РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ
СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ
2.1. Соціально-педагогічні особливості дозвілля сучасної української сім'ї
Державна сімейна політика є складовою загальнодержавної соціальної політики України. Вона спрямована на реальну соціальну допомогу та підтримку сім'ї (з урахуванням фактичних можливостей держави), створення передумов для ліквідації несприятливого впливу соціально-економічної кризи, підвищення рівня життя населення, поліпшення демографічної ситуації, упередження негативних впливів, які є наслідком переходу до ринкових відносин в економіці країни.
На підставі основних положень Законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про освіту", "Про зайнятість населення", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а також постанови Кабінету Міністрів з питань надання соціальної допомоги та підтримки сімей, Конвенцій та рекомендацій Організації Об'єднаних Націй розроблена Концепція державної сімейної політики в Україні, основним об'єктом якої є сім'я. Концепція складається з комплексу заходів соціально-економічного, правового, ідеологічного, медико-гігієнічного характеру, спрямованих на підвищення життєвого рівня сім'ї, вдосконалення системи виховання підростаючого покоління, припинення депопуляційних процесів, створення умов для поліпшення життєдіяльності сім'ї, виховання дітей, охорони материнства і дитинства, для суміщення трудової діяльності та сімейних обов'язків членів сім'ї.
Культура сімейних відносин, соціально-психологічна допомога молодим сім'ям та сім'ям з дітьми, виховання підростаючого покоління і підготовка молоді до сімейного життя мають розвиватися за кількома напрямками:
- надання психокорекційної допомоги підліткам, членам сімей щодо культури сімейних стосунків, взаємовідносин старшого та підростаючого покоління, усунення сімейних конфліктів;
- створення умов для естетичного виховання дітей, підлітків, молоді та сімей у цілому;
- упорядження системи культурно-просвітницької підготовки дітей, підлітків, молоді до сімейного життя, консультацій з питань статевого виховання, планування сім'ї тощо;
- посилення уваги до санітарно-гігієнічної освіти та спрямування свідомості самої людини на здоровий спосіб життя;
- надання допомоги державою у виданні масовими накладними літератури з питань виховання дітей та догляду за ними, з проблем сімейних відносин для молодих батьків та молоді, а також надання допомоги у розповсюдженні цієї літератури;
- узагальнення вітчизняної практики сімейного дозвілля, популяризація її досягнень у засобах масової інформації.
Сімейна політика розглядається як частина загальної соціальної політики держави, яка динамічно реагує на чисельні соціально-культурні чинники. Сім'я виступає важливим джерелом соціального і економічного розвитку суспільства, робить значний внесок у розвиток його духовного потенціалу. Вона продукує головне суспільне багатство - людину, витрачає на це певні духовні і матеріальні ресурси, сприяючи її формуванню, становленню і розвитку.
З одного боку, сім'я - досить авторитетне, замкнуте об'єднання людей, яке ревно захищає свій внутрішній світ. З іншого, - це осередок, відкритий для всього, що відбувається в світі. Спілкування в сім'ї складається не тільки з волі її членів, але й під впливом зовнішніх умов соціального життя суспільства.
Проведення дослідження, спрямованого на вивчення педагогічних умов організації сімейного дозвілля в сільських клубних закладах, передбачало організацію констатуючого експерименту. Він був спрямований на діагностику педагогічної практики сімейного дозвілля в сучасній українській сім'ї та особливості її взаємодії з сільськими клубними закладами.
В ході констатуючого експерименту було вивчено результати соціально-педагогічних досліджень проведених науковцями Українського інституту соціологічних досліджень(УІСД) - "Молода сім'я України 1990-х" (1998 р.); Міністерства культури і мистецтв України в межах Державної програми "Культура. Просвітництво. Дозвілля" (1994 р.); Українського центру культурних досліджень - "Соціально-культурна цінність родинного дозвілля" (1997-1999рр.); Інституту соціології НАН України - "Соціологічний моніторинг культурних практик населення України за період 1994-2000 рр." (2000 р.).
З метою вивчення педагогічних умов організації сімейного дозвілля необхідно було дослідити не лише дозвіллєві пріоритети сім'ї, а й з'ясувати об'єктивні та суб'єктивні чинники, які опосередковано впливають на процес організації сімейного дозвілля. Так, у 1997 р. УІСД було розпочато лонгітюдне дослідження "Молода сім'я України 1990-х" (керівник - Ю. Якуба), як один із засобів з'ясування найважливіших аспектів педагогічної підготовки молоді до сімейного життя та проблем сучасної української сім'ї. В другій половині 1998р. проведено два етапи: 1) перші місяці існування сім'ї; 2) сім'я через півтора року. Загальний масив опитаних склав чотири тисячі респондентів (відповідно дві тисячі пар); на другому етапі в шлюбі перебували 1680 пар. Опитування проводили методом анкетування в різних типах поселень у 11 областях України. Вибірка випадкова, здійснювана за списками РАГСів, з яких обирали шлюби, взяті впродовж січня - травня 1997 року; вік - не більше 29 років, шлюб - перший. Інструментарій містив численні запитання із найрізноманітніших проблем подружнього життя.
Найефективнішими джерелами отримання інформації щодо вирішення проблем сімейного життя респонденти вважають такі: 37% - публікації в газетах та журналах, 43% - спеціальні книги (причому, в останньому разі спостерігаємо відмінність за статевою ознакою: цей варіант відповіді обрали 47% чоловіків і 38% жінок, вочевидь, жінки більше покладаються на досвід, набутий у батьківській родині). Цілком очікуваною виявилась висока оцінка ролі засобів масової інформації, насамперед, телебаченн