РОЗДІЛ 2
2. ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ТА МОДЕЛІ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛПР
2.1. Моделі ментальних інформаційних процесів людини, що приймає рішення
Основним користувачем систем підтримки прийняття рішень (СППР) є людина‚ що приймає рішення (ЛПР). Природно вимагати від архітектури цих систем, аби моделі прийняття рішень були реалізовані таким чином, щоб ЛПР працювала у звичних для неї умовах. Тому моделі генерування (породження) рішень індивідом повинні бути побудовані з урахуванням інтерактивної природи процесу вироблення рішення. Така необхідність пов'язана з вимогою забезпечити людині найефективніші для неї умови спілкування з комп'ютерними системами підтримки рішень, у тому числі людино-подібний інтерфейс з такими компонентами, як бази даних та бази знань. Для побудови таких інтерфейсів природно звернутись до моделей, які описують, представляють процеси оброблення інформації людиною під час вироблення, породження, генерування, прийняття рішення. До таких інформаційних процесів, як уже зазначалось у п. 1.1, відносять: збір інформації, діагностику проблеми, пошук чи генерацію альтернатив для вибору рішення, логічний аналіз альтернатив та власне вибір, спілкування з партнерами підтримки рішення, або з тими, хто протистоїть у переговорах, мета яких - досягнення рішення. Останнім часом багато моделей обробки інформації людиною запропонувала когнітивна психологія [13]. Дослідники, які працюють в галузі теорії прийняття рішень та моделювання цього процесу, вважають, що "Керівників необхідно орієнтувати на засвоєння наукового підходу, а аналітиків - на формалізацію цінностей керівників. Цьому служить новий підхід до рішення проблем - моделювання, зокрема когнітивне" [83] .
Проблеми спілкування і взаємодії присутні в усіх перелічених процедурах, які мають відношення до процесу прийняття рішення. Спілкування можна розглядати як взаємодію двох агентів, які мають інтелектуальні засоби, такі, як пам'ять та здатність робити умовивід зі знань, які зберігаються в цій пам'яті. Якщо розглядати спілкування з точки зору одного агента, то іншим агентом може бути середовище, в якому діє цей агент. Якщо іншого агента немає, то роздуми особи відносно пошуку рішення, коли вона не звертається до партнерів, можна інтерпретувати як "спілкування з самим собою". В усіх випадках потрібна модель спілкування, яка необхідна для побудови програмних систем для здійснення такого спілкування ЛПР з СППР.
В контексті спілкування партнерів, які мають інтелект, розглянемо спочатку, яким чином сприймається людиною інформація, що надходить з зовнішнього середовища, зокрема, які моделі цього сприйняття пропонують спеціалісти з когнітивних процесів, і як ці моделі можуть бути використані в інтелектуальних комп'ютерних системах.
Істотною частиною функціонування діалогової програмної системи є орієнтація на постійне спілкування з користувачем. Тому при розробці формальної моделі діалогового процесу важливим є адекватність моделі психології діалогу, або її адекватність теорії процесу сприйняття і переробки інформації людиною. У тому випадку, коли в основу формальної моделі діалогу покладені вдалі психологічні моделі, можна чекати, що програмні діалогові агенти найприродніше чином успадкують гнучкість і універсальність системи сприйняття і переробки інформації людиною.
Серед безлічі моделей, пропонованих когнітивною психологією, і які мають відношення до діалогу, доцільно зупиниться на моделях, що описують діалог на рівні, інваріантному процесу синтезу повідомлень, оскільки цей процес дуже залежить від характеру задачі, розв'язуваної в діалозі. Тому психологія діалогу, щоб бути корисною в прикладному аспекті, повинна дозволяти опис деякої "машини діалогу" на рівні, інваріантному до предметної області [84].
Перцептуальний цикл Найсера і діалоговий процес
У сучасній когнітивній психології, яка сповідує принципи інформаційної переробки, можна виділити ряд когнітивних систем, що мають відношення до діалогового процесу: сенсорна система, система перцепції, система категоризації та запам'ятовування, [13]. Експериментальні дані, які отримані когнітивними психологами свідчать, що в перцепції беруть участь два, спрямованих назустріч один одному, ментальних процеси, називані "висхідний процес" (від сенсорної системи до довгострокового сховища) і "спадний процес" (від довгострокового сховища до периферії) [85].
Найсер [86] запропонував модель, що інтегрує зазначені процеси й назвав її "циклом перцепції". Цикл Найсера є однією з ключових абстракцій, що поєднує багато практичних і теоретичних результатів у когнітивній психології. Цикл Найсера проводить дуже умовну границю між навколишнім середовищем і її відображенням у ментальній системі людини. З погляду Найсера, когнітивна структура, що є ключовою у процесі перцепції - це набір схем, або гіпотетичний набір схем очікуваних бути сприйнятими. Рис. 2.1. ілюструє основні ідеї циклу перцепції Найсера.Гіпотетичний набір схем разом з перцептуальним дослідженням визначають інформацію, що буде сприйнята і категоризована. Перцепція - не пасивний процес, а скоріше - конструктивний, у тому значенні, що в кожний момент часу людина створює черговий актуальний гіпотетичний набір схем. Гіпотетичний набір схем убудований у когнітивну структуру був уперше запропонований Толманом і названий ним когнітивною картою [87]. Когнітивна карта - це ментальне відображення навколишнього середовища.
Утворення чергового гіпотетичного набору схем породжує процес перцептуального дослідження навколишнього середовища з метою встановлення ступеня адекватності гіпотетичного набору схем наборові реальних навколишніх стимулів. Наприклад, приїзжий, який не був у Київі довгий час, має "застарілий" гіпотетичний набір схем для сприйняття площі Незалежності. Реальна колона з архангелом на сьогоднішній площі, яку сприймає приїзжий, не має адекватної схеми в гіпотетичному наборі приїжджого. У процесі споглядання колони і інших змін площі гіпотетичний набір схем приї