РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ НАФТОГАЗОВИХ РОДОВИЩ ВНУТРІШНЬОЇ ЗОНИ ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ НА ДЕФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПОРОДНИХ МАСИВІВ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ КОЛОН СВЕРДЛОВИН
2.1. Виділення зон активізації деформаційних процесів за промисловими даними
Аналіз промислових даних показує, що зім'яття обсадних колон має місце як в процесі будівництва, так і в процесі експлуатації свердловин. При цьому більшість випадків зім'ять мали місце в період експлуатації свердловин.
В основу цього розділу покладено аналіз промислових даних з розробки Долинського, Північнодолинського, Битків-Бабченського та Орів-Уличнянського родовищ.
Долинське родовище. Долинська складка є асиметричною антикліналлю з похилим південно-західним крилом і крутим, зрізаним насувом, північно-східним. На північному сході та південному заході структура обмежена насувами з амплітудою 0,5-1,5 км, через які контактує з сусідніми антикліналями - Вигода-Витвицькою і Північно-Долинською. Південно-східна перикліналь складки опущена по одному з найбільших за амплітудою (700-800 м) у Бориславсько-Покутській зоні Тур'янському розлому, утворюючи Південно-Долинський блок. Припіднята частина (Долинський блок) поперечними скидо-зсувами, а місцями і поздовжніми підкидо-насувами меншої (25-100 м) амплітуди розбита на ряд дрібних блоків [41, 42, 43].
Перший ярус структур Бориславсько-Покутської зони (Долинська складка) частково перекривається Береговою скибою Карпат. Поверхня насуву занурюється під кутами 60-900, які з глибиною зменшуються до 15-200.
Родовище відкрите в 1950 році. Основними об'єктами розробки є менілітовий, вигодсько-бистрицький та манявський поклади. Промислова розробка менілітового покладу здійснюється з 1956 року, вигодсько-бистрицького - з 1959 року, манявського - з 1961 року.
Всі три поклади у перші роки розроблялись з використанням природної пластової енергії, тобто пружних сил і енергії розчиненого газу (менілітовий - до 1960 року, вигодсько-бистрицький - до 1961 року, манявський - до 1963 року). Цей етап характеризується інтенсивним розбурюванням кожного з них і досягненням максимального видобутку нафти - 1897,5 тис. т у 1962 році. Однак у зв'язку із зниженням пластового тиску і розвитком режиму розчиненого газу в наступні роки видобуток різко скорочується, і лише завдяки нарощуванню об'ємів нагнітання води в поклад темпи його спаду знижуються. В 1967-1973 роках він стабілізується на рівні 1200 тис. т. Після впровадження заводнення всі поклади розробляються в умовах змішаного режиму з перевагою водонапірного, що особливо характерне для еоценового покладу.
З 1974 року видобуток нафти з родовища зменшується, обводненість продукції поступово збільшується. Кожний з покладів у цей період розробляється практично при постійному підтриманні пластового тиску [44].
Початкові пластові тиски в цілому по родовищу змінюються від 30.4 (для менілітового покладу) до 32.4 (манявський поклад) МПа. Тиск насичення складає 27 МПа.
Поточні пластові тиски для менілітового покладу склали 22МПа, для вигодсько-бистрицького - 25,8МПа, для манявського - 27,4 МПа.
За період розробки Долинського родовища відомо близько 40 випадків порушення експлуатаційних колон свердловин. Всі свердловини, в яких спостерігається порушення експлуатаційних колон, нанесені на структурну карту покрівлі еоценових відкладів (рис. 2.1), і проведено їх систематизацію, в залежності від часу експлуатації до виникнення порушення колон.
Слід відмітити, що більшість випадків зім'яття обсадних колон мали місце в період експлуатації свердловин від 2 (свердловини № 356, 614) до 25 років (свердловини № 518, 310, 610, 624). У більшості свердловин зім'яття були виявлені через 10-17 років.
Дані про зім'яття обсадних колон на Долинському родовищі наведені в табл. 2.1.
Вивчення та аналіз геологічної будови Долинського родовища дозволяє виявити певні закономірності зім'яття обсадних колон в залежності від будови родовища. Виходячи з карти-схеми Долинського родовища (рис. 2.1), всі свердловини із відміченими дефектами групуються у певних зонах, обумовлених геологічною будовою. В цілому можна виділити три таких зони.
Таблиця 2.1
Дані про зім'яття обсадних колон на Долинському родовищі
(склала Гоптарьова Н.В. за матеріалами НГВУ "Долинанафтогаз")
Номер зони активізації деформаційних процесівНомер cвердловиниТип свердловиниДата введеня в експлуатаціюЗнаходилась в експлуатації до зім'яття, роківГлибина зім'яттяГлибина проходження тектонічного порушенняВідклади558експл.31.12.5992066-ml262експл.4.05.6111373-vrІ356експл.31.05.772720-pl261нагн.7.05.62141215-pl604нагн.6.08.6361567-ml505експл.31.08.57101595-ml256експл.30.07.61101570-ml624нагн.22.11.66612312100рl560експл.4.06.6081300750plІІ621нагн.31.07.6552184400
2184ml45експл.4.03.58413901875pl219експл.22.08.61516751675pl507експл.12.03.59915451550pl220нагн.5.11.60613201400pl518експл.6.07.58819261950pl614нагн.30.03.65213951600pl610нагн.29.03.68811902000ml606нагн.8.12.64518951500ml608нагн.29.04.64517301500ml502експл.4.01.58121783-ml351експл.15.08.7517816-vrІІІ310експл.22.12.62251195-vr301експл.12.11.56101735-ml306експл.29.08.56101791-ml711експл.30.01.8431434-pl822експл.24.03.76101704-pl
Перша зона відповідає чітко вираженому крутому і підгорнутому по всій довжині складки крилу, яке утворилось при насуванні Долинської складки на Північнодолинську. Якщо прийняти ширину зони 1 км, то в її межах розміщено 7 свердловин із порушеними колонами (№№ 558, 262, 356, 261, 604, 505, 256). Друга зона знаходиться в чоловій частині Берегового насуву. В цій зоні знаходиться 12 свердловин із зім'ятими колонами (№№ 624, 560, 621, 45, 219, 507, 220, 518, 614, 610, 608, 606). Третя зона, значно менша за розмірами від попе