Роль спадкових факторів в формуванні затримки статевого розвитку та опсоменореї

<p>РОЗДІЛ 2<br /> <br /> ОБСЯГ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ<br /> <br /> 2.1. Клінічна характеристика хворих із ЗСР та опсоменореєю<br /> <br /> Обстежено 208 осіб з гінекологічною ендокринозалежною патологією, 168 з яких в період пубертату отримували лікування в відділенні дитячої та підліткової гінекології Інституту охорони дітей та підлітків АМН України з приводу ЗСР центрального генезу (група ЗСР) і 40 - ГА. У 121-ої хворої (68 - із ЗСР і 40 - із ГА) в катамнезі від 1 до 15 років проведено оцінку характеру менструального циклу як одного з важливіших критеріїв ефективності проведеної терапії та відновлення нормальної роботи статевої системи. <br /> Хворі були оглянуті спеціалістами-консультантами (педіатром, психоневрологом, ендокринологом), що дозволило виключити із числа обстежених підлітків дівчат з тяжкими екстрагенітальними захворюваннями.<br /> Діагноз ЗСР центрального генезу був встановлений після виключення ознак дисгенезії гонад при відсутності менархе до 15 років, затримки появи вторинних статевих ознак від вікової норми не менш, ніж на два роки [8].<br /> Для верифікації діагнозу проводилася оцінка фізичного розвитку (за лінійними діаграмами [151]), досягнутого рівня статевого дозрівання (за ступенем визначеності вторинних статевих ознак), обов'язково виконувалось дослідження гінекологічного статусу, ультразвукове дослідження органів малого тазу в динаміці або пельвіографія [152, 153], динамічне кольпоцитологічне дослідження, визначення вмісту в сироватці крові гонадотропних і статевих гормонів, добової екскреції 17-КС [154-156]. Визначення рівня естрадіолу, тестостерону проводилося радіо імунологічним методом за допомогою стандартних реактивів фірм "Sea-Ire-Sorin" або дослідного госпрозрахункового виробництва Інституту біоорганічної хімії Національної академії наук Бєларусі, екскреція з сечею естрогенів та їх фракцій - флюорометричним методом.<br /> Як контроль для оцінки гормонального статусу було застосовано дані гормональних досліджень у здорових однолітків, отримані співробітниками ІОЗДП АМН України і виконані в радіоізотопній лабораторії вікової ендокринології та біохімії [157, 158]. <br /> При первинному обстеженні у хворих із ЗСР виявляли зниження функції стероїдсинтезуючої системи, що визначалося зменшенням вмісту в крові естрадіолу, тестостерону, гіпоестрогенним типом мазків. Фізичний розвиток був дисгармонійним за рахунок зниження маси тіла. Кістковий вік відставав від паспортного у 67,34?4,56 % пацієнток. В усіх хворих при ультразвуковому дослідженні відмічалася гіпоплазія матки і яєчників. Згідно з катамнестичними даними, регулярний менструальний цикл після лікування встановився у 30 осіб (група ЗСРР), у 38 після менархе відмічалася опсоменорея (група ЗСРО). <br /> Для аналізу генетичної гетерогенності опсоменореї нами було додатково проведено динамічне спостереження 40 хворих з ГА, яка розглядалась як симпомокомплекс, що включав дефемінізацію жіночого організму з явищами шкірної вірилізації (гірсутизм, акне, себорея), порушення менструальної функції за типом опсоменореї, підвищення рівня чоловічих статевих гормонів [6]. <br /> Вивчення катамнезу дозволило виділити групу ОПС, в яку увійшло 24 особи, у яких в результаті лікування вдалося досягнути появи самостійних регулярних менструацій. В усіх пацієнток відмічались явища ледь вираженого гірсутизму, рівень 17-КС в цій групі хворих відповідав віковій нормі. Ультразвукове дослідження виявило збільшення яєчників з коміркуватою або дрібнокоміркуватою структурою в 83,3?7,61 % випадків і визначалася гіпоплазія матки. При кольпоцитологічному дослідженні визначався гіпоестрогенний тип мазків. <br /> Другу групу склали 16 осіб з ГА яєчникового генезу (типова форма СПКЯ, група СПКЯ), регулярність менструального циклу у яких досягалася тільки за допомогою застосування медикаментів, а при припиненні лікування знову розвивалася опсоменорея. Вивчення катамнезу свідчило про формування в майбутньому у цих хворих синдрому полікістозних яєчників. Вони характеризувалися порушенням співвідношення ЛГ і ФСГ з превалюванням ЛГ, рівня 17-КС, гіпоестрогенним типом мазків, наявністю вакуолів у цитоплазмі клітин . Для встановлення генезу ГА застосовувалися диференційно-діагностичні функціональні гормональні проби з синтетичними прогестинами (бісекурин, нон-овлон) та глюкокортикоїдами (преднізолон, дексаметазон). При ультразвуковому дослідженні було виявлено збільшення розмірів обох яєчників та їх крупнокоміркувату структуру в 75,00?10,82 %, і в 84,61?10,00 % випадків було зареєстровано гіпоплазію матки. <br /> <br /> 2.2. Клініко-генеалогічні дослідження хворих із ЗСР та опсоменореєю<br /> <br /> Вивчення впливу на розвиток і вихід патологічних станів визначив пошук генетичних показників глибоких генних змін, які приводять у подальшому до глибоких порушень менструальної і генеративної функції. <br /> З метою визначення характеру спадкової схильності до ЗСР у пробандів було складено і вивчено 68 родоводів з даними про родичів I-III ступеня спорідненості, 40 - у хворих з ГА. Крім того, було зібрано дані про родичів I ступеня спорідненості в 112 сім'ях пробандів з числом дітей не менше двох старших 15 років.<br /> У зв'язку з малою кількістю сибсів у пробандів та недостатньою поінформованістю батьків пробандів про своїх здорових і хворих родичів застосовувалися методи генетичного аналізу, які не потребують абсолютно повного генеалогічного матеріалу [159, 160]. <br /> Пробанди виявлялися серед хворих, які звернулися в Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України або активно при диспансерних оглядах (з наступною верифікацією діагнозу в відділені дитячої та підліткової гінекології).<br /> Аналіз родоводів проводився за загальноприйнятою методикою [161]. Аналізувалися дані про родичів І ступеня спорідненості (мати, батько, рідні сибси), II ступеня спорідненості (рідні бабусі і дідусі, рідні тітки і дядьки), III ступеня спорідненості (двоюрідні сибси).<br /> В залежності від наявності або відсутності ЗСР у батьків їх розділили на групи у відповідності до</p>