РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Фізико-географічна характеристика району досліджень
Дністер - одна з найбільших рік України й основна водна артерія заходу країни. Ріка бере початок на пiвнiчних схилах Карпатських гiр, її довжина становить понад 1350 км а площа водозбору 72100 км2. Водний стiк Днiстра коливається з роками з тенденцiєю до зниження не тiльки в залежностi вiд водностi року, але й обсягiв водокористування. Водозбiрна площа рiки розташована в межах густозаселеної територiї з високим промисловим потенцiалом та iнтенсивним розвитком сiльського господарства. Значнi коливання водного стоку, гiрське живлення за рахунок снiгiв, що акумулюють значнi об'єми забруднень (70 % стоку), наявнiсть багаторазових зливових паводкiв, що обумовлюють рiзке зростання надходжень з навколишніх ландшафтiв, висока iнтенсивнiсть водокористування та скидання великого об'єму комунально-побутових, промислових, дренажних, тваринницьких та сiльськогосподарських стокiв створюють у басейні Днiстра складну санiтарно-бiологiчну i еколого-токсикологiчну ситуацiю [107].
Днiстер протiкає рiзними фiзико-географiчними зонами. Існує кілька поділів на частини р. Дністер, до недавнього часу найбільш поширеним був поділ за умовами живлення. Весь басейн ріки згідно з його орографічними та кліматичними особливостями поділяють на три частини. Карпатська, гірська частина басейну (від витоків до впадіння р. Бистриця), має сильно розвинуту гідрографічну сітку, густотою до 1-1,5 км/км2, це головна область формування стоку рiки. Волино-Подiльська частина (від р. Бистриця до с. Кам'янка), представляє собою пагорбисту поверхню пiвденного схилу Волинської височини i також має добре розвинену гiдрографiчну сiтку (до 0,7-1,0 км/км2). Пiвденна частина басейну - розчленована рiвнина з малими ухилами i слаборозвиненою гiдрографiчною сiткою (бiля 0,2 км/км2) [107].
Під час досліджень ми користувались поділом, прийнятим в україно-німецькому проекті "Дністер", де басейном верхнього Дністра вважається територія водозбору від витоків, до впадіння з лівого берега р. Коропець у Тернопільській обл., площею понад 22 тис. км2 (рис. 2.1). Ця територія припадає на Львiвську, Івано-Франкiвську та Тернопiльську областi [81]. У Львiвський обл. р. Днiстер бере початок з джерел, якi виходять на поверхню на пiвнiчно-захiдному схилi гори Розлуч бiля с. Середа на висотi 760 м. верхня дiлянка (Карпатська) самого Днiстра нами не досліджувалась, вона являє собою бурхливий гiрський потiк з порогами, водоспадами, глибинами вiд 0,5-1,5 м (на перекатах) до 2-7 м (на плесах). Швидкiсть течiї на цiй дiлянцi досягає 2-2,5 м/с. Перші 45 км долини верхньої ділянки Дністра, - це глибокий (до 80-100 м) V-подiбний каньйон з урвистими схилами. Нижче м. Старий Самбір, у районi Сяно-Днiстровської низовини, долина рiки розширюється (до 10-13 км), а поблизу с. Розвадiв звужується до 3-6 км, має скриньоподiбну форму i стрімкі високі (до 40-80 м) схили [95]. У цій частині річища островів придатних для гніздування крячків практично немає.
Живлення рiки змiшане: у весняний перiод основним джерелом є талi снiговi води; з травня по жовтень - дощове живлення, потiм домiнуюче значення мають пiдземнi води. Велика кiлькiсть опадiв зi значним нахилом поверхнi викликає високий стiк. До найбiльших витрат води в Днiстрi призводять танення снiгу та лiтньо-осiннi дощi. Найвищi рiвнi води спостерiгаються пiд час лiтнiх паводкiв, в окремi роки - осiннiх i навiть зимових.
Рис. 2.1. Карто-схема басейну верхнього Дністра.
Весняне пiдняття рiвня води у середньому починається в кiнцi лютого - на початку березня. Весняна повiнь на Днiстрi посилюється дощами, тому проходить декiлькома хвилями. Пiд час повенi вода пiднiмається вiд 8 до 166 см, а в окремi роки до 3,5-5,5 м за добу.
У лiтньо-осiннiй перiод спостерiгається до 3-5 паводкiв, а в окремi роки 12-15 (1927, 1941, 1955 рр.). Середня тривалiсть паводкiв 10-25 днiв, максимальна - 55 днiв (1948, 1955 рр.). Рiвень води пiд час паводкiв пiднiмається до 0,5-2 м i навiть до 6 м за добу i бiльше. Пiд час теплих зим бувають 1-3 паводки тривалiстю 15-30 днiв [95].
У межах Івано-Франкiвської областi рiчкова сiтка Днiстра має пiр'їсту будову. Сiтка правих i лiвих приток Днiстра, в зв'язку з особливостями рельєфу i клiмату цих районiв, розвинена нерiвномiрно. Найбiльш розвинена сiтка правих приток, якi формуються у щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. До них належать: Свiча, Лiмниця, Луква, Бистриця та ін. Цi рiки мають досить розгалужену систему, особливо в гiрській частинi. На Карпатськi притоки припадає близько 70% водозбiрної площi басейну Днiстра. На схiд вiд Бистрицi, на Покутській височинi, правобережжя Днiстра має слабо розвинену рiчкову систему. Рiки тут трапляються рiдко, невеликi, зазвичай маловоднi. Незначна густина рiчкової сiтки в цiй мiсцевостi пов'язана з карстовими явищами. З Покутських приток Днiстра зазначимо такi: Тлумач, Хотимирка, Лемець та iнші. Довжина їх не перевищує 20-30 км. У лiвобережнiй частинi, в межах Івано-Франкiвської областi, Днiстер збирає води з Опiльської височини (Гнила Липа, Свiрж та ін.). Цi рiки також утворюють слабо розвиненi системи.
У межах верхньої частини Днiстер має ряд характерних особливостей, якi безпосередньо впливають на якiсний i кiлькiсний склад орнiтофауни. У першу чергу, це наявнiсть, практично на всьому вiдрiзку шляху, смуги прибережних заростей, основним компонентом яких є рiзнi види верб.
Меншу частину берегiв займають вiдкритi бiотопи: луки, пасовища, сiльськогосподарськi угiддя; i зовсiм незначну - лiсовi масиви. Береги Днiстра часто є урвистими, висотою вiд 1 до 3 м. У руслi рiки, особливо в нижнiй частинi верхньої течії, є значна кiлькiсть островiв. У багатьох мiсцях рiка утворює старицi, найбiльшi з яких знаходяться мiж с. Розвадiв i с. Верин Миколаївського р-ну, коло с. Залiски Жидачiвського р-ну Львiвської обл. та бiля с. Водники Галицького р-ну Івано-Франкiвської обл. На берегах д