РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Грунтово-кліматичні умови проведення дослідів
Дослідження проводилися в 1993-2001 рр. на Хмельницькій державній сільськогосподарській дослідній станції розташованій в центральній частині агрогрунтового району Західного Лісостепу.
Рельєф тут дуже пересічений численними долинами невеликих річок, ярами і балками, особливо в частині, що прилягає до Дністра. Для рельєфу характерним є наявність підвищених над рівниною на 55-65 м вапнякових гряд - кряжів, так званих товтр. Річки маловодні, але швидкотекучі, течуть вони в глибоких каньйоноподібних долинах.
У грунтовому покриві переважають малогумусні чорноземи; у південній частині області найчастіше зустрічаються опідзолені чорноземи і сірі грунти; у долинах річок і на низинах - лучні і дернові грунти. Більша частина області розташована в лісостеповій зоні і лише північніше лінії Плужне-Шепетівка-Полонне переважають ліси.
Клімат району помірно континентальний. Середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) 18-190С, а найхолоднішого (січня) від -50С до -60С. Максимальна температура влітку досягає 36-380С, а мінімальна у найбільш холодні зими - -31-320С. Середня річна температура 7-80С, середня річна кількість опадів буває в червні і липні (70-100 мм), а найменша - у лютому -30-340С. середня місячна відносна вологість найменша у травні (69%) і в серпні (75%).
Через масив відділку "Самчики", де проводилися досліди, із заходу на схід протікає р.Случ, поділяючи його на дві частини - північну лівобережну та південну правобережну - надзаплавну рівнинну терасу.
Грунтовий покрив на території станції досить строкатий. Геологічна будова території станції зумовлена процесами утворення докембрійських магматичних порід (граніт), на яких у північному масиві відбилося нашарування третинних пісків та глини, над ними сформувались два яруси лесу з прошарком похованого грунту. Материнською породою є лес середньосуглинкового, іноді легкосуглинкового мулувато-грубопилуватого механічного складу. Ця частина земель досить добре дренована сіткою улоговин, оглеєння тут відсутнє. Такі умови рельєфу сприяють утворенню змитих грунтів і погіршують вологозабезпеченість сільськогосподарських культур.
На території станції виявлено 26 видів грунту, які належать до таких основних типів і підтипів (додаток А, Б):
1) опідзолені - лісостепові грунти на лесі та лесовидних стародавньо-алювіальних суглинках (із змитими, намитими та оглеєними видами), які займають площу 2472 га (70%);
2) чорноземи типові малогумусні на лесах та лесовидних стародавньо-алювіальних суглинках (глибокі та неглибокі, карбонатні і вилугувані, деякі підстиляються твердою карбонатною породою - черепашковим сарматським вапняком) - 665,5 га (19%);
3) осолоділі грунти западин - 8 га (0,2%);
4) лучні грунти - 226 га (8,5%);
5) болотні грунти - 76 га (2,3%).
За механічним складом грунти плато типові для Хмельницького агрогрунтового району. Алювіальний характер походження грунтотвірних порід надзаплавної тераси зумовив строкатість їх механічного складу.
Водночас чітко виділяються і їх загальні особливості та відмінність від грунтів плато. Вони належать до легких грубопилуватих, пилуватих та піщаних суглинків і в цьому відношенні не є типовими для плакорних грунтів області (піску - 5-22%, мулу - 6-16%).
У грунтів, на яких розташована станція, немає певної закономірності величин, повної та капілярної вологоємкості залежно від генетичних видів, і навіть у сусідніх розрізах спостерігається деяка різноманітність, звичайно, повна вологоємкість досить значна і коливається в межах 50-60%. Капілярна вологоємність в орному шарі майже дорівнює повній, а в підорному і в інших горизонтах вона менша на 3-15%. Незначна капілярна вологоємність в орному шарі також підтверджує безструктурність його і потребує своєчасного обробітку та регулярного рихлення для знищення кірки та поліпшення аерації.
Фізико-хімічні властивості грунтів закономірно поліпшуються від темно-сірих опідзолених грунтів до чорноземів глибоких карбонатних, але окремі показники мають деякі відхилення. Вміст гумусу, як один із найважливіших показників родючості, досягає в окремих розрізах лучних чорноземів до 6,5%, в чорноземах глибоких - 4,5-5,6, в опідзолених чорноземах - 3,0-4,8, у темно-сірих грунтах - 2,5-3%.
Всі грунти, крім чорноземів карбонатних, характеризуються ненасиченістю обмінного комплексу основами і значною гідролітичною кислотністю. Обмінна ж кислотність (5,3-5,8) майже однакова у різних видів, тільки в карбонатних горизонтах вона досягає 6, рідше 7.
Майже всі чорноземи опідзолені Хмельницького агрогрунтового району мають підвищену гідролітичну кислотність (2-4 мг-екв/100 г грунту) і потребують обов'язкового вапнування.
Для проведення агротехнічних дослідів найбільш придатні грунти північного масиву земель станції - типові для Західного Лісостепу.
Клімат в районі Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції помірно теплий, середньовологий. За багаторічними даними (1881- 1935 рр.) Красилівської метеорологічної станції, середня річна температура повітря становила 6,90С.
За багаторічними даними (1960-1997 рр.) Самчиківського метеопоста, середня річна температура повітря становить 7,00С (табл.2.1). Середня багаторічна сума активних температур +100С (за 1960-1997 рр.) - 26810С (додат.В, Г).
Період з температурою повітря вище 00С (за період 1960-1997 рр.) триває 275 днів, вище +50С - 214 днів, а понад +10 - 153 дні. Середня багаторічна сума
атмосферних опадів (за 1960-1997 рр.) становить 579,0 мм, але в окремі роки вона значно коливається. Більша кількість (до 80,9%) припадає на теплий період: квітень-жовтень. Посуха під час вегетації буває рідко.
Метеорологічні показни