РОЗДІЛ 2
ЗМІНИ ЛАНДШАФТІВ ПЕРЕЗВОЛОЖЕНИХ ТЕРИТОРІЙ І ЇХ ФІТОКОМПОНЕНТУ ПІД ВПЛИВОМ
ОСУШЕННЯ
2.1. Історія досліджень болотних і перезволожених територій Полісся
Аналіз літературних джерел дає підставу виділити три основні напрямки
досліджень болотних екосистем та екосистем перезволожених земель на території
України й Білорусі. Такі дослідження, насамперед, були проведені на території
Українського та Білоруського Полісся, де названі екосистеми є досить
репрезентативними.
Історично першим напрямком досліджень було вивчення характерних особливостей
власне болотних і болотно-лучних екосистем, умов їх формування та еволюції. З
практичної точки зору цей напрямок досліджень був пов’язаний із необхідністю
оцінки умов і ресурсів указаних екосистем та можливістю їх господарського
використання. Він не втратив свого значення й на даний час.
Другий напрямок досліджень почав формуватися з кінця ХІХ ст. та пов’язаний із
вивченням болотних і болотно-лучних екосистем як потенційних об’єктів для
осушувальної меліорації. Цей напрямок залишався домінуючим практично до
середини 80-х років ХХ століття, а ж поки негативні наслідки проведення
осушувальної меліорації не проявилися повною мірою.
Третій напрямок досліджень розвивався в міру того, як зростали масштаби
проведення осушувальної меліорації та освоєння осушених земель під
сільськогосподарське виробництво. Спочатку він мав чітке практичне спрямування
й був пов’язаний із вивченням зміни окремих компонентів екосистем, насамперед,
гідрологічного режиму та ґрунтів під впливом осушення. Однак, починаючи з 30-х
років, з’являються дискусійні роботи про вплив осушення на природу [117].
Приблизно з 60-х років, цей напрямок починає набувати безпосереднього
екологічного спрямування. Проведення осушувальної меліорації та її наслідки
починають вивчатися з точки зору їх впливу на екологічний стан меліорованих і
прилеглих до них територій.
Результати досліджень боліт на території України знайшли своє відображення в
численних працях, які присвячені вивченню як окремих компонентів болотних
екосистем і їх природних ресурсів, так і боліт у цілому, особливо їх типології.
До 1917 р. були опубліковані праці таких дослідників, як Г.І. Танфільєв [156],
В.С. Доктуровський [61], В.В. Монтрезор [111], А.С. Рогович [146], І.К.
Пачоський [129, 130, 131]. Із праць, які опубліковані до 1944 р., найбільш
повними є праці Д.К. Зерова [69, 70], Ф.Я. Лєвіної [96], S. Tolpa [195], S.
Kulczynski [188].
У післявоєнний період були проведені об’ємні дослідження найбільш заболочених
регіонів України, насамперед, Українського Полісся. Їх результати знайшли своє
узагальнення в працях таких відомих учених, як Г.Ф. Бачурина [18], Г.Ф.
Бачурина, Є.М. Брадіс [19], Є.М. Брадіс [23, 24], М.С. Боч, Є.М. Рубцов [22],
Є.М. Брадіс, Г.Ф. Бачурина [28, 29], Є.М. Брадіс, Л.С.Балашов [27], І.М.
Григора [54, 55], А.І. Кузьмичов [92], А.І. Барбарич [17].
У 70-х роках було продовжено вивчення поліських боліт із метою вдосконалення їх
класифікації, типології та торфово-болотного районування. В цей період були
опубліковані праці Т.Л. Андрієнко, А.І. Кузьмичова, О.І. Прядко [5], І.М.
Григори [56, 57], Є.М. Брадіс [25], Є.М. Брадіс, А.І. Кузьмичова, Т.Л.
Андрієнко, Є.Б. Батячова [30], Є.М. Брадіс, Т.Л. Андрієнко [26]. В подальшому
вивчення болотних екосистем набуває переважно екологічного спрямування.
Дослідження боліт Білоруського Полісся були проведені рядом учених, особливо в
післявоєнний період. Результати вивчення рослинності білоруських боліт
опубліковані в праці В.В. Адамова, І.К. Ярошевича [1]. Оцінка болотно-торфового
потенціалу Білорусі приведена в працях С.М. Тюремнова [161, 162]. В 60-70-х
роках проводиться інтенсивне вивчення природних ресурсів, насамперед, флори та
рослинності Білоруського Полісся, за результатами якого були опубліковані праці
Є.О. Круганової, Н.А. Буртис, М.І. Петручука [89, 90], Є.О. Круганової, О.С.
Крачковського [91], В.І. Парфьонова, Н.Ф. Козловської [127], В.І. Парфьонова,
Г.А. Кім [126], Н.Ф. Козловської, В.І. Парфьонова [83], І.Д. Юркевича та ін.
[174], І.Д. Юркевича, Є.О. Круганової, Н.А. Буртис [176], І.Д. Юркевича, М.Ф.
Ловчого, В.С. Гельтмана [177], М.О. Конойко [86], Н.Ф. Козловської [82], І.Д.
Юркевича, Д.С. Голода, В.С. Адеріхо [175]. В цей же період продовжуються
дослідження з метою оцінки рослинних ресурсів Білоруського Полісся та
можливості їх використання [151, 178]. В 90-х роках вивченням верхових боліт
Білорусі займається Т.Й. Кухарчик [94, 95].
Осушувальні роботи з метою освоєння болотних масивів, як свідчать наявні
документи [73, 81], почали проводитись досить давно. В Росії культура боліт
почала застосовуватись окремими багатими землевласниками в кінці XVII ст.
Масове осушення болотних земель, починаючи з ХІХ ст., стало практикуватись
спочатку в Архангельській, а потім і в інших губерніях Росії. В другій половині
ХІХ ст. були організовані перші болотні станції в Швеції та Німеччині.
Осушувальні роботи на території Білоруського та Українського Полісся в
незначних масштабах мали місце ще в ХVІІІ-ХІХ ст., однак наукова основа їх
здійснення почала складатися лише в кінці ХІХ ст. Початок цьому поклала Західна
експедиція під керівництвом І.І. Жилінського [65]. У кінці минулого та на
початку нинішнього століття з’являються перші праці вітчизняних і зарубіжних
учених, які присвячені осушенню та господарському освоєнню боліт [38, 39, 164,
166, 186, 187, 191, 192].
Для розробки методів осушення боліт у 1913-1918 рр. були організовані перші
дослідні болотні станції та поля: Рудня-Радовельська (1913 р., Житомирська
обл.), Сарненське бо
- Київ+380960830922