РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, МЕТОДИ І ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕНЬ
Лучні біогеоценози як складні природні системи з багатьма структурними компонентами, між якими існують різноманітні взаємозв'язки, що зумовлюють стабільність функціонування і процеси саморегуляції - досить важкі для пізнання механізмів підвищення їх продуктивності. Фахівці в цій галузі [132] розробили методичні підходи до їх вивчення, які пропонують здійснювати в таких напрямах.
1. Абіотична частина (сонячна радіація, волога, ґрунти і режим інших чинників середовища).
2. Продуценти (автотрофні організми, їх видовий склад і поєднання в угрупованнях, екобіоморфи, структура фітоценозів, продукція фітомаси, вміст у ній хімічних речовин).
3. Консументи і редуценти (біотрофи і сапрофаги) як споживачі органічного матеріалу.
Взявши за основу ці методичні положення, ми зосередили свою увагу на вивченні їх продуктивності під впливом чинників, що є визначальними в тих чи інших умовах рельєфу, трофічності ґрунтів, видового складу лучних фітоценозів та їхніх едифікаторів. З урахуванням впливу людини на ґрунти через внесення добрив, організацію використання (випасання, сінокосіння) екологічні наслідки цих процесів, ми зорієнтували свою увагу на виявленні (пошуку) механізмів саморегуляції екологічної рівноваги підвищення їх продуктивності та охорони від забруднень..
Працюючи багато років на стику біологічних, аграрних та економічних наук, нам поталанило обґрунтувати актуальність проблеми, сформувати мету й програму досліджень і реалізувати ідею її вирішення.
Розробляючи програму досліджень цієї складної і водночас актуальної теми, ми переконалися, що в ній мають бути виділені стратегічні й тактичні цілі.
До стратегічних цілей ми віднесли вивчення стану розробки теми в науковій літературі, що включає фундаментальні положення екологічної науки про агроекосистему, лучні біогеоценози, принципи їх функціонування, продукційний процес, абіотичні і біотичні чинники його забезпечення, потоки енергії, речовин та їх трансформування в агробіогеоценозах, стан їхньої продуктивності й існуючі способи відновлення екологічного балансу, а також причини, що порушують його. Сюди ми віднесли також і дискусійні аспекти, питання, недостатньо розроблені в науковій літературі.
Тактичними цілями ми вважаємо пошук і розробку методів дослідження і вивчення специфіки лучних агробіогеоценозів Карпат, стан їхньої продуктивності, екологічної стійкості, вплив антропогенного чинника на них, пошук систем, технологій і засобів підвищення продуктивності, які б відновлювали екологічний баланс, поліпшували якість лучнопасовищних кормів і виробленої на їхній основі тваринницької продукції. До цих цілей ми відносимо також виробничу апробацію отриманих результатів досліджень, їх інтегральну оцінку, а також розробку систем інноваційних заходів щодо впровадження у виробництво екологічно ефективних систем підвищення продуктивності лучних агробіогеоценозів.
Першою метою праці є вивчення складу, структури карпатської агроекосистеми, рівня і наслідків її техногенного забруднення, назрілої об'єктивної необхідності і можливостей розробки механізмів саморегуляції моделей підвищення продуктивності, охорони й господарського використання лучнопасовищних біогеоценозів; розкриття теоретичних і прикладних основ примноження біоенергетичних ресурсів гірських ґрунтів для розширеного відтворення їхньої родючості.
Друга мета - вивчення механізму еколого-біологічного впливу на лучні біогеоценози для ефективнішого використання біосферних ресурсів - енергії сонця, вуглекислого газу, азоту атмосфери і посилення продукційного процесу в гірському регіоні, оскільки штучно синтезовані добрива, які завозять сюди, неефективні з екологічного, економічного та соціального поглядів.
Третя мета випливає з двох попередніх, а саме: вивчення впливу біогенних добрив на відновлення механізмів саморегуляції екологічного балансу в лучних агробіогеоценозах, посилення біологічної активності ґрунтів та зміну флористичного складу лучних фітоценозів, їх продуктивність, якість урожаю трав, інтегральну ефективність і перспективу використання.
Формування екологічних механізмів підвищення продуктивності, охорони, а також раціонального використання лучних біогеоценозів потребує глибокого вивчення сукупності взаємозв'язків і чинників, що їх обумовлюють. Тому без глибокого осмислення фундаментальних положень функціонування агробіогеоценозів, без вивчення сьогоднішнього їх стану, екологічних наслідків відтворення за техногенними системами, було б неможливо формувати екологічні принципи і напрями оздоровлення, а також перспективу їх використання.
Існуючі проблеми низької продуктивності агробіогеоценозів Карпат ми усвідомили ще під час роботи упродовж семи років на високогірному біостаціонарі Ужгородського національного університету. Вже тоді сформувалася глибока переконаність, що потенційні можливості місцевих біогенних добрив, на жаль, цілком не використовуються. Водночас для підвищення продуктивності лучнопасовищних угідь монопольно й повсюдно вносили мінеральні добрива, і ця однобічність призвела до екологічного дисбалансу в агробіогеоценозах у наступні роки.
Тому на високогірних (полонинських) і гірських луках обох макросхилів східної частини Карпат - Ворохтянської і Ясінянської улоговин, з унікальною панорамою гірських ландшафтів, було розроблено програму проведення широкомасштабних наукових і виробничих дослідів. Зрозуміло, що тільки проведенням наукових експериментів, виробничої апробації одержаних результатів можна вивчити багатогранний вплив біотичних, абіотичних та антропогенних чинників на зміну продуктивності лучних біогеоценозів, їхні екологічні наслідки. При цьому різні варіанти дослідів дають змогу виявити найістотніші чинники підвищення продуктивності, вести пошук раціональних систем господарювання в агробіогеоценозах.
Особливе місце в програмі досліджень відведено агроекологічному моніторингу лучних біогеоценозів, розробці на їхній основі біологічног
- Київ+380960830922