РОЗДІЛ 2
ГІДРОГЕОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЧАСТИНИ ПЕРЕДАРПАТСЬКОЇ НГО
Нафта, газ, підземні води і породи, що їх вміщують, складають єдину систему, окремі складові якої поєднані між собою багатосторонніми зв'язками. Тому вже від перших кроків зародження нафто- і газовидобувної промисловості, вивченню підземних вод, що асоціюються з покладами нафти і газу, приділяється значна увага.
Одним, чи не з найперших дослідників підземних вод Карпат був відомий австрійський вчений, професор Львівського університету Бальтазар Гакет (1739-1815 рр.). Він вперше започаткував систематизоване дослідження хімізму мінеральних вод, пов'язаних з покладами нафти. Його наукова концепція про генетичне поєднання нафтоносних покладів і солених вод Передкарпаття була на той час геніальним науковим висновком [1].
У XIX ст. підземні води досліджували Стеллєр, Закржевський. Львівський вчений Т. Торосєвич, досліджуючи мінеральні сірководневі джерела, зауважив, що сірководень є результатом гниття органіки. Вивчаючи вміст трускавецької води "Нафтуся" ще в 1857р. Н. Скалковський висловив думку, що її лікувальна здатність пов'язана не тільки з сольовим складом, але і з наявністю невеликого вмісту нафти [18].
Досить детальні відомості про підземні солянки Передкарпатської НГО стосуються Бориславського нафтопромислового району і опубліковані в працях Р. Зубера (1911), К. Толвінського (1922), К. Каца (1928). К. Толвінський детально аналізує статичні рівні підземних вод та їх хімічний склад. Води бориславського пісковика розглядаються ним як води нафтового покладу, що безпосередньо межують з останнім: "Вони не зв'язані ні з інфільтраційними водами, ні з солянками поляницьких верств, а скоріше з'єднуються з водоносними горизонтами, розташованими глибше" [19].
Систематичне комплексне вивчення підземних вод Передкарпаття почалось із середини XX ст. Вже до 1941р. Українським геологічним управлінням під керівництвом С. З. Сайдаковського і співробітниками ІГН АН УРСР К. В. Маковим і А. Є. Бабинцем були виконані перші узагальнення матеріалів, які систематизували великий матеріал буріння на прісні і мінеральні води.
На початку 60-х років К. С. Гавриленко і О. Д. Штогрин, досліджуючи природу і умовини формування підземних вод нафтогазоносних районів Передкарпаття, висвітлили роль ендогенних факторів у їх формуванні. Тоді ж умовини формування підземних вод, гідрогеохімічну зональність і причини її інверсій, ступінь гідрогеологічної закритості надр і умовини водообміну вивчав А. Ф. Романюк.
З кінця 60-х років відновив роботу відділ гідрогеології нафтогазоносних провінцій ІГГГК НАН України, співробітники якого вивчали гідрогеологічну зональність нафтогазоносних провінцій, природу і умовини формування підземних вод і їх зв'язок з нафтогазоносністю. В. В. Колодієм, К. С. Гавриленко, В. М. Щепаком були розроблені гідрогеологічні критерії нафтогазоносності надр Передкарпаття. Тематика відділу поповнилася новими напрямками досліджень: палеогідрогеологією, геохімією порових розчинів і "відроджених" вод. В працях В. В. Колодія на основі гідрогеологічних ознак встановлюються шляхи міграції підземних вод і з цих позицій оцінюються перспективи нафтогазоносності. Ним вперше встановлена наявність специфічних маломінералізованих конденсаційних і солюційних вод нафтових і газових родовищ, обгрунтована їх генеза і механізм формування хімічного складу.
Методом статистичного аналізу вперше для Передкарпаття локальними ознаками нафтогазоносності було запропоновано вважати збагаченість супутніх вод бромом, стронцієм, амонієм, барієм, радієм, марганцем, двовалентним залізом.
Гідрогеологічні дослідження в Передкарпатській НГО велись, головним чином, в її північно-західній і центральній частинах, що пов'язано з відкриттям і експлуатацією тут великої кількості нафтових і газових родовищ. ЇЇ південно-східна частина не піддавалась таким детальним дослідженням і її гідрогеологічна вивченість ще не достатньо повна.
Згідно гідрогеологічного районування України на основі геоструктурного принципу [20], територія Передкарпатського прогину виділяється в самостійну гідрогеологічну одиницю - Передкарпатський артезіанський басейн. Передкарпатський артезіанський басейн розділяється на дві підобласті, що в геологічному відношенні відповідають Внутрішній і Зовнішній зонам прогину. Підобласть Внутрішньої зони має деяку гідрогеологічну близькість зі складчастими Карпатами, а підобласть Зовнішньої - із Волинсько-Подільським артезіанським басейном.
В класичному випадку під терміном "артезіанський басейн" розуміють водоносний резервуар, який характеризується наявністю областей живлення, транзиту і розвантаження напірних вод. Напори підземних вод створюються за рахунок перепаду рівнів області живлення і області розвантаження [21].
Дуже складна геологічна будова південно-східної частини Передкарпатського прогину не дозволяє розглядати його як типовий артезіанський басейн. Тут водоносні горизонти ступінчасто опускаються на глибину декількох тисяч метрів по безлічі диз'юнктивних порушень, що розчленовують водоносні комплекси на гідродинамічно роз'єднані блоки. Колектори напірних вод часто виклинюються або заміщуються водонепроникними товщами. В таких умовинах важко встановити області живлення, а ще важче області розвантаження підземних вод. Часто шляхами розвантаження напірних вод або їх перетоку з одного горизонту в інший слугують тектонічні порушення.
Надалі ми будемо користуватися схемою В. В. Колодія [22], який характеризує таку водоносну структуру як водонапірний басейн, під яким він розуміє сукупність водоносних пластів і водотривів, які їх розділяють, тріщинуватих зон з поширеними в них водами, що контролюється крупною геологічною структурою і характеризується наявністю напірних підземних вод. Водонапірні басейни ним розділяються на 5 типів: платформ і передплатформових западин, крайових і передгірських прогинів, міжгірських западин, гірськоскладчастих областей, кристалічних