РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження
В основу нашої роботи покладені спостереження та дослідження 138 дітей з вродженою патологією опорно-рухового апарата. За нозологічними формами хворі розподілились на такі групи:
1) епіфізарна дисплазія - 28 (20,3 %) хворих;
2) недосконалий остеогенез - 11 (8,0 %) хворих;
3) вроджений звих стегна - 68 (49,3 %) хворих;
4) вроджене порушення розвитку нижніх кінцівок - 31 (22,4 %) хворий.
Вік обстежених пацієнтів був від 7 до 18 років. З 138 дітей 90 були (65,2 %) жіночої статі та 48 (34,8 %) - чоловічої статі.
Розподіл хворих в залежності від віку і статі в кожній нозологічній формі представлені в таблиці 2.1.1
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих з вродженими захворюваннями опорно-рухового апарата за віком і статтю
ВікНозологічна формаВЗСВПР н/кЕДНОжчЖчжчжч6-7613112--82--1----97-112-2110452214111181-5-11-12922-3--213213323--1461-122-115722111--163--11-1-171-1---1-18--1-11--Всього55 131516141465
Під спостереженням знаходилось 68 хворих з ВЗС різного ступеня вираженості, з них 55 (80,9 %) жіночої та 13 (19,1 %) чоловічої статі. Середній вік пацієнтів складав 11,5 ± 0,3 років. З 68 пацієнтів однобічна патологія виявлена у 13 (19,1 %), двобічна - у 55 (80,9 %). В залежності від методу лікування хворі були розподілені на дві групи: група А - 32 неоперованих дітей; група В - 45 пацієнтів в різні строки після оперативного лікування (сюди ввійшло 9 осіб з групи А, які прооперувалися).
Під наглядом знаходилось 31 хворий з ВПРНК, з них 15 (48,4 %) жіночої та 16 (51,6 %) чоловічої статі. Середній вік пацієнтів складав 11,8 ± 0,5 років. У пацієнтів діагностовано дві основні форми порушення: 1) вкорочення та деформації сегментів нижніх кінцівок - 23 хворих; 2) вкорочення, деформації та наявність аплазії або гіпоплазії однієї з кісток гомілок або стегна - 8 хворих. З 31 пацієнтів однобічна патологія виявлена у 29, двобічна - у 2. З 29 дітей з однобічним ураженням 11 - були неоперовані (група А), 23 - (група В) знаходились в різні строки після оперативних втручань (сюди ввійшло 5 осіб з групи А, які прооперувалися).
З епіфізарною дисплазією обстежено 28 дітей, з них 14 (50 %) жіночої та 14 (50 %) чоловічої статі. Середній вік пацієнтів складав 12,1 ± 0,6 років. З 28 осіб у 24 (85,7 %) діагностовано спондило-епіфізарну дисплазію, у 4 (14,3 %) - множинну епіфізарну дисплазію. З загальної кількості хворих у 2 (7,1 %) виявлено псевдоахондропластичну форму спондило-епіфізарної та множинної епіфізарної дисплазії. Вважаємо, що доцільно дати загальну характеристику для даних типів та узагальнити їх під назвою епіфізарні дисплазії (ЕД).
З недосконалим остеогенезом під наглядом знаходилось 11 осіб, з них 6 (54,5 %) жіночої та 5 (45,5 %) чоловічої статі. Середній вік пацієнтів складав 11,7 ± 0,9 років.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Ортопедичне обстеження
1) У всіх хворих детально збирався анамнез життя та захворювання за схемою: фізичний та статевий розвиток пацієнта, фізична активність, соматичні захворювання до цього часу (патологія ендокринної, нервової системи, шлунково-кишечного тракту, нирок, крові); наявність даної патології та інших спадкових захворювань у близьких родичів; поява перших скарг та симптомів захворювання, проведене консервативне чи оперативне лікування (вид операцій, кількість, час від останнього оперативного втручання, тривалість іммобілізації, ускладнення), наявність переломів кісток.
2) Ортопедичне обстеження проводилось всім хворим за стандартними методиками, яке включало огляд (загальний огляд та вимір росту, ваги; огляд суглобів та сегментів кінцівок, хребта на наявність деформацій), дослідження ходи, об'єму рухів в суглобах, вимір довжини кінцівок [55].
Для визначення ступеня звиху в кульшових суглобах користувалися класифікацією вродженого звиху стегна М.В. Волкова, В.Д. Дедовой (1972) [101].
2.2.2. Ультразвукова денситометрія
Ультразвукова денситометрія виконана 133 особам: 65 хворим з вродженим звихом стегна, 31 - з вродженим порушенням розвитку нижніх кінцівок, 26 - з епіфізарною дисплазією, 11 - з недосконалим остеогенезом. Деякі хворі обстежені неодноразово, тому отримано 175 результатів досліджень.
Відомо, що інтенсивність ремоделювання губчастої кісткової тканини набагато вища, ніж кортикальної, тому прояви остеопорозу в ній виявляються раніше.
Для кількісної оцінки стану губчастої кісткової тканини використовували метод ультразвукової денситометрії. Дослідження проводили на двох п'яткових кістках. При неможливості обстеження хворої нижньої кінцівки (наявність апарата зовнішньої фіксації, гіпсової пов'язки, виражених деформацій стопи та ін.) дослідження проводили тільки на здоровій кінцівці (3 пацієнта).
П'яткова кістка, як і інші кістки скелета, має неоднорідну структуру в різних ділянках. Крім того, у дітей з даними патологіями, особливо з вродженою аномалією розвитку нижніх кінцівок, виявляються різні деформації стопи та дуже варіабельні показники розмірів п'яткової кістки. Тому при дослідженнях п'ятку розташовували таким чином, щоб точка виміру припадала на дистальну ділянку п'ятки, використовуючи при цьому різні по висоті підвищення.
Дослідження структурного стану п'яткової кістки проводилось на ультразвуковому денситометрі "Achilles +" (Lunar Corp.). За допомогою приладу визначалися наступні параметри:
- швидкість поширення ультразвуку через кістку (ШПУ,м/с; Speed of sound - SOS), яка залежить від її щільності та еластичності;
- широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ, дБ/МГц; Broadband Ultrasonic Attenuation - BUA),яке відображає не тільки щільність кістки, а й кількість, розміри та