи, в тому числі і працівників міліції, відповідно вимагає надання їм реального характеру, забезпечення реальної їх реалізації, що вказує на необхідність введення у дію відповідного механізму захисту.
В цілому, термін "механізм" ("правовий механізм") реалізується в різних напрямках державної діяльності, є одним з найбільш загальних і важливих у юридичній науці, тому широко використовується юристами-правознавцями для позначення взаємодіючих частин цілого.
Категорія "механізм" в юридичній літературі розглядається з різних точок зору, зокрема: "механізм державного управління" [153, с. 57-61], "механізм правового впливу" [154, с. 436], "механізм правового регулювання" [155] та інші. Спільним для цих категорій є те, що термін "механізм" розуміється усіма як спосіб функціонування, система засобів впливу. Але, не зважаючи на лексичну близькість згаданих термінів, вони усе ж таки є різними за змістом і відрізняються один від одного.
Так, ідею механізму впливу права на суспільне життя висунув М.Г. Александров. Саме він, увівши до літератури термін "механізм правового впливу", визначив його шляхи та форми, обґрунтував, що до них належить встановлення заборон певних дій, правоздатність суб'єктів права, а також компетенція певних органів та їхніх посадових осіб, взаємозв'язки між учасниками суспільних відносин у вигляді правовідносин [91, с. 438; 156].
Останнім часом в юридичній науці усе частіше розглядаються питання пов'язані із здійсненням певного механізму, висловлюються точки зору щодо його змісту та суті, визначаються його структурні елементи тощо. Так, існує досить велика кількість наукових праць присвячених дослідженню механізму правового регулювання, зокрема слід відзначити праці С.С. Алексеева [155], М.Г. Александрова [157], І.І. Веремєєнко [158; 159], В.М. Горшенєва [160], Г.Г. Курагіна [161], А.В. Малько [162] та інших.
Зокрема, С.С. Алексєєв вперше ввів та розкрив поняття механізму правового регулювання під яким розуміє узяту в єдності всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини [155, с. 30]. Розглядаючи структуру механізму правового регулювання, С.С. Алексєєв зазначає, що його зміст складається із засобів юридичного впливу, тобто таких правових явищ, які "працюють" у правовому опосередкуванні суспільних відносин [163, с. 24]. На думку автора, основне призначення механізму правового регулювання полягає у забезпеченні ефективності впливу права на суспільні відносини.
В цілому, досить значна кількість науковців у своїх дослідженнях приділяють увагу усвідомленню суті та змісту, визначенню структурних елементів механізму правового регулювання. Так, О.В. Малько під механізмом... розуміє систему правових засобів, що організовані найбільш послідовним чином з метою подолання перешкод, які стоять на шляху задоволення інтересів суб'єктів права. Автор зазначає, що основною метою даного механізму є забезпечення безперешкодного руху інтересів суб'єктів до цінностей, тобто гарантування їх справедливого задоволення. В даному випадку механізм правового регулювання розглядається як специфічний юридичний "канал", що об'єднує інтереси суб'єктів з цінностями і доводить процес управління до логічного результату [162, с. 625-626].
Виділяючи стадії правового регулювання О.В. Малько визначає елементи механізму: норми права; правовідносини; акти реалізації прав і обов'язків.
Факультативним елементом механізму з позиції автора є охоронні правозастосовчі акти [162, с. 627-632].
Слід звернути увагу на їх внутрішню єдність елементів механізму усі вони знаходяться у послідовному, закономірному зв'язку, утворюють єдину, складну систему юридичних засобів впливу на суспільні відносини [153, с. 35-36].
В цілому, у юридичній літературі, з огляду напрямку дослідження, висловлено багато думок щодо складових елементів механізму.
Г.Г. Курагін, який до елементів механізму відомчого правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ відносить:
* відомчі норми, вміщені у нормативних актах МВС;
* індивідуальні правові акти МВС СРСР;
* практичну діяльність (дію) апаратів та служб міністерства по забезпеченню реалізації відомчих норм, індивідуальних правових актів МВС [161, с. 36].
В.В. Лазарев, аналізуючи поняття механізму державно-правового регулювання, відзначає, що дане поняття дозволяє:
> зібрати разом усі частини юридичної надбудови та фактори, що на неї впливають;
> розставити їх на свої місця;
> побачити ті основні функції, які виконують юридичні, соціальні, психологічні та інші фактори у процесі правового регулювання, тобто в процесі виконання правом своїх функцій;
> зрозуміти процес трансформації правових принципів і норм у поведінці (правомірній чи неправомірній), виникнення законності і правопорядку чи правового нігілізму;
> обгрунтувати необхідність удосконалення правового регулювання у суспільстві, підвищення ефективності і якості реалізації права, рівня юридичної культури усього населення і професійної культури усіх посадових осіб, перш за все працівників правоохоронних органів [164, с. 469-470].
І.І. Веремєєнко до складу механізму правового регулювання включає акти державних і громадських організацій, направлені на перетворення юридичних норм у соціальну практику [158, с. 68; 158]. В цілому, він, аналізуючи позицію інших авторів щодо складових елементів механізму, зазначає, що найбільш прийнятною і аргументованою є позиція С.С. Алексєєва, тому що останній визначає усі правові явища, які так чи інакше виявляють регулюючий вплив на суспільні відносини [155, с. 51].
Ю.А. Тихомиров у своїх наукових роботах аналізує механізм соціального управління. Автор зазначає, що у широкому