РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для досягнення поставленої мети і вирішення задач дисертаційної роботи
проведені експериментальні дослідження на 57 білих щурах і клініко-лабораторні
дослідження у 84 осіб віком від 45 до 75 років.
2.1. Характеристика контингенту обстежених хворих
Під клінічним спостереженням знаходилося 84 пацієнта у віці від 45 до 75 років,
серед них 10 практично здорових осіб (контрольна група) і 74 хворих з повною
або частковою відсутністю зубів, які потребували ортопедичного лікування.
Хворі зверталися зі скаргами на неможливість тривалого користування знімними
зубними протезами через хворобливість з боку слизової оболонки піднебіння,
першіння в горлі і почуття сухості в порожнині рота.
Усі хворі були розподілені на 3 основні групи в залежності від методики
протезування і лікування: перша – 15 осіб, яким було виготовлено протези за
стандартною технологією; друга – 18 хворих, яким було виготовлено протези,
оброблені в плазмі тліючого розряду; третя – 41 пацієнт, яким було виготовлено
протези, оброблені в плазмі тліючого розряду, а після їх фіксації призначалися
полоскання порожнини рота зубним еліксиром “Біодент-2”.
Хворі із супутньою патологією, такою як цукровий діабет, калькульозний
холецистит, гепатит, панкреатит, коліт, виключалися з груп дослідження.
Усі пацієнти знаходилися під клініко-лабораторним спостереженням на протязі
трьох років (основний термін служби зубних протезів).
2.2. Спосіб виготовлення біоінертного знімного зубного протеза
Розроблена та запропонована методика полягає в наступному: після отримання
відбитків відливали моделі і виготовляли на моделях твердий пластмасовий
базис з прикусними восково-абразивними валиками з подальшою індивідуалізацією
в порожнині рота оклюзійної поверхні й одержанням функціональних відбитків під
жувальним тиском (методика Нападова-Сапожнікова). По функціональних відбитках
відливали моделі із супергіпсу. Виконуючи всі традиційні етапи виготовлення
акрилових протезів, після полімеризації (литтєвим пресуванням за методикою
Е.Я. Вареса), обробки і корекції протеза додатково впливали постійним
електричним струмом щільністю 65-70 мА/см2, експозицією 15-17 хвилин при
температурі 39-40°С в вакуумно-плазменній камері.
Даний спосіб виготовлення біоінертного знімного зубного протеза захищений
Патентом України на винахід:
- Патент № 41831 А, Україна, МКП 7 А61С9/00. Спосіб виготовлення біоінертного
знімного зубного протеза / Л.Д.Чулак, В.В.Вальда, О.В.Кірічек – Заявка №
2001042513; заяв. 13.04.2001; опубл. 17.09.2001. Бюл. № 8.
2.3. Методики фізико-хімічного аналізу експериментальних зразків базисної
безбарвної пластмаси
2.3.1. Методики фізико-хімічного аналізу покриття протезів.
Експериментальні зразки з безбарвної пластмаси виготовлялися у відповідності
до інструкції виготовлення базисів знімних зубних протезів.
В експериментах використовували зразки – квадратні пластинки товщиною 0,2 см,
площею 2,0 х 2,0 см, а також порошок і рідину, що входять у комплект безбарвної
пластмаси. Експериментальні зразки полімерізували, шліфували і полірували
також, як і знімні пластинкові протези.
Для обробки зразків з безбарвної пластмаси плазмою тліючого (холодного)
розряду використовували експериментальну установку, запропоновану проф. Чулаком
Л.Д. (1989). Як показали його дослідження, час обробки по запропонованій
методиці є оптимальним для модифікації поверхні досліджуваних зразків [9].
Основною характеристикою модифікації поверхні протезу є величина контактного
кута змочування, що визначалася за допомогою горизонтального мікроскопа з
окуляром, обладнаним спеціальною шкалою, шляхом нанесення на контрольні і
досвідчені зразки крапель води фіксованого обсягу за допомогою мікрошприця.
Кут змочування для кожної експериментальної крапки графіків визначався за
результатами не менш 50 вимірів. Максимальне відхилення у всіх випадках не
перевищувало ±3°.
Для вивчення природи модифікації поверхні базису протеза використовували
методи ЕПР та ІЧС. Спектри ЕПР записувалися на радіоспектрометрі фірми Bruker,
ІЧС – на спектрофотометрі UR-20. Дослідження водних екстрактів контрольних і
досвідчених зразків проводили за допомогою ультрафіолетового
спектрофотометра UV-VIS Specord.
2.3.2. Визначення залишкового мономеру в експериментальних зразках безбарвної
пластмаси.
З метою визначення кількості виділеного мономеру у рідке середовище із зразків
пластмаси проводили газорідинну хроматографію.
Пластинки з базисної пластмаси піддавалися обробці в плазмі тліючого розряду
на протязі 1, 3, 5, 10, 15 хвилин. Після проведених заходів зразки розміщували
в стерильні посудини з дистильованою водою, закриті притертою пробкою і
залиті воском.
Через 1, 3, 6 місяців і 1, 2, 3 роки з цих судин стерильною піпеткою забиралися
і вивчалися проби об'ємом 2 см3.
Дослідження проводилися на японському хроматографі фірми Himatzu на базі
лабораторії біохімії Одеського селекційно-генетичного інституту.
2.4. Експериментальні дослідження на тваринах
Експеримент проведено на 57 білих щурах-самцях вагою до 200 гр, яким під шкіру
в області спини імплантували експериментальні пластмасові пластинки.
Одній групі тварин уводили стандартні зразки базисної пластмаси (контроль),
другій групі – зразки, оброблені в плазмі тліючого розряду (дослід).
Тварини знаходилися на звичайному раціоні віварію.
Під ефірним наркозом у міжлопатковій ділянці поздовжньо розрізували шкіру на
довжину 10 мм, тупим способом розшаровували підшкірну клітковину та в
утворену кишеню вміщували чисту пластинку стандартного розміру 10 х 2 x 1 мм.
Краї пластинок і перфорац
- Київ+380960830922