РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ЗМІНИ
В КОНОТАТИВНОМУ МАКРОКОМПОНЕНТІ
ІДЕОЛОГІЧНО ЗАБАРВЛЕНИХ НОМІНАТИВНИХ ОДИНИЦЬ
Для врахування складної гетерогенної структури конотативного значення та побудови моделі конотативних змін ІЗНО досить істотною видається схема процесів зміни оцінного компонента (емоціоналу слова), запропонована В.І. Заботкіною. На її думку, ці процеси відбуваються у трьох напрямках:
1) по лінії індукування (додавання) компонентів;
2) по лінії редукування (зменшення) компонентів;
3) по лінії субституції (заміни) одних компонентів на інші [Заботкина 1989:68].
У проекції на предмет нашого дослідження, де під компонентами розуміємо складники конотативного макрокомпонента значення (ідеологічна емотивність і власне семантичний елемент), ці три напрямки відображаються відповідно процесами ідеологізації й реідеологізації, деідеологізації, переідеологізації та вторинної ідеологізації номінативних одиниць, що, у свою чергу, супроводжується характерними для них явищами амеліорації або / і пейорації. Щоб зрозуміти їхню природу як змін конотативного значення скористаємося дефініціями цих термінів, поданими О.С. Ахмановою у "Словнику лінгвістичних термінів": "покращення" / "погіршення" значення - це "семантична зміна, у результаті якої слово стало позначати предмети (процеси, якості людей і т. ін.), які вважаються в певному суспільстві більш-менш цінними, корисними, шанованими і т. ін." [Ахманова 1966:484,490].
2.1. Процес ідеологізації номінативних одиниць сучасної української мови
Ідеологізація - це процес набуття конотативною семантикою ІЗНО ідеологічної асоціативної або асоціативно-образної семантичної ознаки в певному ІУ, що зумовлює зміну нейтральної ідеологічної оцінки на позитивну чи негативну (див. рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Процес ідеологізації
ІЗНО
"+"ІННО
"0"ІЗНО1
"-"
Базуючись на тому, що неологізм - це "слово, а також його окреме значення, вислів, які з'явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми)" [Тараненко 2000:377], ІЗНО представлені:
1) лексичними неологізмами (нова форма - нове значення), де взаємодіють квантитативний і квалітативний аспекти впливу екстралінгвальних чинників на лексичну систему мови;
2) семантичними неологізмами (стара форма - нове (ідеологічне) значення).
Відповідно до бінарності ідеологізованого ЛСП сказане стосується і апелятивів, і онімів.
2.1.1. Ідеологізація апелятивів. ІЗНО, основу яких складає СПЛ, є знаками номінації і / або знаками емотивності. Це дає підстави виділяти серед ідеологізованих і лексичних, і семантичних новоутворень дві групи: номінативні (або номінативно-зображальні) та номінативно-кваліфікативні (термін В.М. Телії)8.
2.1.1.1. Номінативно-зображальні ідеологізовані неологізми. За твердженням Є.В. Сенько, лексико-фразеологічні інновації є "своєрідною відповіддю на суспільно-мовні потреби" (цит. за: [Тогоева 2000:9]). Утвердження України як незалежної демократичної держави, потреби законотворення, прийняття нової Конституції, інших директивних документів, нормативних актів, а також висвітлення суспільно-політичного й економічного життя країни в засобах масової комунікації призвели до активізації процесів утворення численних номінацій - лексем і стійких сполучень на позначення суттєвих трансформацій у сферах політики, економіки і культури. Такі домінанти спираються на традиції європейського офіційно-ділового мовлення з урахуванням ступеня їхньої доступності для суспільства і попередньої практики українського слововживання. Основна частина назв-новацій побудована на використанні наявних в українській мові елементів, тобто вихідними словами словотвірного гнізда виступають ідеологізовані ключові лексеми: держава - державотворення, державотворці, протодержава, державність, роздержавлення, власна держава, творення держави, державотворчий процес, державне самовизначення, правова держава; самостійність - усамостійнення; суверенітет - суверенізація, гарантії суверенності, утвердження суверенітету; незалежність - незалежність України, незалежна преса; національний - національний університет, національно-демократичний, національно-культурний, національно-визвольний; ринок - ринкові відносини, ринкова політика держави, фондові ринки, фінансові ринки; приватизація - приватизація землі, ваучерна приватизація; мова - державна мова тощо9.
На відміну від лексико-фразеологічних новотворів інших терміносистем з прямо номінативним значенням, СПТ, як ми уже зауважили раніше, є носіями конотативно-номінативного різновиду первинного (прямого) значення, тобто значення, в якому денотативно-сигніфікативний і конотативний макрокомпоненти однаково представлені ядерною і периферійною частинами. Наприклад, у значенні літературознавчого неотерміна асоціонім ("здатність графічно виділеної семантеми посилено викликати в уяві читача поєднання різних асоціацій, пов'язаних зі значенням мотивуючого апелятива, контекстом твору, добою тощо, які лежать в основі формування образу великого філософського узагальнення" [Галич 1993:19]), головним є денотативно-сигніфікативний макрокомпонент, а конотативний перебуває на периферії, його ядерна частина зредукована до нуля. Навпаки - ядро лексичного значення політичного терміна-новотвору державницький, який, на відміну від слова державний - "такий, що належить державі, символізує її сутність" (власність, гроші, кошти, підприємство, службовець, герб і т. ін.), пов'язаний зі словом державник - "той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю, шукає шляхів її утвердження" (державницька ідеологія, позиція, погляди, функція, мислення, дії