РОЗДІЛ 2 Соціально-економічний та військово-політичний аспекти українсько-болгарських відносин у 90 -х роках ХХ ст.
Економіка є базисом на якому ґрунтується вся система міждержавних взаємин. Саме він надає їм необхідної міцності. Однак, економічні стосунки не можна розглядати однобоко й однозначно. Співробітництво у різних галузях на різних етапах двосторонніх взаємин розвивається по різному. Це цілком нормальне явище викликане кон'юктурою ринків, специфікою розвитку тієї чи іншої країни та особливостями зовнішньополітичних пріоритетів. Не становить винятку тут й Україна з Болгарією.
Перш за все варто зауважити, що розвиток соціально-економічного співробітництва суттєвим чином залежав від тих трансформаційних процесів, які відбувалися в Україні та Болгарії.
З початком 90-х років економічне співробітництво розвивалось як би по інерції, заданій всім комплексом радянсько-болгарського співробітництва у минулому десятилітті. Однак, обвал економіки призвів до скорочення економічної співпраці. У різних галузях господарства криза проходила по різному, але для більшості з них 1995 рік став роком найменшої активності в українсько-болгарських відносинах. У Болгарії в цей час спостерігається деяке зростання макроекономічних показників, однак не настільки суттєве, щоб покращити весь комплекс соціально-економічних взаємин. В Україні продовжувався спад в економіці й стагнація ділової активності.
До кінця 1995 р. програма приватизації болгарських підприємств ще розглядалася парламентом, низькою була фінансова дисципліна підприємств. Унаслідок політичної невизначеності та пасивності влади, становище болгарської економіки погіршилося. Із середини 1995 р. розпочався процес знімання коштів із депозитних рахунків [1.93.], що призвело до банківської кризи наступного року. Інфляція за дев'ять місяців 1996 року досягла 153%, безробіття - 13,5%, валютні резерви країни скоротилися з 1,2 млрд. доларів на початку року до 570 млн. на кінець серпня. Реальні об'єми бюджетних надходжень, за даними "Financial Times", склали 52,6% від запланованої суми. Зовнішній борг становив 11,86 млрд. дол. [1.94.]. У цій ситуації призначений президентом службовий уряд взяв рішучий курс на виведення Болгарії з кризового стану. За досить короткий проміжок часу було проведено серію напружених і плідних переговорів з МВФ і Світовим банком, у результаті яких сторони досягли домовленостей про підготовку п'ятої "стенд-бай" угоди. Нею передбачалося, що МВФ надасть Болгарії 659 млн. дол. Необхідно зауважити, що за весь період існування цієї організації не було жодного випадку, коли б така значна сума відпускалася саме службовому уряду країни [1.18. 5]. Була відмінена Програма приватизації, прийнята попереднім урядом, і розпочато роботу над новою, в якій закладено параметри, передбачені Угодою з МВФ.
На думку дисертанта, в Україні ситуація в економічному житті розвивалася аналогічним чином. Надії на приватизацію не виправдали себе. Сертифікатні аукціони дали змогу вивести з державної власності підприємства, не принісши у бюджет ні копійки. Його дефіцит становив 10%, валютний резерв скоротився до критичної межі, зовнішній борг зріс до 9 млрд. доларів США. Характерною особливістю цього часу стала бартеризація економічних взаємин у середині країни, що призвело до скорочення бюджетних надходжень. Бюджетний дефіцит покривався за рахунок позик МВФ та Світового Банку.
Рубіжними для двох країн стали 1996 та 1997 роки.
Із метою фінансової стабілізації у Болгарії за пропозицією МВФ 1 липня 1997 р. відбулася трансформація Болгарського Народного Банку у валютну Раду. Такий крок дозволив досить динамічно стабілізувати економічну ситуацію наприкінці 1996 - початку 1997 рр., значно скоротити рівень інфляції. Зріс валютний резерв, який на початок 1998 р. склав 2,5 млрд. дол. [1.15. 3] (у січні 1997 р. валютний резерв становив 350 млн. дол. ) [1.93]. Із того часу валютна Рада виступає достатньо стабільним імунізатором що до впливу міжнародних економічних криз, гарантовано захищає економіку Болгарії від можливої девальвації національної валюти, якої зазнали інші країни під впливом азіатської та російської криз.
Вдало проведена грошова реформа в Україні, дала змогу скоротити інфляцію та призупинити падіння ВВП. Саме з цього часу дисертантом простежується неухильне зростання обсягів двосторонніх торгівельно-економічних стосунків. Проте, не зважаючи на певні позитивні зрушення, економіки України і Болгарії продовжували залишатися у складному становищі. Скорочення попиту на товари власного виробництва, як на внутрішніх (через низьку платоспроможність населення) так і на зовнішніх ринках, негативно позначилися на обсягах реалізації промислової продукції та рівні використання виробничих потужностей. Низькі темпи модернізації, виробництва і впровадження нових технологій, через відсутність коштів і велику банківську заборгованість підприємств, суттєво впливали на низьку якість товарів та їх конкурентоспроможність, що призводило до банкрутства підприємств. Такий комплекс економічних проблем, до яких додалися ще й внутрішньополітичні у кожній країні, не дав можливості зберегти рівень співпраці досягнутий у 70 - 80 рр. ХХ століття. Проте, на найважливіших напрямках співробітництво не припинялося, хоча його масштаби суттєво зменшилися. У загальному комплексі соціально-економічних взаємин, таких напрямків можна виділити декілька й саме на них хотілося б зупинитися докладніше.
Одним із важливих елементів успішного розвитку міждержавних взаємин є етап формування правової бази співробітництва по соціально-політичних та торгівельно-економічних напрямках. Зі здобуттям незалежності, відносини України з іншими державами вступили в якісно новий період - на основі укладання між ними двосторонніх повномасштабних довгострокових політичних договорів. Успішний розвиток нової правової бази двостороннього співробітництва мав позитивний вплив на стан взаємин по інших напрямках, як то: економічному, ми
- Київ+380960830922