РОЗДІЛ 2
ВНЕСОК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ У ВИХОВАННЯ
ХУДОЖНЬОЇ ЕЛІТИ УКРАЇНИ (1917-1941)
2.1. Передумови заснування і становлення Української академії мистецтва
(1917-1922)
Думка про відкриття академії мистецтва вже досить давно назріла в середовищі
художньої громадськості Києва. Проблема створення національного вищого
навчального закладу на Україні особливо загострилася із встановленням
державності 1917 року. Один із професорів-фундаторів УАМ М.Бурачек писав: “З
вибухом революції, коли виникли нові інтереси, завдання, то разом з могутнім
пориванням до відродження всього українського народу виникла необхідність
закласти школу і для національного мистецтва.”/19/[v]
М.Бурачек дав влучну оцінку ситуації, що склалася в тогочасному мистецькому
середовищі: “Те, що ми маємо у Києві, не єсть мистецтвом самобутнім, яке вільно
виросло з ґрунту національного, яким мають щастя похвалятися японці, французи,
англійці, на яке так недавно спромоглися росіяне, поляки, чехи. Київ годується
макулатурою мистецтва: “чужоїдними” рослинами, що зросли на нашій ниві, бо всі
ці “ізми” виросли десь далеко, на чужій стороні, і чужі нашому духові.”/19/[vi]
Вболіваючи за долю українського образотворчого мистецтва, М.Бурачек закликав
художників відмовитися від бездумного наслідування нових художніх стилів і
“стати на свій шлях”./19/[vii]
Ідея створення Української академії мистецтва виникла в липні 1917 року на
четвергах Д.Антоновича, де збиралася творча еліта Києва. Голова Центральної
Ради М.Грушевський і Генеральний секретар освіти І. Стешенко підтримали цю
ідею, і за їхнім дорученням було утворено комісію з підготовки програми вищого
художнього навчального закладу. Для досягнення рівня європейських національних
академій /96/[viii] УАМ потрібно було за короткий час пройти тривалий шлях
становлення. У серпні 1917 року комісія розробила статут навчального закладу і
визначила викладацький склад, у жовтні була обрана Рада академії, до якої
ввійшли художники – М.Бойчук, М.Бурачек, М.Жук, В.Кричевський, Ф.Кричевський,
А.Маневич, О.Мурашко, Г.Нарбут, а також окремі члени організаційної комісії,
очолюваної Д.Щербаківський /100/[ix]. Радою академії було також затверджено
професорів-керівників /189/[x] індивідуальних творчих майстерень:
Ф.Кричевського – майстерні побутового та історичного жанру, офорту та
скульптури, О.Мурашка – портрета, М.Жука – декоративного малярства,
В.Кричевського – українського народного будівництва й народного мистецтва,
А.Маневича – декоративного пейзажу, М.Бурачека – інтимного пейзажу, М.Бойчука –
релігійного малярства, мозаїки, фрески та ікони, Г.Нарбута – графіки. На той
час система індивідуальних творчих майстерень практикувалася в багатьох
художніх закладах Європи. В Петербурзькій Академії Художеств індивідуальні
майстерні було запроваджено 1890 року, але в УАМ статус керівника майстерні
дещо іншим. Професор був більш самостійним у виборі власної методики
викладання, за зразок було взято засади майстерень доби Відродження.
18 грудня 1917 року було офіційно відкрито Українську академію мистецтва
(Рис.Д.1).
На першому засіданні професорів УАМ кандидатуру О.Мурашка було висунуто на
посаду ректора (згідно зі статутом ректор-художник обирався з числа професорів
на три роки), але він відмовився. Рада академії хотіла вибрати ректором
В.Кричевського, та він також відмовився, мотивуючи це відсутністю
організаторських здібностей. Першим ректором Української академії мистецтва
було одностайно обрано Ф.Кричевського, а в січні 1919 року – Г.Нарбута що
працював на цій посаді до 1920 року. Г.Нарбут помер 1920 року після тяжкої
хвороби.
Оскільки академія не мала власного приміщення, їй було тимчасово надано кімнату
на третьому поверсі у будинку Центральної Ради. Тут знаходилася і канцелярія,
де відбувалися засідання Ради академії на чолі з ректором, і Комітет виставки
професорських картин. Навчальні майстерні та аудиторії певний час функціонували
в різних місцях Києва. Внаслідок складної політичної та економічної ситуації
академія не мала постійного приміщення для проведення практичних занять.
/96/[xi]
На формуванні системи викладання живопису в академії позначилися методи,
засвоєні професорами-засновниками під час навчання у різних художніх закладах
Росії та Європи. Однак величезну роль у цьому процесі відіграли також навчальні
художні заклади, що функціонували в Україні і в Києві зокрема. З історією
Київської рисувальної школи, очолюваної видатним українським педагогом
М.І.Мурашком (1844-1904), органічно пов’язана історія академії. Ця школа
проіснувала понад чверть століття, випустивши три тисячі вихованців, чим зажила
слави далеко за межами Києва./96/[xii] Навчальний заклад займає визначне місце
в історії художньої освіти в Україні, він був одним із перших, що підтримували
починання демократичної мистецької спільноти тогочасної Росії. Прогресивність
Київської рисувальної школи ще й у тому, що навчатись у ній мала можливість
молодь різного соціального стану, бо платня за освіту була незначною, а в
окремих випадках учні, що не мали змоги платити за навчання, проходили курс
занять безкоштовно.
Тут викладалися живопис, малюнок, анатомія та перспектива. Розуміючи значення
культурного зростання світогляду учнів, М.Мурашко ввів у 80-их роках курс
теоретичних дисциплін. Особлива увага приділялася живопису і тематичній
картині. Це зумовлювалося тісними зв’язками з Товариством пересувних виставок,
члени якого найбільше значення надавали сюжетній картині і її виховній ролі.
“Школа зобов’язана дійсно навчити вас говорити (формами і к
- Київ+380960830922