РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА, ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Науково-дослідницька робота виконувалася на базі кардіологічної клініки Івано-Франківської державної медичної академії та Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру в 1998-2002 роках.
Робота базується на детальному клініко-функціональному обстеженні 170 хворих на АГ, аналізі показників ДМАТ і клініки 390 хворих, даних анкетування 2333 жителів Івано-Франківської області, результатах ДМАТ 61 здорової особи.
Відповідно до поставленої мети та сформованих завдань була розроблена структура дослідження, яка включала три етапи (рис. 2.1).
На першому етапі визначали біотропний вплив клімато-метеорологічних умов Прикарпаття на перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) шляхом:
1. Використання добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у здорових та хворих на артеріальну гіпертензію з наведенням взаємозв'язків показників ДМАТ з існуючими на момент моніторування клімато-метеорологічними параметрами та типами погодних умов;
2. Проведення широкого анкетування жителів Прикарпаття на предмет впливу клімато-метеорологічних умов на виникнення, перебіг АГ та ефективність лікування;
3. Аналізу клінічних особливостей перебігу АГ в залежності від клімато-метеорологічних умов.
За результатами першого етапу була визначена можливість та необхідність виділення серед хворих на АГ осіб з різним біотропним впливом клімато-метео-
рологічних умов, а саме:
Рис. 2.1. Структура та етапи дослідження.
- осіб із відсутністю реакції на метеорологічні умови;
- пацієнтів із метеотропною реакцією;
- осіб із синдромом метеозалежності у перебігу АГ;
- хворих із метеозалежною формою артеріальної гіпертензії.
Поряд з цим проведено клінічне районування артеріальної гіпертензії з врахуванням клімато-географічних регіонів Івано-Франківської області.
На другому етапі дослідження проводили комплекс клініко-функціональних і лабораторних досліджень хворих, які були розподілені за вказаним вище біотропним впливом. За результатами другого етапу розроблені клініко-діагностичні критерії оцінки синдрому метеозалежності і метеозалежної форми АГ.
На третьому етапі дослідження за результатами першого і другого етапів аналізували антигіпертензивну ефективність антигіпертензивних середників в залежності від виникнення несприятливих клімато-метеорологічних факторів і розробляли шляхи оптимізації лікування хворих на АГ з врахуванням біотропного впливу клімато-метеорологічних умов.
Усього аналізу піддано результати обстеження 390 хворих на АГ (в т.ч. 354 хворих на першому етапі дослідження і 170 хворих - на другому і третьому етапах дослідження і 61-го практично здорового, а також результати анкетування 2333 жителів Івано-Франківської області, в т.ч. 1625 хворих на АГ.
На третьому етапі дослідження оцінювали антигіпертензивну ефективність, за умов розвитку несприятливих клімато-метеорологічних факторів, препаратів 1-ї лінії, зокрема бета-блокаторів - метопрололу, атенололу і бетаксололу; інгібіторів АПФ - каптоприлу і еналаприлу; блокатору АТ2-рецепторів - ірбесартану; антагоністів кальцію - ніфедипіну і амлодипіну (табл. 2.1). Діуретики використовували за показаннями у хворих з гіперволемічним станом короткочасно на фоні постійного прийому інших антигіпертензивних засобів.
У 19 хворих, що отримували атенолол і у 17 хворих, яких лікували еналаприлом проаналізована можливість утримання оптимального антигіпертензивного ефекту препаратів при виникненні несприятливих медико-метеорологічних типів погоди шляхом збільшення дози ліку вдвічі від вихідної. У 25 хворих на фоні регулярного прийому атенололу призначали кверцетин (по 1 г двічі на день всередину) упродовж 1-1,5 міс.
Таблиця 2.1Кількість обстежених хворих та "оптимальні" дозові режими антигіпертензивних препаратів.Препарат Дозовий режим Кількість хворихМетопролол25 мг х 3 р/добу22Атенолол25 мг х 2 р/добу28Бетаксолол20 мг х 1 р/добу20Каптоприл25 мг х 3 р/добу20Еналаприл5 мг х 2 р/добу24Ірбесартан150 мг х 1 р/добу20Ніфедипін20 мг х 3 р/добу18Амлодипін5 мг х 1 р/добу18
В дослідження були включені хворі, у яких діагностовано гіпертонічну хворобу (ессенціальну гіпертензію) І-ІІІ стадій відповідно до критеріїв встановлення діагнозу, регламентованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я та міжнародним товариством з гіпертензії (1999), з врахуванням міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду та наказу МОЗ України №54 від 14.02.2002 р. "Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу", рішень VI Національного конгресу кардіологів України (2000).
Всі хворі до включення в дослідження обстежені на предмет причини підвищення АТ. В дослідження не включали хворих з чітко діагностованими вторинними (симптоматичними) артеріальними гіпертензіями.
Артеріальною гіпертензією, згідно до вказаних вище рекомендацій, вважали підвищення САТ до 140 мм.рт.ст. і вище, або ДАТ до 90 мм.рт.ст. і вище, якщо таке підвищення було стабільним тобто підтверджувалось при повторних вимірюваннях АТ (не менш, ніж 2-3 рази у різні дні протягом 3-4 тижнів). Оптимальним вважали цільові рівні офісного АТ, що нижчий за 140/90 мм.рт.ст. Підбір оптимальних доз антигіпертензивних засобів для утримання вказаних рів-
нів АТ здійснювали згідно рекомендацій Українського товариства кардіологів.
Розподіл обстежених хворих на артеріальну гіпертензію за віком та статтю поданий у табл. 2.2. 79,0% обстежених складали чоловіки і 21,0% - жінки. В дослідження було включено 9,5% хворих віком 30-44 років, 61,3% хворих віком 45-59 років і 29,2% хворих - 60-74 роки. На всіх етапах дослідження суттєвої різниці у розподілі хворих за статтю та віком не було.
Таблиця 2.2Розподіл обстежених хворих на артеріальну гіпертензію за віком і статтю.
ВікВсього
(n=390)На 1-му етапі
(n=354)