Розділ 2
Методика поглибленого вивчення основ апаратного та системного програмного
забезпечення в вищому педагогічному навчальному закладі
2.1. Науково-практичні засади формування змісту спеціального лабораторного
практикуму
Для ефективного використання комп’ютеризованих засобів у навчальному процесі
середніх навчальних закладів учитель повинен володіти не тільки
психолого-педагогічними прийомами та елементарними навичками користування
зазначеними технічними засобами, а і мати певну сукупність знань, умінь і
навичок щодо налагодження апаратних та системних програмних засобів.
Основу підготовки вчителя інформатики складають професійно-особистісний
розвиток і саморозвиток педагога на особистісному рівні. Він стає активним
суб’єктом, що реалізує в педагогічній професії свій спосіб діяльності.
Майбутньому вчителю інформатики потрібно буде організовувати навчальний процес,
проводити лабораторні роботи, керувати технічною творчістю учнів, технічно
грамотно експлуатувати та обслуговувати електронну апаратуру, програмні засоби,
постійно оволодівати новими технологіями та засобами інформатики.
Визначення змісту лабораторного практикуму при підготовці майбутніх вчителів
інформатики середніх навчальних закладів здійснювалось, виходячи з двох
основних факторів: початкового рівня знань суб’єкта навчання (студента) і
очікуваного, вірогідного рівня знань. Початковий рівень знань та зацікавленість
у навчанні формується у студентів під час вивчення суміжних предметів з
використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Для визначення цього
рівня проводився аналіз навчальних програм фізико-математичних факультетів
вищих педагогічних навчальних закладів та опитування студентів шляхом
анкетування перед проведенням лабораторного практикуму. Під час проходження
педагогічної практики в середніх навчальних закладах, а також на семінарських
заняттях з’ясовується як початковий рівень знань, умінь та навичок щодо
налагодження апаратних та системних програмних засобів, так і зацікавленість у
їх набутті.
Не менш важливим є також другий етап – планування очікуваного рівня знань, який
базується на потребах професійної діяльності вчителя інформатики. Визначення
цього рівня проводилось шляхом аналізу освітньо-кваліфікаційної характеристики
та анкетування вчителів, враховуючи динаміку впровадження інформаційних
технологій у навчальний процес середніх навчальних закладів.
Планування і створення елементів системи підготовки фахівця у вищій школі
нерозривно пов’язане з основними загальними завданнями вищої школи. Сюди можна
віднести підготовку фахівців на рівні досягнень сучасної науки, техніки,
культури і суспільного виробництва, здатних забезпечити подальший
науково-технічний прогрес [6]. Це завдання нерозривно пов’язане з формуванням у
студентів професійних компетенцій майбутньої діяльності.
Формування змісту лабораторного практикуму проводилось з урахуванням
фундаментальних і інструментальних знань, тенденцій розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій, вимог до рівнів загального і наукового
розвитку студентів, до їх світогляду.
Зміст навчання, у даному випадку, може коригуватись з урахуванням змістового
наповнення моделі майбутньої професійної діяльності фахівця і вимог, які
визначаються не тільки специфікою педагогічної діяльності, а і розвитком
програмно-апаратних засобів, які є знаряддями цієї діяльності.
Майбутня професійна діяльність студентів пов’язана з навчанням шкільного
предмету „Інформатика”, який будується за такими змістовими лініями [79]:
1. Інформація та інформаційні процеси.
2. Моделювання.
3. Інформаційні технології.
3.1 Інформаційна система.
3.2 Технологія розв’язування задач з використанням засобів
інформаційно-комунікаційних технологій.
4. Алгоритмізація і програмування.
Ці лінії є більш стабільними відносно розвитку програмного й апаратного
наповнення, на основі якого вони вивчаються.
Тенденції такого розвитку стосуються з одного боку створення більш зручних
інтерфейсів програмних засобів (україномовні програми, розширення панелей
інструментів, більш зрозумілі піктограми тощо), автоматизації при під’єднанні
апаратних пристроїв та встановленні операційних систем і прикладних програм
(використання технології plug play, розширення баз драйверів тощо), а з іншого
– розширення можливостей використання сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій, потребують більш глибоких знань для повноцінного їх використання.
В Україні становлення інформатики як шкільного предмету в середині 80-х років
минулого століття базувалось на використанні різних, в більшості випадків
програмно і апаратно несумісних комп’ютерних систем (комп’ютери ДВК,
Електроніка, Ямаха, Агат, Правец-86, Корвет, Іскра, ЕС-1840, Нейрон, Пошук та
ін., операційні системи ФОДОС, РАФОС, СР/М, MSX-DOS, М-86, АДОС та ін.), які
мали значно розбіжні конструктивні характеристики. При цьому виникали
нездоланні труднощі тиражування і поширення програмних засобів навчального
призначення та їх багатократної адаптації до різних комп’ютерних систем. Такий
стан виключав можливості систематизувати апаратні і програмні засоби для
відповідного змістового наповнення шкільного предмету „Інформатика”, а також
унеможливлював створення необхідної бази навчальних програм. Це приводило до
стримування інформатизації навчального процесу, зниження ефективності
використання інформаційно-комунікаційних технологій і заважало швидкому та
повному розкриттю потенціалу інформатизації методичної системи підготовки
студентів вищих педагогічних навчальних закладів і роботи вчителя
- Київ+380960830922