РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об'єкти досліджень
В процесі виконання досліджень використовувалися ЗР ПОД, що були виготовлені на основі концентратів ЗР вітчизняного та закордонного виробництва, якими користуються в даний час на підприємствах галузі (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Зволожувальні розчини, що використовувалися у випробуваннях
№ з/пНазва ЗРФірма-виробникКраїна 1Aquastabil KHartmann Druckfarben GmbHФРН2Grune Welle 50-060132-3 Siegwerk Druckfarben GmbHФРН3Grune Welle 50-060170-3- // -- // -4Grune Welle 50-060079-6- // -- // -5Grune Welle 50-060102-6- // -- // -6Supreme-250Garn InternationalФранція7Фомат 03-02 1КЗОНВФ "Фомат" Україна8ІПС + ВВУкрНДІ ПП ім. Т. Шевченка- // -9ПААМ-4 + ВВУкрНДІ ПП ім. Т. Шевченка- // -10Водопровідна водаУкрНДІ ПП ім. Т. Шевченка
(Додаток А.1)- // -11Дистильована водаГОСТ 6709-72- // -12ЗР-14 УАДПатент України № 42449 А- // -
ЗР готували за рекомендаціями фірм-виробників, змішуючи компоненти
у послідовності, що наведена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Приклад приготування зволожувального розчину плоского офсетного друку
1Кількість води1 літр900 мл90 % об'єму2Вміст концентрату ЗР2 %20 мл2 % об'єму3Вміст ІПС8 %80 мл8 % об'єму
ЗР-14 УАД готували наступним чином: у невеликому об'ємі ДВ розчиняли
і перемішували компоненти ЗР, окрім ІПС і перекису водню. 30 %-й перекис водню розводили окремо ДВ у співвідношенні 1:4 і при перемішуванні додавали до ЗР.
ІПС додавали безпосередньо перед випробуваннями ЗР. Об'єм ЗР доводили ДВ
до необхідного рівня.
Контроль вмісту ІПС у ЗР здійснювався ареометром шляхом порівняння експериментальних даних із табличними [81].
В процесі проведення досліджень по вивченню взаємодії ЗР ПОД
з елементами друкарської системи використовувалися ОГТП та папір вітчизняного та закордонного виробництва, а також тріаду фарб серії Lotus, фірми Coats
Lonlux, Франція, якими користуються в даний час на підприємствах галузі (див. табл. 2.3-2.4).
Таблиця 2.3
Офсетні гумотканинні полотна, що використовувалися у випробуваннях
№ Марка ОГТПФірма-виробникКраїна1Corowe NewPolyfibror-Rollirs. A.Франція2Phenix- // -ФРН3Hungaro SpectrumАТВСША-Угорщина4ПМУЗЕМИКРосійська Федерація5Combi-ORIGRPolyfibror-Rollirs. A.Франція
Таблиця 2.4
Папери, що використовувалися у випробуваннях
№Марка паперуФірма-виробникКраїна1Крейдяний, 135 г/м2Корюківський ЦПКУкраїна2Етикетковий, 70 г/м2Малинський ЦПКУкраїна3Газетний, 48 г/м2,Жидачівський ЦПКУкраїна4Офсетний, 60 г/м2,Кондопозький ЦПКРосійська Федерація
2.2. Методика дослідження властивостей зволожувальних розчинів
2.2.1. Визначення електропровідності, жорсткості та в'язкості зволожувальних розчинів
Для визначення числових значень друкарсько-технічних параметрів ЗР застосовувалися такі методи досліджень:
- кислотності ЗР та ВВ - потенціометричний;
- жорсткості ЗР та ВВ - комлекснометричний;
- електропровідності - кондуктометричний;
- змочуваності поверхні ДЕ та ПЕ монометалевої офсетної ДФ -
за крайовим кутом змочування, який вимірюють у вибіркових умовах;
- буферної ємності - титруванням;
- динамічну в'язкість - за допомогою капілярного віскозиметра;
- поверхневого натягу - методом найбільшого тиску в бульбашці газу;
- час розшарування емульсії - за розділенням фаз.
Значення рН ЗР та ВВ визначали потенціометричним методом за допомогою рН-метра рН-340 із скляним електродом. Спочатку перевіряли настройку рН-метра за буферними розчинами із відомими рН. Для цього використовували: калій фосфорнокислий двозаміщений (KH2PO4) 0,025 М, натр фосфорнокислий двозаміщений (Na2HPO4) 0,025 М і натр тетраборнокислий 0,01 М [82-83].
Жорсткість ЗР та ВВ визначали комплекснометричним методом, який базується на можливості трилону Б (етилендіаміну тетраоцетної кислоти Н2 ЭДТА Na2) зв'язувати йони кальцію та магнію у комплексні з'єднання. Оскільки йони Са2+ и Mg2+ створювали із трилоном Б нестійкі з'єднання, то титрування проводили
у лужному середовищі (гідроксид та хлорид амонію) [82].
Електропровідність ЗР вимірювали кондуктометром Н1 1281 фірми Hanna Instruments (Нідерланди) [82]. Кондуктометричний метод аналізу заснований
на вимірюванні питомої електропровідності аналізованого розчину. Електропровід-ність - величина зворотна електричному опору R. Розчини електролітів
є провідниками ІІ роду та підлягають закону Ома. За аналогією з опором провідників І роду опір розчину прямо пропорційний відстані між електродами
d та обернено пропорційний площі їх поверхні F:
R = ? d / F, (2.1)
де ? - питома провідність, Ом*см. Якщо d = 1 cм, а F = 1 см2 маємо R = ?, тобто, питома провідність дорівнює опору 1 см3 розчину.
Величину, обернену питомій провідності, називають питомою електро-провідністю:
?????/?. (2.2)
Питома електропровідність, См/см, чисельно дорівнює струму, А,
що проходить через шар розчину з поперечним перетином, що дорівнює одиниці, під дією градієнта потенціалу 1 В на одиницю довжини.
Змочуваність поверхні ДЕ та ПЕ монометалевої офсетної ДФ ЗР визначали
за крайовим кутом змочування, який вимірювали у вибіркових умовах ("ЗР - вазелінове масло") мікроскопом типу БМИ [84].
На поверхню взірця офсетної ДФ медичним шприцом наносили краплю рідини. Потім за допомогою освітлювача та конденсора проектували краплю
на екран та добивалися максимальної чіткості її зображення. Потім відзначали контури крапель h та d на аркуші. Визначивши висоту h, радіус краплі r та діаметр основи краплі d розрахували крайовий кут змочування за допомогою формули:
(2.3)
Здатність буферного розчину до підтримання сталого рН середовища в разі добавляння кислоти або лугу є обмеженою. Кількісною оцінкою здатності буферних систем протидіяти впливу кислот чи лугів є буферна ємність. Буферну ємність обраховують за