Розділ 2. Національне законодавство і демократія в Україні:
взаємодія і розвиток
2.1. Основні етапи, тенденції, напрями розвитку і сучасний стан
українського законодавства - 85
2.2. Національне законодавство як передумова ствердження громадянського
суспільства в Україні, інтеграції у європейське і світове співтовариства - 128
Висновки - 168
Список використаних джерел - 173
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Останнє десятиріччя української історії
характеризується кардинальними змінами суспільно-політичного і державного
устрою. Країна з великими труднощами здійснює перехід від централізованої до
децентралізованої системи організації суспільства. Зрозуміло, цих змін не
вдалося б досягти без використання такої правової форми, як законодавство, яке
у якості національного феномену почало розвиватися, по суті, з отриманням
державної незалежності.
Закономірності переходу від тоталітаризму до демократії, проголошення
незалежності України, необхідність законодавчого забезпечення суспільних
перетворень започаткували кардинальне реформування існуючої правової системи, в
плані запровадження конституційних принципів демократії, гуманізму, свободи і
справедливості, політичного, економічного й ідеологічного плюралізму. Цілком
природно, що зроблено це було (і здійснюється зараз) через законотворчий процес
і новостворене національне законодавство. Але, як це не дивно, роль
українського законодавства у здійсненні трансформаційних процесів, побудові
демократичного суспільства, досвід його становлення і функціонування
залишаються дослідженими очевидно недостатньо.
Визначальною метою розвитку законодавства України є розбудова громадянського
суспільства і правової держави, де вищою цінністю виступала б людина, реально
забезпечені, гарантовані та захищені її права і свободи. З одного боку - це
загальносоціальна і політична проблема, оскільки розвиток правової системи
України залежить від взаємодії економічної, політичної та ін. складових
суспільства, спрямованості і перспектив перехідного періоду, політичної волі і
відповідних політичних рішень, процесу їх реалізації. З другого боку, це
спеціально-правова проблема, яка передбачає удосконалення діяльності
законодавчого органу, підвищення якості законів, узгодження вітчизняного
законодавства, його послідовну гармонізацію з нормами європейського і
міжнародного права.
На даний момент українське законодавство є очевидно недосконалим, розвивається
доволі хаотично, залежно від політичної кон’юнктури, є значною мірою
невпорядкованим, суперечливим, складним і подекуди неможливим для реалізації.
Спостерігається ігнорування правил законодавчої техніки, порушення принципу
розподілу влад, інших демократичних принципів. Внаслідок цього суттєво
знижується ефективність регулювання суспільних відносин, послаблюється стан
законності і рівень правопорядку, задекларовані права і свободи людини
залишаються в Україні слабозахищеними. Це змушує проаналізувати теоретичні та
історичні аспекти національного законодавства як явища сучасної правової
дійсності, показати його роль як чинника демократичних перетворень в Україні,
спробувати осягнути суперечливу історію розвитку законодавства, а також його
природу як результату демократизації суспільства.
Актуальність теми пояснюється також і тим, що всебічний аналіз
взаємозалежності процесів становлення національного законодавства і
демократичних перетворень дозволяє виробити науково обгрунтовані пропозиції і
рекомендації з удосконалення законотворчості, систематизації законодавства,
підвищення його ефективності, визначення пріоритетів законодавчої діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
підготовлено в рамках виконання теми наукового дослідження Інституту
міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади
розвитку України» №01БФО48-01 («Інтеграція України у світовий та європейський
правовий простір»), комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України».
Мета і завдання дослідження. Автором було поставлено за мету здійснити
комплексний теоретико-історичний аналіз національного законодавства періоду
демократичних перетворень. Досягнення цієї мети зумовило постановку наступних
завдань:
* з’ясувати теоретичне підгрунтя процесів розвитку політичної демократії і
розвитку законодавства у період переходу від тоталітаризму до демократії;
* проаналізувати особливості перехідного періоду в Україні, по-перше, з точки
зору демократизації політичного і державного життя, по-друге, з точки зору
передумов та реального формування національного законодавства, його ролі у
забезпеченні процесу демократизації, здійсненні суспільних перетворень;
* визначити й обгрунтувати основні риси, етапи, тенденції і фактори, які
впливають на становлення законодавства України; динаміку розвитку його окремих
галузей та інститутів; відповідність європейським і міжнародним стандартам;
* проаналізувати передумови і перспективи удосконалення чинного національного
законодавства, підвищення його узгодженості й ефективності в умовах формування
громадянського суспільства в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є національне законодавство в умовах
еволюції від тоталітарного до демократичного політичного режиму.
Предметом дослідження є особливості становлення демократії, формування і
функціонування національного законодавства України, його роль в умовах
- Київ+380960830922