РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СТАНОВЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРА СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА
2.1. Загальна процедура організації дослідження
Наше дослідження, яке тривало протягом 1999-2003 років, проводилося на базі структурних підрозділів потужного хімічного комплексу ВАТ "Оріана" (м.Калуш), до складу якого входило 8 великих виробництв. В результаті переходу на нові форми господарювання, вибору нової стратегії розвитку виробництва, проведення певної інвестиційної політики, три підрозділи "Оріани" були сконцентровані в ЗАТ "Лукор", а ряд інших стали автономними спільними та дочірніми підприємствами. Таким чином, нашим дослідженням було охоплено 8 самостійних виробничих об'єктів, кожен з яких мав окрему структуру управління.
Слід зазначити, що проведення подібних досліджень серед представників галузі управління характеризуються певною специфікою. Зокрема, більшість керівників, особливо ті, чий стаж роботи сягає 15 і більше років доволі упереджено і скептично ставляться до анкетування, експериментальних обстежень, бесід з експериментатором. Серед частини опитаних простежувалося небажання брати участь в дослідженнях, деякі з числа нижчої ланки висловлювали думку, що психологія не має ніякого відношення до їхньої роботи. Це є підтвердженням того, що взаємодія керівника і психолога-консультанта на підприємстві - забута традиція. На жодному із залучених нами до експерименту виробництв немає психолога.
Проте варто наголосити на тому, що серед керівників віком до 35 років простежується значно більший інтерес до психології, більшою є зацікавленість у спілкуванні з психологом, отриманні психологічних знань та консультацій.
В ході дослідження окрім загальної гіпотези (див. вступ) сформувалися робочі:
1. Вирішальною умовою ефективного професійно-ділового становлення менеджера є розвиток комунікативної компетентності, якому сприяє когні-тивне, операційне та консультативне соціально-психологічне забезпечення. Матеріали дослідження підтвердять або заперечать це твердження.
2. Розвиток комунікативної компетентності сприяє соціально-психологіч-ній адаптації. Дослідження може виявити міру обумовленості цих чинників.
3. Формування індивідуального стилю управління менеджера детерміновано рівнем комунікативної компетентності.
4. Існує пряма залежність між задоволеністю роботою та соціально-психологічною адаптацією.
5. Управлінському розвитку сприяє практичне застосування соціально-психологічної моделі становлення менеджера під супроводом цілеспрямованого соціально-психологічного забезпечення.
Дослідження складалося з трьох етапів: констатуючого, формуючого та контрольного, кожен з яких передбачав реалізацію певних завдань дослідження і мав свій методичний інструментарій. Основними методами дослідження були: констатуючий (пілотажне опитування) та формуючий експерименти, спостереження, інтерв'ю, бесіди, аналіз документації, експертне оцінювання.
Так, перший етап дослідження був спрямований на вивчення специфіки вияву соціально-психологічних особливостей становлення менеджера сфери виробництва в реальній управлінській практиці. Констатуючим експериментом було охоплено 197 респондентів - керівників виробничих підрозділів та допоміжних служб середньої та нижньої ланки. Основним матеріалом дослідження на цьому етапі стали відповіді його учасників на запитання, розробленого нами опитувальника керівника виробничої сфери (див. додаток А). У процесі аналізу відповідей на запитання опитувальника до уваги бралися: вік респондентів, стать, стаж управлінської роботи, освіта, перебування на курсах підвищення кваліфікації, а також приналежність до того чи іншого підприємства.
Слід зазначити, що під час дослідження в полі уваги були як суб'єктивні соціально-психологічні чинники становлення (внутрішні), так і об'єктивні умови розвитку, оскільки все життя і діяльність індивіда в значній мірі детерміновані соціальним оточенням, в яке він включений.
З допомогою вище згаданого опитувальника вивчались: мотиви, потреби, задоволеність власним управлінським розвитком та становленням на виробництві. Також з'ясовувались труднощі на етапі входження в посаду та в процесі подальшої управлінської діяльності, відстежувалась значущість тих чи інших знань у процесі становлення, потреба в консультаціях психолога та плани на перспективу щодо подальшого управлінського розвитку. Відповіді респондентів в рамках опитування дали можливість змалювати загальну картину про найбільш значущі чинники, які, на думку опитаних, забезпечують сприятливий соціально-психологічний клімат колективу, а також - основні умови, що впливають на професійне становлення керівника та особистісні характеристики, що обумовлюють ефективне просування по ієрархічній висхідній.
Крім того, з метою реалізації поставленого дослідженням завдання було використано і ряд стандартизованих методик (див. Додатки Б, В, Д, Е). Зокрема, для виявлення ієрархічної структури термінальних та інструментальних цінностей менеджерів виробничої сфери застосовувалась адаптована В.Ядовим методика дослідження ціннісних орієнтацій (М.Рокич). За допомогою методики "Комунікативний мінімум менеджера" (В.Снетков) досліджувались наявні комунікативні уміння і навички респондентів. Важливо відзначити, що в ході обробки даних методикою передбачено виокремлення певних шкал, що дає можливість діагностувати рівень компетентності менеджера на тій чи іншій фазі спілкування (підготовчій, контактній, фазі розуміння, переконання, завершення), а також уміння керувати ходом комунікативної взаємодії та власними емоціями.
З метою відстеження взаємозв'язку між комунікативними особливостями та стилем керівництва, використовувалась методика "Схильність до певного стилю керівництва" (Е.Ільїн), яка виявляє переважання в учасників експерименту авторитарних, демократичних чи ліберальних тенденцій підчас реалізації управлінських функцій. Узагальнені дані констатуючого дослідження викладено в розділі 2 .
Другим етапом