РОЗДІЛ 2
ГЕНЕЗА ТА АНАЛІЗ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Приватна власність у філософській традиції і в ранній філософії Маркса.
Дослідженню приватної власності Маркс приділяє значну увагу у своїй ранній творчості. Доцільним буде зазначити, що через призму приватної власності філософ аналізує всі форми власності взагалі. Виклад поглядів Маркса на приватну власність доцільно розпочати із ретроспективного розгляду поглядів на приватну власність, які формували позицію мислителя.
Одним з перших філософів, що доторкались проблематики приватної власності, був Д. Локк. В його роботі "Про громадянське управління" подане розуміння власності, що переходить з громадянського в приватний стан. Він вважає, що хоч земля та нижчі істоти належать всім людям, все ж кожна людина має певну власність, що заключена в її власній особистості, і на яку ніхто, окрім неї, не має ніякого права. Він пише: "Ми можемо сказати, що праця його тіла і праця його рук за самою природою речей належить йому. Те, що людина добула з предметів, створених і даних їй природою, вона злила зі своєю працею, з чимось таким, що йому невід?ємно належить, - і тим самим робить це своєю власністю." [45, 530]. Коли людина дещо виводить із стану загальної власності, в який її помістила природа, то завдяки своїй праці людина щось додає до цього предмету, що виключає загальне право власності інших людей. Адже, оскільки ця праця є безперечно власністю того, хто працює, то логічно, що ні один сторонній не має права на продукт цієї праці, і саме тут, за думкою Локка, починається приватна власність.
А.Сміт та Д.Рікардо сприйняли ідею Локка про природність вільної приватної власності. Якщо приватна власність природньо є приналежністю людської сутності, то вона сприймається як фактичне існування, яке не потребує пояснень. Таким чином, доцільно досліджувати лише економічну сторону власності. А.Сміт та Д.Рікардо дали прогресивне для свого часу економічне тлумачення саме такої форми як приватна власність. В умовах коли вільна приватна власність "природнім" шляхом уже створилася в живій реальності, дослідники направили свій інтерес на захист свободи приватної власності від надмірних втручань держави. Визнаючи економічні закони природніми, вони стверджували, що втручання держави лише викривляє їх дію. Згідно з цим і законодавство і митна політика держави повинні базуватися на принципах свободи підприємницької діяльності і недоторканості "природнього права приватної власності".
Принцип недоторканності приватної власності більше всього відповідає такому функціонуванню економіки, при якому досягається швидке накопичення капіталу та найбільш ефективне розподілення засобів виробництва і праці між різними галузями і знімаються всякі обмеження для збагачення народів.
Дослідник В.П. Шкредов вказує, що разом з тим в роботах А.Сміта та Д.Рікардо зображується зв'язок між певними економічними категоріями та приватною власністю. Згідно зі своєю концепцією, Сміт формулює положення, що всі надбання світу спочатку були придбані не на золото і срібло, а лише працею. (В роботі " Дослідження про природу і причини багатства народів.")
За словами В.П. Шкредова, згідно Локку, приватна власність має свою природньо-правову основу в суті самої людини, в її природній рівності, в однаковому використанні визначеного природою закону збереження свого існування. За Локком, праця - першопочаткова основа приватної власності. Приватна власність протиставляється загальній власності і визначається в якості права власності окремого індивіда. Разом з тим це є власність людини як вільного індивіда, що не відчуває на собі ніякої іншої влади, окрім законів природи і держави. Локк під природнім правом власності розуміє не правові норми, установлені законодавством, а реальний факт власності. Відносно юридичних норм, що регулюють відповідні фактичні відношення, то в ті часи їх прийнято було називати позитивним правом, або позитивним законом. Згідно з цим держава не створює права приватної власності, а через "позитивні конституції" лише регулює природньо розвинуте право вільної приватної власності та захищає його від всіляких посягань. Таким чином, право власності перетворюється в право громадянського суспільства, тобто право, яке підтримується і захищається не кожним окремим індивідом, а державою за допомогою законів, судових та інших державних органів. В громадянському суспільстві свобода індивіда обмежена лише тими виключеннями, що вони встановлені законодавчим органом держави. З цього випливає, що природнє право власності в громадянському суспільстві залишається правом вільної приватної власності.
Автор зазначає, що доки не було приватної власності на землю і на нагромаджений капітал, продукт праці повністю належав лише тому, хто його виробив. Але таке положення не може зберегтись з появою приватної власності на землю і з появою капіталу. Таким чином, Сміт підходить до виділення двох типів приватної власності: того, який характерний привласненням повного продукту своєї праці, та іншого виду приватної власності, в якому передбачені відрахування із продукту праці на користь власника землі або власника матеріалів для праці, тобто власника засобів виробництва, власника капіталу.
Виходячи з таких міркувань А.Сміт ділить буржуазне суспільство на три основних класи: власників землі (ті що живуть на ренту), робітників (ті що живуть на заробітну плату) та купців і промисловців (ті що живуть на прибуток з капіталу). Отже, поділ на класи відбувається за двома ознаками: формою привласнення (рента, заробітна плата, прибуток) та володіння тими чи іншими елементами власності (земля, праця, капітал в сенсі засобів виробництва). В ході свого дослідження А.Сміт зображує свободу приватної власності як священне і недоторкане право.
Д.Рікардо безпосередньому розгляду власності приділяє ще менше уваги, виходячи в цьому відношенні з тих теоретичних засад, що вони були створені А.Смітом. Він також визнавав виняткове значення приватної власності в розвитку економічних відносин. Але
- Київ+380960830922