РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В роботі використовувався метод ретроградної катетеризації лівої коронарної артерії, що дозволяє відтворювати ішемію-реперфузію без розкриття грудної порожнини і зі збереженням спонтанного дихання.
Серед переваг даного методу наступні:
I. попередження травмування грудної клітки і перикарду і виникнення подразнення рефлексогенних зон серця з наступною зміною нервово-рефлекторних реакцій, а також гуморальних зсувів;
II. збереження від'ємного тиску в грудній порожнині, попередження охолодження серця, що сприяє збереженню венозного повернення кінцево-діастолічного об'єму та серцевого викиду
Опис методу
Досліди виконувалися на безпородних собаках, вагою від 15 до 24 кг, під хлоралозо-уретановим наркозом (0,07 та 0,7 г/кг ваги, внутрішньовенно). Собаку фіксували на операційному столі і препарували обидві стегнові артерії, праву плечову артерію, сонні артерії та яремні вени з двох сторін. Після введення гепарину (500 од/кг) крізь стегнові артерії катетеризували черевний відділ аорти та через ліву сонну артерію - лівий шлуночок серця, для реєстрації артеріального тиску та тиску в лівому шлуночку (К3, рис. 1), відповідно. Через праву сонну артерію вводили тонкостінний нікелевий катетер (К1 рис. 2.1), дистальна частина якого була відповідним чином вигнута, довжина катетера 25 см, зовнішній діаметром трубки 3 мм і внутрішній діаметр - 2,8 мм. Катетер ретроградно вводився у висхідний відділ аорти і до аортальних клапанів, де після повороту міг бути введений в гирло лівої коронарної артерії. В цьому катетері знаходилася тефлонова жилка діаметром 0,8 - 1 мм з потовщенням на кінці, діаметер якого був на 0,2 мм більше внутрішнього діаметру металевого катетера. Зовнішній кінець металевого катетера був сполучений через трійник з манометром, що дозволяло реєструвати тиск в коронарному руслі і з гнучким
Рисунок 2.1. Схема експерименту з катетеризацією, перфузією та емболізацією огинаючої гілки лівої коронарної артерії та реєстрацією показників кардіодинаміки. Дослід з моделюванням ішемії-реперфузії міокарда у тварин без розкриття грудної порожнини.
Ао -- аорта, ППВ, ЗПВ -- передня та задня порожнисті вени, ПШ -- правий шлуночок, ЛШ - лівий шлуночок, ПН - перфузійна помпа зі сталим об'ємом, ЕМВ - електромагнітний витратомір, К1 - металевий катетер для катетеризації та перфузії огинаючої гілки лівої коронарної артерії, К2 - катетер для вимірювання тиску в порожнині лівого шлуночка, КЗ - катетер для внутрішньовенної інфузії препаратів, Е 1,2 -електроманометри, Д - диференціатор, ІС - прилад для реєстрації індексу скоротливості, Р - реєструючий прилад. 1 - штучний ембол у вихідній позиції, 2 - штучний ембол у позиції оклюзії гілки коронарної артерії. Заштрихована ділянка - зона ішемії міокарда.
тефлоновим катетером, що знаходився в правій плечевій артерії. Попадання металевого катетера в одну з гілок лівої коронарної артерії приводило до різкого зниження тиску. Після чого, внутрішня тефлонова жилка просувалась вперед на 1 см і розпочинали перфузію коронарної судини, власною кров'ю тварини із плечової артерії через помпу (ПП) з постійним об'ємом. Контроль адекватності кровотоку здійснювався за електрокардіограмою.
Таким чином, перфузія коронарного русла відбувалася за рахунок помпи, внутрішня жилка вільно розміщувалася в просвіті судини (положення 1, рис. 2.1), не перекриваючи його, про що свідчила відсутність змін на ЕКГ. Подальше просування внутрішньої жилки з обтуратором приводило до заклинювання дистального відділу судини (положення 2, рис. 2.1) і ішемії ділянки міокарда, що кровопостачалася через обтуровану судину (заштрихована зона). Через декілька секунд після заклинювання розвивалися характерні ЕКГ-ознаки ішемії, а саме, зміщення сегменту ST від ізолінії, збільшення амплітуди зубця Т (І відведення). Реперфузії досягали шляхом підтягування тефлонової жилки до вихідного рівня. Положення ембола перевіряли також по закінченю експерименту і розтину грудної порожнини собаки і перикарда. Жилку вводили на таку ж довжину, що і по ходу експерименту і в місці находження емболу накладали лігатуру навколо судини.
Реєстрація параметрів кардіо- і гемодинаміки
Рєєстрація гемодинамічних параметрів проводилася по ходу всього досліду за допомогою полікардіографа "Mingograph-82", фірми Siemens-Elema (Швеція). Запис ЕКГ здійснювався у І та ІІІ стандартних відведеннях. Системний артеріальний тиск (САТ) реєстрували манометром через катетер в черевному відділі аорти, який був введений через праву стегнову артерію. Хвилинний об'єм крові визначали методом термодилюції. В якості індикатора використовували холодний (0-50 С) розчин натрію хлориду 0,9%. Для реєстрації температурною хвилі використовували датчик термоопору типу МТ-54. Запис кривої реєстрували за допомогою електронного автоматичного самозаписуючого потенціометра ЕПП-09 зі швидкістю руху стрічки 4 мм/с і часом пробігу кареткою шкали приладу 1 с.
Хвилинний об'єм крові розраховували за формулою:
де , V - об'єм індикатора, що вводили, мл; Тк та Ті - температура крові та індикатора, 0С, S - сума перпендикулярів (мм) побудованих від початку кривої до точок на ній з інтервалом, що відповідає 1 с.; f - чутливість установки (зміни температури (0С), які викликають зміщення каретки потенціометра на 1 мм.
За отриманими даними хвилинного об'єму крові розраховували показник загального периферичного опору за формулою :
де АТ - середній артеріальний тиск; 1332 - коефіцієнт для перерахунку одиниць тиску в одиниці опору.
Скоротливу функцію лівого шлуночка оцінювали за змінами першої похідної внутрішньошлуночкового тиску та індексу скоротливості міокарда - (dp/dtmax)/р, який реєстрували за допомогою спеціалізованого обчислювального пристрою "Індекс" - поударно, "on line".
Визначення біохімічних параметрів
На протязі експерименту провадився забір артеріальної крові для визначення сумарної активно