Розділ 2. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVІ – НА
ПОЧАТКУ XVІІ ст. І ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКА ЕКСПАНСІЯ
2.1. Взаємовідносини Речі Посполитої, Оттоманської Порти,
та її васалів і Московської держави
Річ Посполита на середину XVІ ст. була однією з найбільших європейських держав.
Польсько-Литовська федерація, об’єднана династичною унією, яка після Любліна
остаточно переросла в унію політичну, поховавши традиційний сепаратизм
литовсько-руських магнатів і надавши явну перевагу польському шляхетському
анархізму [24] [203 [24] Дневник Люблинского сейма 1569 года. Соединение
Великого княжества Литовського с королевстовом Польським. – Санкт-Петербург,
1869.], переживала період найбільшого піднесення. Це була по суті конституційна
монархія, правителі якої не тільки обиралися елекційними сеймами, але й були
обмежені в основних питаннях діяльністю звичайних сеймів та провінційних
сеймиків, на яких формувалася позиція шляхти певних регіонів, яка вважала
тільки себе повноцінними громадянами “республіки”.
Попит на європейських ринках на зерно, сіль, мед, худобу, поташ, дерево і
вироби з дерева стимулював розвиток товарного виробництва, ріст фільварків
[377] [152] [204 [377] Wyczaсski A. Studia nad folwarkiem szlacheckim w Polsce
w latach 1500-1580. – Warszawa, 1960; [152] Балух В.О. Фільварочне господарство
Польщі в XVI-XVII ст. – Чернівці, 1999.], поташних буд, соляних та лісових
промислів, а також пов’язаних з ними обслуговуючих корпорацій – річкових та
візницьких. Відбувався також бурхливий ріст ремісницького виробництва [217]
[205 [217] Кісь Я.П. Промисловість Львова в епоху феодалізму. – Львів, 1968.].
Росло число міст, більшість яких отримували магдебурзьке право [198] [206 [198]
Заяць А. Умови функціонування міських поселень Волині XVI – першої половини
XVII ст. (стримуючі фактори розвитку) // Вісник Львівського університету. –
Серія історична. – Випуск 37. – Ч.1. – Львів, 2002. – С.103-121.]. Приватним
власникам, навіть середньої руки, вигідно було добиватися привілеїв на
заснування міст та містечок на своїх землях, які вже через 12-20 років
забезпечували сталі надходження коштів без будь-яких затрат зі сторони власника
[378] [207 [378] Wyrobisz A. Rola miast prywatnych w Polsce XVI I XVII wieku //
Przegl№d Historyczne. – T.65. – Zesz.1. – 1974. – S.21-32. ]. Значно пожвавішав
і внутрішній обмін, про що свідчить ріст ярмарок, які проводилися в кожному
місті від одного до шести раз в рік, причому в окремих випадках тривали до двох
тижнів [143] [208 [143] Антонович В. Исследование о городах Юго-Западного края
// Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. – Т.1. – Киев, 1885. –
С.156. ]. Міське суспільство вміло використовувало постійну потребу шляхти у
грошах. Навіть дрібні містечка платили відступне війтам-шляхтичам, які
отримували цей найвищий міський уряд за королівською грамотою, і ставили своїх
виборних лентвійтів. Повітря міста і у Речі Посполитій робило людину вільною.
Якщо відкинути всі тенденційні висновки щодо внутрішнього розвитку Речі
Посполитої, особливо збудовані на постулатах обов’язкової класової боротьби та
нещадного феодального визиску, то доведеться признати рацію тим дослідникам,
які доводили, що на період прийняття Люблінської унії, ця країна переживала
період найбільшого піднесення як економічного так і політичного [185] [236]
[209 [185] Довнар-Запольский М. Государственное хазяйство Великого княжества
Литовського при Ягеллонах. – Т.2. – Киев, 1902; [236] Кутшеба С. Почерк истории
общественно-государственного строя Польши. – Санкт-Петербург, 1907.].
Поряд з цим відхід Європи Ягеллонів, яка у кращі часи охоплювала окрім Польщі
та Литви, ще й Чехію та Угорщину, привів до домінанти Європи Габсбургів.
Останні, дякуючи вдалій матримоніальній політиці, отримали без військового
втручання Нідерланди з Брабантом та Фрісландією, а також Іспанію з
американськими та африканськими колоніями. Над їх імперією тепер справді не
заходило сонце. Затиснена з двох сторін Габсбургами, Франція звернула свої
погляди до ворога християнства – Оттоманської імперії. Реформація, яка визріла
в надрах численних князівств, які складали Священну Римську імперію германської
нації, скіпетр якої тримали Габсбурги, на якійсь час зупинила поступ останніх.
Політична кон’юнктура залишила самих на себе скандинавські і британські
держави, де Реформація перемогла без зусиль, завдяки своєму прагматизму. За цих
умов Річ Посполита не могла залишатися осторонь європейської політики. І
Габсбурги, і французький двір, і скандинавські сусіди, з яких найсильнішою
виявилася Швеція, якій Вази надали свіжого дихання, повели боротьбу за вплив у
Польщі.
Польська і литовсько-руська знать, зацікавлена у збереженні своїх позицій і не
допущенні подальшої реалізації програми шляхетських вольностей, готова була
підтримати скоріше Францію чи скандинавів, тим більше, що значна частина
магнатів ще залишалися православними або перейшли до кальвінізму чи інших
напрямків реформації. Шляхта ж, ревниво відносячись до своїх конституційних
завоювань, насторожено, щоб не сказати вороже, ставилася до намагань втягнути
“республіку” у європейську конфронтацію. Традиційними зовнішньополітичними
проблемами залишалися успадковані від Ягеллонів східні та південні питання.
Протягом останніх двох століть майже не припинялися війни з Московською
державою, в ході яких, використовуючи тягу удільних українських та білоруських
князівств до збереження свого існування, Московська держава опанувала майже всю
Смоленську та Чернігівську землі [170] [210 [170] Войтович Л. Удільні
князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХII-XVI ст. – Львів,
- Київ+380960830922