РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ РИСИ І ОСОБЛИВОСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ
У вивченні геологічної будови ДДЗ (ДДНГО) з висвітленням деяких питань по ОНГПР брали участь багато дослідників, роботи яких враховані здобувачем (М.П.Балуховський, В.Г.Бондарчук, С.О.Варичев, Г.І.Вакарчук, І.В.Височанський, В.К.Гавриш, М.І.Галабуда, В.Г.Дем'янчук, Г.Н.Доленко, М.І.Євдощук, О.М.Істомін, Б.П.Кабишев, В.О.Краюшкін, О.Ю.Лукін, Б.Й.Маєвський, В.Б.Порфір'єв, В.Б.Соллогуб, І.І.Чебаненко, А.В.Чекунов, М.В.Чирвінська, П.Ф.Шпак та ін.).
Геологічній будові території ОНГПР, в тому числі Північного борту чи Північної прибортової зони Дніпровського грабену, також присвячені роботи: Ю.О.Арсірія, М.Г.Відіборця, В.В.Гладуна, Є.С.Дворянина, А.Г.Демидьонка, Є.М.Довжка, Т.Є.Довжок, М.Г.Єгурнової, М.М.Здоровенка, М.П.Зюзькевича, В.П.Клочка, В.В.Колодія, Б.Л.Крупського, В.П.Лебедя, Р.М.Окрепкого, С.Г.Омелянчука, П.Т.Павленка, М.І.Пономаренка, Т.М.Пригаріної, Б.Й.Слишинського, В.І.Созанського, С.М.Стовби, В.Г.Трачука, О.Г.Цьохи, та інших [1, 4, 5, 6, 8, 17, 20, 23, 24, 37, 41, 52, 62, 75, 83, 86, 92, 93, 95, 98, 99, 102, 107, 109, 110, 119, 120, 123, 142, 143, 144, 155, 157, 160, 164, 183].
З пізнього архею, коли з'явилися перші ділянки консолідованої земної кори, почалося їх розтріскування та диференціальні рухи блоків, які утворювалися (І.І. Чебаненко, В.О. Краюшкін, В.Я. Колос та ін. [55, стор. 253-254]).
Планета Земля - це космічне тіло, яке рухається й розвивається у космічному просторі і часі. Вона перебуває під впливом сил двох основних груп: зовнішніх - космічні, гравітаційні, променеві, хімічні, впливи Сонця та інших небесних тіл; і внутрішніх - обертання Землі навколо осі, гравітаційне стиснення, гравітаційно-хімічна диференціація її внутрішньої речовини, локальні стиснення і розширення ділянок верхньої та нижньої мантії, рухи магматичних лав, періодичні підняття й опускання окремих ділянок земної кори, розтріскування літосфери і проникнення в неї малих і великих магматичних мас, розвиток структур стиснення (складчастість, орогени та ін.) і розширення (рифтогени, геосинкліналі та ін.), періодичні трансгресії (покривання водою окремих частин континентів і накопичення осадових порід) та регресії (відхід водних мас з площ континентів і розвиток процесів фізичного та хімічного руйнування гірських порід, вирівнювання рельєфу тощо).
За основу тектонічного районування приймаються зони глибинних розломів і розміщені між ними блоки. В 1966 р. І.І. Чебаненко [176] розглянув будову різних районів України з позицій розломно-блокової тектоніки і визначив, що основними регіональними розломами є північно-західні з азимутом простягання 305-315? і північно-східні - 35-45?.
Основними особливостями регіональних розломів є їх лінійність, довжина, ширина та напрямок. Слід мати на увазі, що глибинний розлом - це не одиничний розрив, а ціла система зближених розломів, що з'єднуються у вузьку протяжну лінійну зону. Окремі розломи, які утворюють тектонічну зону, можуть мати різноманітну конфігурацію і значно відхилятися в азимуті простягання, проте сама зона має визначений, витриманий на великій відстані напрямок.
ДДЗ має ряд поздовжніх і поперечних елементів, які обумовлюють особливості будови і розвитку регіону в цілому. Перш за все, це зони крайових глибинних розломів північно-західної орієнтації, по яких Північний і Південний борти відділені від зануреної центральної частини, власне Дніпровського грабена. Північний борт є одночасно схилом Воронезького кристалічного масиву, а Південний - Українського щита.
Поперечна тектонічна зональність ДДЗ обумовлена зонами древніх глибинних розломів субмеридіональної орієнтації, які обмежують дорифейські складчасті структури (Одесько-Канівсько-Чернігівська, Криворізько-Кременчуцько-Крупецька та Оріхово-Павлоградсько-Харківська).
2.1. Геологічна будова
Територія ОНГПР у регіональному плані докембрійського фундаменту приурочена до Подільсько-Брянського - на заході і Дніпровсько-Курського (Курсько-Середньопридніпровського) - на сході мегаблоків, включаючи і міжмегаблокову Криворізько-Кременчуцько-Крупецьку шовну зону, що їх розділяє.
В геологічній будові району бере участь комплекс порід осадового чохла, що перекриває кристалічні породи докембрійського фундаменту, поверхня якого на ПнБ залягає на глибинах від 1,0 км - на півночі, до 3,0-3,5 км - на півдні, поблизу зони Північного крайового порушення. В ПнПЗ поверхня кристалічних порід фундаменту занурюється до 7 км чи трохи більше.
У будові фундаменту ДДА беруть участь архей-нижньопротерозойські метаосадово-вулканічні, ультраметаморфічні та інтрузивно-метасоматичні породи, які сформувалися при різних структурно-геодинамічних режимах. Подільсько-Брянський мегаблок складений переважно гранулітовими комплексами, що складають чарнокіт-гранулітовий пояс. Для Дніпровсько-Курського (Курсько-Середньопридніпровського) мегаблоку характерні формації граніт-зеленокам'яних поясів пізнього архею і теригенно-вулканогенних порід, що сформували западини раннього протерозою. Крім того, в межах мегаблоку розвинуті утворення амфіболіт-кристалосланцево-гнейсової формації.
У верхній частині кристалічного фундаменту ОНГПР виділяється кора вивітрювання, в якій зверху вниз по розрізу відмічаються наступні зони: глиниста (каолінізації, гідролізу, кінцевого вивітрювання), вилуговування (гідрослюдизації) та дезінтеграції (мікротріщинуватості та початкової стадії вивітрювання). Нижче кори вивітрювання, в товщі щільних утворень фундаменту, розвинуті зони розущільнень (неоднорідностей, тектонітів, подрібнення) [1, 6, 24, 34, 37, 52, 60, 83, 92, 93, 95, 107, 110, 120, 123, 142, 143, 157, 164, 183].
Є.Г. Журавльов, Т.А. Лапінская та ін., 1972, виділяють за морфологічними ознаками три типи кор вивітрювання: площинну, яка має регіональний характер розповсюдження; лінійно-тріщинну, приурочену до тектонічних порушень; тріщин-но-площинну, що зустрічається в зонах інтенсивної т